батувати

батувати

Батува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Рѣзать большими кусками. Сідайте, дружечки!… а ти, старосто, їм батуй. Кв.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Батува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Резать большими кусками. Сідайте, дружечки!.. а ти, старосто, їм батуй. Кв. *3) Кромсать. Мало не півхліба собі батує. Звен. у. Ефр.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Батува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Резать большими кусками. Сідайте, дружечки!.. а ти, старосто, їм батуй. Кв.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937