На ставі пишно лебідь плив,
А гуси сірії край його поринали.
„Хіба оцей біляк вас з глузду звів?“
Один гусак загомонів.
„Чого ви, братця, так баньки повитріщали?
Ми попелясті всі, а він один між нас
Своє пиндючить піря біле!
Коли-б ви тільки захотіли,
Щоб разом, стало-буть, вся бесіда взялась,
Ми-б панича сього як-раз перемастили“.
І завелась на ставі геркотня.
Гусине діло закипіло:
Таскають грязь і глей зо дна,
Та мажуть лебедя, щоб піря посіріло.
Обмазали кругом — і галас трохи стих;
А лебідь плись на дно — і винурнув, як сніг.
