Баю-баю/Рукавичка
| ◀ Пан Коцький | Баю-баю Рукавичка |
Коржик ▶ |
|
Був собі дід, ішов лісом та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже: „Тут я буду жити.“
Коли це жаба скаче та й питає:
— А хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка шкряботушка. А ти хто?— Жабка скрекотушка. Пусти й мене!
— Іди!
Ото вже їх двоє. От біжить зайчик, прибіг до рукавички та й питає:
— А хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?
— А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!
— Іди!
От уже їх троє. Коли це біжить лисичка та до рукавички:
— А хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?
— А я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!
— Та йди!
Ото вже їх четверо сидить. Аж суне вовчик, та й собі до рукавички, питається:
— А хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?
— Та я вовчик-братік. Пустіть і мене!
— Та вже йди!
Уліз і той, — уже їх і пятеро. Де не взявся, — біжить кабан:
— Хро-хро-хро! А хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братік. А ти хто?
— Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене!
— Оце лихо! Хто не набреде, та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?
— Та вже влізу, — пустіть!
— Та що вже з тобою робити, — йди!
Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщить кущами, вилазить ведмідь та й собі до рукавички, реве й питається:
— А хто тут, хто в цій рукавичці?— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братік та кабан-іклан. А ти хто?
— Гу-гу-гу! Якого вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!
— Де ми тебе пустимо, коли й так тісно?
— Та якось будемо.
— Та вже йди, тільки з краєчку.
Уліз і той — семеро стало, та так же тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.
Коли це дід оглядівся — нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла, бігла, бачить — лежить рукавичка та й ворушиться. Собачка тоді: „Гав-гав-гав!“
Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички, — та усі й порозбігалися лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку.
