Перейти до вмісту

Баю-баю/Ялинка

Матеріал з Вікіджерел
Баю-баю
Ялинка (О. Олесь)
• Інші версії цієї роботи див. Ялинка (Олесь) Київ: «Криниця», 1918
Ялинка.

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
 Ледве я зрубати встиг,
 Ледве став ялинку брати,
 Як на мене зайчик — плиг!
 Став ялинку однімати.
Я сюди, а він туди…
„Не віддам, — кричить, — ні за що!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
 Не пущу, і не проси!
 І цяцьками можна гратись,
 Порубаєте ліси,
 Нігде буде і сховатись!
А у лісі скрізь — вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-сіниці“…
 Страшно стало… — Ой, пусти;
 Не держи мене за поли.
 Бідний зайчику, прости, —
 Я не буду більш ніколи!
Низько, низько я зігнувсь
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.