безвік

безвік

Бе́звік, ку, м. Вѣчность. Употребл. въ формѣ: на безвік — на вѣчныя времена. Пішов десь на безвік.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Бе́звік, ку, м. Вечность. Употребл. в форме: набезвік — на вечные времена. Пішов десь набезвік.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́звік, ку, м. Вечность. Употребл. в форме: на бе́звік — на вечные времена. Пішов десь на безвік.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28