безувір
безувір
|
|
Безуві́р, ра, м. 1) Неверный, басурман. К. ЦН. 271. 2) Злой, бессердечный человек. См. Бузуві́р.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Безуві́р, ра, м. 1) Неверный, басурман. К. ЦН. 271. 2) Злой, бессердечный человек. См. Бузувір.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Безуві́р, ра, м. 1) Невѣрный, басурманъ. К. ЦН. 271. 2) Злой, безсердечный человѣкъ. См. Бузувір.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924