Безіменні герої/Ой, по морю, по синьому

Безіменні герої
І. К.
Ой, по морю, по синьому

Львів: Товариство «Просвіта», 1923

Ой, по морю, по синьому
Сокіл з орлом купається,
Сокіл орла питається:
„Чи був ти, орле, на Вкраїні,
Чи чув ти, орле, об новині?
Чи чув ти, орле, та новину,

Що йдуть Ляхи та на війну?“
„Ой, не чув я, тільки бачив,
Що йдуть Ляхи на три шляхи,
А гусари на чотири,
А Москалі степи вкрили,
А козаки усі гори…“
Козаченьки гори вкрили,
Шабельками заяснили,
Шапочками закрасили.
Попереду кінь турецький,
На конику син отецький:
В правім боці свіча горить,
А з лівого річка біжить.
Горить свіча восковая,
Біжить річка кровавая.
По тій річці орда скаче,
По синови мати плаче.
Не плач, мати, не журися,
Бо вже син твій оженився
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку,
Без дверець і без віконця,
Лежить твій син проти сонця,
Та на землі головою,
Прикрив личко муравою…