белебень
|
|
Бе́лебень, беня и бня, м. 1) Возвышенное и открытое место. Употребляется чаще в выраж.: на бе́лебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екатериносл. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое место в воде. Угор.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Бе́лебень, беня и бня, м. 1) Возвышенное и открытое место. Употребляется чаще в выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екатериносл. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое место в воде. Угор.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Бе́лебень, беня, и бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екатериносл. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ. Угор.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924