бельбахи
бельбахи
|
|
Бе́льбахи, бе́льбехи и бе́льбухи, хів, м. мн. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. См. Те́льбухи.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Бе́льбахи, бе́льбехи и бе́льбухи, хів, м. мн. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. См. Тельбухи.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Бе́льбахи, бе́льбехи и бе́льбухи, хів, м. мн. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. См. Тельбухи.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924