бенкет
|
|
Бе́нке́т, бе́ньке́т, ту, м. 1) Пир, пиршество, банкет. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. Нп. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Нп. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. I. 24. 2) Соб. Пирующие. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. Бенкето́к. К. Дз. 118.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Бе́нке́т, бенькет, ту, м. 1) Пир, пиршество, банкет. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. Нп. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Нп. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. I. 24. 2) Соб. Пирующие. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. Бенкеток. К. Дз. 118.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Бе́нке́т, бенькет, ту, м. 1) Пиръ, пиршество, банкетъ. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. Нп. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Нп. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. I. 24. 2) соб. Пирующіе. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. Бенкеток. К. Дз. 118.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924