Берестейський мировий договір

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Мировий договір між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одної сторони і Українською Народньою Республїкою з другої сторони (1918
Німецька імперія, Австро-Угорська імперія, Болгарське царство, Османська імперія, Українська Народна Республіка
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Тому, що Український Народ в протягу сучасної світової війни проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народньою Республїкою і державами, що находять ся у війнї з Росією, постановили правительства Нїмеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини заключити мировий договір з правительством Української Народньої Республїки; вони хотять сим вчинити перший крок до трівалого і для всіх сторін почесного світового мира, котрий не тільки мае покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружнїх відносин між народами на полї полїтичному, правному, господарському і умовому.

В тій цїли повновласники вище означених правительств, а саме:


за Цїсарсько-Нїмецьке Правительство:

державний секретар заграничних справ, Цісарський Дїйсний Тайнин Радник, Пан Ріхард фон Кільман,

за ц. і к. Спільне Австрійсько-Угорське Правительство:

Мінїстер Цїсарського і Королївського Дому і заграпичних справ його ц. і к. Апостольського Величества Тайний Радник, Оттокар граф Чернїн фон і цу Худенїц,

за Королївсько-Болгарське Правительство:

Президент мінїстрів, Пан др. Василь Радославов,

Посол, Пан Андрій Тошев,

Посол, Пан Іван Стоянович,

Військовий повновласник, Пан полковник Петро Іанчев,

Пан др. Теодор Анастасов,

за Цїсарсько-Османське Правительство:

Великий Везир Талат Паша,

И. В. Ібрагім Гаккі Паша,

Ґенерал Кавалерії Агмед Іццет Паша,

за Правительство Української Народиьої Республїки:

Члени Української Центральної Ради

Пан Олександер Севрюк,

Пан Микола Любинський і

Пан Микола Левітський


зібрали ся в Берестю Литовськім до навязання мирових переговорів і по предложенніо своїх новновластей, які признано добре і належно виставленими, згодили ся на слїдуючі постанови:

Стаття I[ред.]

Нїмеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з одної і Українська Народня Республїка з другої сторони заявляють, що воєнний стан між ними покінчений. Сторони, заключуючі договір, рішили ся на далї жити взаїмно в мирі і дружбі.

Стаття II[ред.]

1. Між Австро-Угорщиною з одної і Українською Народньою Республїкою з другої сторони, о скільки ті дві держави граничитимуть з собою, будуть ті границї, які істнували між Австро-Угорською Монархією і Росією перед вибухом війни.

2. Дальше на північ ітиме границя Української Народиьої Республики, починаючи від Тарнограду, загально по лїнїї Білгорай−Щебрешии−Красностав−Пугачів−Радин−Межиріче−Сарнаки−Мельник− Високо-Литовськ−Каменець-Литовськ−Пружани−Вигоновське Озеро.

Подрібно установлюватиме границю мішана комісія після етнорафічних відносин і з узглядненням бажань населення.

3. На випадок, якби Ураїнська Народня Республїка мала граничити ще з якою иншою державою з Почвірного Союза, то що до того застерігають ся окремі умови.

Стаття III[ред.]

Опорожнювання занятих областей почнеть ся негайно по ратифікації сього мирового договору.

Спосіб переведення опорожнення і передачі опорожнених областей означать повновласники інтересованих сторін.

Стаття IV[ред.]

Дипльоматичні і конзулярні зносини між сторонами, що заключують договір, почнуть ся зараз по ратифікації мирового договору. Для можливого найбільшого допущення конзулїв обох сторін застерігають ся окремі умови.

Стаття V[ред.]

Сторони, що заключують договір, зрікають ся взаїмно звороту їх воєнних коштів, себто державних видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкід, то є тих шкід, які повстали для них і їх горожан у воєнних областях через військові зарядження з включенням всіх реквізицій, зроблених у ворожому краю.

Стаття VI[ред.]

Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому, хиба би вони схотїли за згодою держави, в котрій вони перебувають, залишити в її областях, або удати ся до иншого краю.

Питання, що стоять з тим у звязку, полагоджують ся в окремих договорах, передбачених в VIII статтї.

Стаття VII[ред.]

Сторони, які заключують договір, прийшли в справі господарських зносин до слїдуючої згоди:

I.[ред.]

Сторони, які заключують договір, зобовязують ся взаїмно завязати негайно господарські зносини і устроїти обміну товарів на підставі слїдуючих постанов:

До 31 липня біжучого року треба буде переводити взаїмну обміну лишків найважнїщих сїльсько-госнодарських і промислових виробів для покриття біжучих потреб, згідно з оттакими постановами:

а.) Кількість та рід витворів, котрих обміну передбачено в попередньому уступі, означить по обох сторонах комісія, яка складаєть ся з однакової кількосте членів з обох сторін і збіраєть ся негайно після підпису мирового договору.

б.) Цїни витворів при згаданій обмінї товарів означує по взаїмній згодї комісія, котра складаєть ся з рівної кількости представників обох сторін.

в.) Розрахунок відбуваеть ся в золотї на такій основі:

1000 нїмецьких державних марок в золотї, рівні 462 карбованцям в золотї Української Народньої Республїки, а також рівні 462 рублям в золоті бувшого російського цїсарства (1 рубель рівняєть ся 1/15 імперіяла), або 1000 австрійських і угорсьских корон в золотї рівні 393 карбованцям 78 грошам в золотї Української Народньої Республїки, рівні 393 рублям 78 копійкам в золоті бувшого російського цїсарства (1 рубель рівняеть ся 1/15 імперіала).

г) Обміна товарів, котрі мають бути усталені комісією, яка перебачена в уступі а) відбуваєть ся через державні або державою контрольовані центральні інституції.

Обміна тих витворів, котрих вище передбачені комісії не означать, відбуваєть ся дорогою вільного обороту на підставі тимчасового торговельного договору, котрий передбачаєть ся в слїдуючім ІІ числї.

II.[ред.]

О скільки в числї І не передбачено нїчого иншого, то в основу госпоодарських зносин між сторонами, котрі заключують договір, тимчасово до заключення остаточного торговельного договору, але у всякому разї на протяг не менше як шість місяцїв після заключення мира між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одної сторони і тепер стоячими з ними в станї війни европейськими державами, Сполученими Державами Північної Америки та Японії з другої сторони, повини бути положені в основу отакі постанови.

А.[ред.]

Для господарських зносин між Нїмеччиною і Українською Народньою Республїкою ті умови, які зложені в нижче згаданих постановах російсько-нїмецького договору про торговлю та мореплавство з року 1894/1904, а саме:

Стаття 1−6, 7 включно тарифи А и В, 8−10, 12, 13−19, далї и постановах в кінцевому протоколї перша часть до статтї 1, уступ 1 і 3 до статтї 1 і 12 уступ 1, 2, 4, 5, 6, 8, 9 до статті 3, до статті 5, уступ 1 і 2, до ст. 5, 6, 7, 9 і 10 до ст. 6, 7 і 11, до ст, б−9, до ст. 6 і 7, до ст. 12 уступ 1, 2, 3, 5 далї в кінцевому протоколї, в четвертій частинї, §§: 3, 6, 7, 12, 12b, 13, 14, 15, 16, 17, 18 (в -застереженням відповідних змін в орґанїзації властей) 19, 20, 21, 23.

При сьому стає згода відносно слїдуючих точок:

1.) Загальна російська митова тарифа з 13/26 сїчня 1903 р. остає в силї.

2.) Стаття 5 одержує слїдуючий уклад:

„Сторони, що заключують мир, обовязують ся обостронньо не перепиняти взаїмних зносин нїякими заборонами відносно привозу, вивозу або перевозу і дозволити свобідний перевіз.

Виїмки дозволюють ся лише для таких виробів, котрі на области одної зі сторін, що заключують договір, були або будуть предметом державного монополю, як також для деяких віробів, відносно котрих зі зглядів на здоровлє, ветеринарну полїцію і публичну безпечність або з инших важних полїтичних і господарських причин можна би видати надзвичайні зарядження заборони, особливо у звязку з повоєнним перехідним часом.“

3.) Жадна сторона не буде мати претенсій до тих полекшень, котрі друга сторона запоручуе або запоручить якій-небудь другій державі на підставі істнуючого, або майбутнього митового обєднання яке є наприклад між Німеччиною і Бел. Княз. Люксембурґ, або в малому пограпичному оборотї, в межах 15-ти кільометрової смуги.

4.) Стаття 10 одержує слїдуючий уклад:

„Всякого рода товари, котрі перевозять ся через область одної з обох сторін, мають бути вільні від усякого перевозового мита, незалежно від того, чи перевозить ся їх прямо, чи в дорозі виладовуєть ся, складаєть ся в склади і знов наладовуєть ся.“

5.) Замісць статті 12а має бути слїдуюча постанова:

„а) Відносно взаїмного захисту прав первотворів на твори лїтератури, штуки та фотоґрафіі в зносинах між Нїмеччиною і Українською Народньою Республїкою набирають сили постанови договору, який заключила Росія і Нїмеччина 15/28 лютого 1913 року.“

б) Відносно взаїмного захисту знаків на товарах мають бути міродайні також на будучність постанови з 11/23 липня 1873 року.

6.) Постанова кінцевого протоколу до 19 статтї одержує слїдуючий уклад:

„Сторони, що заключиють договір, по змозї підпомагатимуть собі взаїмно в справі залїзничих тарифів, особливо через наладжування безпосереднїх тарифів. В тій цїли обидві сторони, що заключують договір, є готові, як мога скоріще, взаїмно увійти в переговори.“

7.) § 5 четвертої части кінцевого протоколу одержує сдїдуючий уклад:

„Обидві сторони погодили ся, щоби митові уряди обох держав були відчинені в кожен день року, з виключенням днїв недїльних та тих, які законами означені, як свята.“

Б.[ред.]

Для господарських зносин між Австро-Угорщиною і Українською Народньою Республїкою набірають ті умови, котрі зазначені в наступаючих постановах расійсько-австро-угореького договору про торговлю та мореплавство з 15 лютого 1906 року, а саме:

Стаття 1, 2, 5 з тарифою А і В включно, стаття 6, 7, 9–13, ст. 14 уступ 2 і З, ет. 15–24, далї в постановах кінцевого протоколу до статтї 1 і 12 уступ 1, 2, 4, 5 і 6 до ст. 2, до ст. 2, 3 і 5, до ст. 2 і 5, до ст. 2, 4, 5, 7 і 8, до ст. 2, 5, 6 і 7, до ст. 17, як також до ст. 22 уступ 1 і 3.

При сїм стає згода що до слїдуючих точок:

1.) Загальна російська митова тарифа з 13/26 сїчня 1903 року остав в дальшій силї.

2.) Стаття 4 одержує слїдуючий уклад:

„Сторони, які заключують договір, обовязують ся не перепиняти взаїмних зносин між своїми областями нїякими заборонами для ввозу, вивозу і перевозу. Виїмки від того дозволюють ся лише:

а) для тютюну, соли, пороху та всяких инших взривних матеріалів, як також для других товарів, котрі би коли-небудь на области одної зі сторін, що заключують договір, були предметом державного монополю;

б) відносно воєнних потреб при надзвичайних обставинах;

в) з огляду на публичну безпечність, на санїтарні та ветеринарно-полїційні відносини;

г) для деяких виробів, для котрих із инших важних полїтичних і господарських причин оказалось би потрібним приняти надзвичайні заходи заборони, особливо у звязку з повоєнним перехідним часом“.

3.) Жадна сторона не буде мати претенсій до тих подекшень, котрі друга сторона признає або признаватиме якій-небудь другій державі на підставі істнуючого або майбутнього митового обєднання, яке є наприклад між Австро-Угорщиною та Князївством Лїхтенштайн або в малому пограничному оборотї в межах 15-ти кільометрової надграничної смуги.

4.) Стаття 8 одержує слїдуючий уклад:

„Всякого рода товари, які перевозять ся через области одної зі сторін, котрі заклгочують договір, мають бути взаїмно вільні від усякого перевозового мита незалежно від того, чи перевозить ся їх прямо, чи в дорозї виладовуєть ся, складаєть ся в склади і знов наладовуеть ся.“

5.) Постанова кінцевого протоколу до 21 статтї одержує слїдуючий уклад:

„Сторони, котрі заключують договір, по змозї підпомагатимуть собі взаїмно в справі залїзничих тарифів, особливо через наладжування безпосереднїх тарифів. В тій цїли обидві сторони, котрі заключують договір, є готові як мога скоріще взаїмно увійти в переговори.“

В.[ред.]

Що торкаєть ся господарських зносин між Болгарією і Українською Народньою Республїкою, то треба їх управильнити до заключення остаточного торговельного договору по праву найбільше упривілїованого народу.

Жадна сторона не буде мати претенсій до тих полекшень, котрі друга сторона признає або признаватиме якій-небудь другій державі на підставі істнуючого або майбутнього митового обєднання, або в малому пограничному оборотї в межах 15-ти кільометрової пограничної смуги.

Д.[ред.]

Що торкаєть ся господарських зносин між Туреччиною і Українською Народньою Республїкою, то обидві сторони до заключення нового торговельного договору взаїмно запоручують собі таке поступовання, яке примінюєть ся до найбільше упривілїованого народу.

III.[ред.]

Сила трівання передбаченого в II числї сього договору для господарських зносин між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одної сторони і Українською Народньою Республїкою з другої сторони може бути продовжена по взаїмній згодї сторін.

Якби речинцї, передбачені в першім уступі ІІ числа не мали наступити перед 30 червня 1919 року, то кожній зі сторін, котрі заключують договір, вільно виповісти на шість місяцїв, рахуючи від З0 червня 1919 року ті постанови, що містять ся у вище поміченому числї.

IV.[ред.]

A.[ред.]

Українська Народня Республїка не матиме нїяких претензій до тих полекшень, які Нїмеччина признає Австро-Угорщинї, або другому краєві, котрий стоїть з нею в митовій звязи і граничить з Нїмеччиною безпосередно, або посередно через який-небудь другий край, котрий находить ся з нею або Австро-Угорщиною в митовій зпязи, або які Нїмеччина признає своїм власним кольонїям, заграничним посїлостям і областям, котрі є під її охороною, або краям, які стоять з ними в имтовій звязи.

Нїмеччина не матиме нїяких претензій до тих полекшень, які Українська Народня Республїка признає якомусь другому краєві, котрий стоїть з нею в митовій звязи і граничить з нею безпосередно, або посередно через який-небудь другий край, що находить ся з нею в митовій звязи, або які вона признає кольонїям, заграничним посїлостям і областям, що стоять під охороною одного з країв, яга є з нею в митовій звязи.

B.[ред.]

В господарських зносинах між обнятими договором митовими полосами обох держав, Австрійсько-Угорської Монархії з одної і Української Народньої Республїки з другої сторони, Українська Народня Республика не матиме нїякої претензії до тих полекшень, які Австро-Угорщина призиае Нїмеччинї або якому-небудь другому краєві, котрий находить ся з нею в митовій звязи і граничить з Австро-Угорщиною безпосередно або посередно через инший край, що є в митовій звязи з нею або з Нїмеччиною. Кольонїї, заграничні посїлости і области, котрі находять ся під охороною, стоять під тим зглядом на рівні з матернїм краєм.

Австро-Угорщина не матиме нїякої претензії до тих полекшень, які Українська Народня Республика признає якому-небудь другому краєві, що є з нею в митовій звязи і граничить з Україною беспосередно або посередно через другий край, що стоїть з нею в митовій звязи, або кольонїям, заграничним посїлостям і стоячим під охороною областям тих країв, які з нею мнтово звязані.

V.[ред.]

A.[ред.]

О скільки в невтральних державах находять ся товари, які походять з Нїмеччини або України, а на котрих лежить заборона безпосередного чи посередного вивозу до областей другої сторони, котра, заключуе договір, то такі обмеження довільного орудування повинні бути знесені зглядом сторін, котрі закліочують договір. Тому обидві сторони, що заключують договір, обовязують ся негайно повідомити правительства невтральних держав про знесення вище згаданих обмежень довільного орудування.

B.[ред.]

О скільки в невтральних державах находять ся товари, котрі походять з Австро-Угорщини або України, а на котрих лежить заборона безпосередного чи посередного вивозу до областей другої сторони, котра заключуе договір, то такі обмеження довільного орудування повинні бути знесені зглядом сторін, що заключують договір. Тому обидві сторони, що заключують договір, обовязують ся негайно повідомити правительства невтральних держав про знесення вище згаданих обмежень до вільного орудування.

Стаття VIII[ред.]

Привернення публичних і приватних правних зносин, виміна воєнних полонених і цивільних інтернованих, справа амнестії, як також справа поступовання з торговельними кораблями що попали у власть противника, управильнить ся з Українською Народньою Республїкою в поодиноких договорах, котрі становлять що-до сутї складову часть нинїшнього мирового договору і по змозї рівночасно з ним вступають в силу.

Стаття IX.[ред.]

Умови приняті в отсьому мировому договорі, творять неподїльну цїлість.

Стаття X.[ред.]

При толкованню сього договору для зносин між Нїмеччиною і Україною є міродайним нїмецький і українский текст, для зносин між Австро-Угорщиною і Україною нїмецький, угорський і український текст, для зносин між Болгарією і Україною болгарський і український текст, а для зносин між Туреччиною і Україною турецький і український текст.

Кінцеві постанови.[ред.]

Нинїшний мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні яко мога скоріще у Віднї.

Мировий договір стає правосильним по його ратифікації, о скільки в йому нїчого инніого не постановлено.

На доказ того повновласники отсей договір підписали і свої печатї приложили.

Зладжено в пяти первонисах в Берестю-Литовськім 9 лютого 1918 року.


R. v. Kühlmann.

Hoffmann



Czernin.
Dr. v. Radoslavoff.
A. Toscheff.
Oberst P. Gantchew.
Dr. Anastassoff.
Talaat.
I. Hakky.
Ahmed Nessimi.
A. Izzet.

Al. Ssewrjuk.
Mykola Ljubynsjkyj.
M. Lewitsjkyj.

Примітка до статтї VII Мирового договору від 9 лютого 1918р.[ред.]

Стає згода в тому, що містяче ся в другому відступі ІІІ числа вищезгаданної статтї право виповідження що до поодиноких (в ІІ числї А, Б, В, Д наведених) порозумінь, прислугуе незалежно кожній зі сторін, котрі принимали участь в тих поодиноких порозумінях. Через те в тому відступі замісць „кожній зі сторін, котрі заключують договір“ повинно бути „кожній із пяти частин, котрі заключують договір“.

Бересте-Литовськ, 9 лютого 1918.

R. v. Kühlmann.
Czernin.
Dr. v. Radoslavoff.
Talaat.
Al. Ssewrjuk.