Берестейський мировий договір

Мировий договір між Українською Народньою Республїкою з одної сторони і Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони Берестє-Литовське: 1918

• Цей текст написаний желехівкою.

Вікістаття •  Галерея •  Категорія •  Вікідані

Мировий договір
між Українською Народньою Республїкою з одної сторони і Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони.

---

 

Тому, що Український Народ в протягу сучасної світової війни проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народньою Республїкою і державами, що находять ся у війнї з Росією, постановили правительства Нїмеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини заключити мировий договір з правительством Української Народньої Республїки; вони хотять сим вчинити перший крок до трівалого і для всїх сторін почесного світового мира, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружнїх відносин між народами на полї полїтичному, правному, господарському і умовому. В тій цїли повновласники вище означених правительств, а саме:

за Правительство Української Народньої Республїки:

Члени Української Центральної Ради

Пан Олександер Севрюк,

Пан Микола Любинський і

Пан Микола Левітський,

за Цїсарсько-Нїмецьке Правительство:

державний секретар заграничних справ, Цїсарський Дїйсний Тайний Радник, Пан Ріхард фон Кільман,

за ц. і к. Спільне Австрійсько-Угорське Правительство:

Мінїстер Цїсарського і Королївського Дому і заграничних справ його ц. і к. Апостольського Величества Тайний Радник, Оттокар граф Чернїн фон і цу Худенїц,

за Королївсько-Болгарське Правительство:

Президент мінїстрів, Пан др. Василь Радославов,

Посол, Пан Андрій Тошев,

Посол, Пан Іван Стоянович,

Військовий повновласник, Пан полковник Петро Ґанчев,

Пан др. Теодор Анастасов,

за Цїсарсько-Османське Правительство:

Великий Везир Талат Паша,

Мінїстер справ заграничних Агмед Нессіми Бей,

Й. В. Ібрагім Гаккі Паша,

Ґенерал Кавалєрії Агмед Іццет Паша,

зібрали ся в Берестю Литовськім до навязання мирових переговорів і по предложенню своїх повновластей, які признано добре і належно виставленими, згодили ся на слїдуючі постанови:

Стаття I.

Українська Народня Республїка з одної і Нїмеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявляють, що воєнний стан між ними покінчений. Сторони, заключуючі договір, рішили ся на далї жити взаїмно в мирі і дружбі.

Стаття II.

1. Між Українською Народньою Республїкою з одної і Австро-Угорщиною з другої сторони, о скільки ті дві держави граничитимуть з собою, будуть ті границї, які істнували між Росією і Австро-Угорською Монархією перед вибухом війни.

2. Дальше на північ ітиме границя Української Народньої Республики, починаючи від Тарнограду, загально по лїнїї Білгорай–Щебрешин–Красностав–Пугачів–Радин–Межиріче–Сарнаки–Мельник–Високо-Литовськ–Каменець-Литовськ–Пружани–Вигоновське Озеро.

Подрібно установлюватиме границю мішана комісія після етнорафічних відносин і з узглядненням бажань населення.

3. На випадок, якби Українська Народня Республїка мала граничити ще з якою иншою державою з Почвірного Союза, то що до того застерігають ся окремі умови.

Стаття III.

Опорожнювання занятих областей почнеть ся негайно по ратифікації сього мирового договору.

Спосіб переведення опорожнення і передачі опорожнених областей означать повновласники інтересованих сторін.

 

Стаття IV.

Дипльоматичні і конзулярні зносини між сторонами, що заключують договір, почнуть ся зараз по ратифікації мирового договору. Для можливого найбільшого допущення конзулїв обох сторін застерігають ся окремі умови.

Стаття V.

Сторони, що заключують договір, зрікають ся взаїмно звороту їх воєнних коштів, себто державних видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкід, то є тих шкід, які повстали для них і їх горожан у воєнних областях через військові зарядження з включенням всїх реквізицій, зроблених у ворожому краю.

Стаття VI.

Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому, хиба би вони схотїли за згодою держави, в котрій вони перебувають, залишити в її областях, або удати ся до иншого краю.

Питання, що стоять з тим у звязку, полагоджують ся в окремих договорах, передбачених в VIII статтї.

Стаття VII.

Сторони, які заключують договір, прийшли в справі господарських зносин до слїдуючої згоди:

I.

Сторони, які заключують договір, зобовязують ся взаїмно завязати негайно господарські зносини і устроїти обміну товарів на підставі слїдуючих постанов:

До 31 липня біжучого року треба буде переводити взаїмну обміну лишків найважнїщих сїльсько-господарських і промислових виробів для покриття біжучих потреб, згідно з оттакими постановами:

а.) Кількість та рід витворів, котрих обміну передбачено в попередньому уступі, означить по обох сторонах комісія, яка складаєть ся з однакової кількости членів з обох сторін і збіраєть ся негайно після підпису мирового договору.

б.) Цїни витворів при згаданій обмінї товарів означує по взаїмній згодї комісія, котра складаєть ся з рівної кількости представників обох сторін.

в.) Розрахунок відбуваєть ся в золотї на такій основі:

1000 нїмецьких державних марок в золотї, рівні 462 карбованцям в золотї Української Народньої Республїки, а також рівні 462 рублям в золотї бувшого російського цїсарства (1 рубель рівняєть ся ⅟₁₅ імперіяла), або 1000 австрійських і угорсьских корон в золотї рівні 393 карбованцям 78 грошам в золотї Української Народньої Республїки, рівні 393 рублям 78 копійкам в золотї бувшого російського цїсарства (1 рубель рівняєть ся ⅟₁₅ імперіяла).

г.) Обміна товарів, котрі мають бути усталені комісією, яка перебачена в уступі а) відбуваєть ся через державні або державою контрольовані центральні інституції.

Обміна тих витворів, котрих вище передбачені комісії не означать, відбуваєть ся дорогою вільного обороту на підставі тимчасового торговельного договору, котрий передбачаєть ся в слїдуючім II числї.

II.

О скільки в числї I не передбачено нїчого иншого, то в основу господарських зносин між сторонами, котрі заключують договір, тимчасово до заключення остаточного торговельного договору, але у всякому разї на протяг не менше як шість місяцїв після заключення мира між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одної сторони і тепер стоячими з ними в станї війни европейськими державами, Сполученими Державами Північної Америки та Японїї з другої сторони, повини бути положені в основу отакі постанови.

A.

Для господарських зносин між Українською Народньою Республїкою і Нїмеччиною ті умови, які зложені в нижче згаданих постановах російсько-нїмецького договору про торговлю та мореплавство з року 1894/1904, а саме:

Стаття 1—6, 7 включно тарифи А і В, 8—10, 12, 13—19, далї в постановах в кінцевому протоколї перша часть до статтї 1, уступ 1 і 3 до статтї 1 і 12 уступ 1, 2, 4, 5, 6, 8, 9 до статтї 3, до статтї 5, уступ 1 і 2, до ст. 5, 6, 7, 9 і 10 до ст. 6, 7 і 11, до ст. 6—9, до ст. 6 і 7, до ст. 12 уступ 1, 2, 3, 5 далї в кінцевому протоколї, в четвертій частинї, §§: 3, 6, 7, 12, 12b, 13, 14, 15, 16, 17, 18 (з застереженням відповідних змін в орґанїзації властей) 19, 20, 21, 23.

При сьому стає згода відносно слїдуючих точок:

1.) Загальна російська митова тарифа з 13/26 сїчня 1903 р. остає в силї.

2.) Стаття 5 одержує слїдуючий уклад:

»Сторони, що заключують мир, обовязують ся обостронньо не перепиняти взаїмних зносин нїякими заборонами відносно привозу, вивозу або перевозу і дозволити свобідний перевіз.

Виїмки дозволюють ся лише для таких виробів, котрі на области одної зі сторін, що заключують договір, були або будуть предметом державного монополю, як також для деяких віробів, відносно котрих зі зглядів на здоровлє, ветеринарну полїцію і публичну безпечність або з инших важних полїтичних і господарських причин можна би видати надзвичайні зарядження заборони, особливо у звязку з повоєнним перехідним часом.«

3.) Жадна сторона не буде мати претенсій до тих полекшень, котрі друга сторона запоручує або запоручить якій-небудь другій державі на підставі істнуючого, або майбутнього митового обєднання, яке є наприклад між Нїмеччиною і Вел. Княз. Люксембурґ, або в малому пограничному оборотї, в межах 15-ти кільометрової смуги.

4.) Стаття 10 одержує слїдуючий уклад:

»Всякого рода товари, котрі перевозять ся через область одної з обох сторін, мають бути вільні від усякого перевозового мита, незалежно від того, чи перевозить ся їх прямо, чи в дорозї виладовуєть ся, складаєть ся в склади і знов наладовуєть ся.«

5.) Замісць статтї 12а має бути слїдуюча постанова:

»а) Відносно взаїмного захисту прав первотворів на твори лїтератури, штуки та фотоґрафіі в зносинах між Українською Народньою Республїкою і Нїмеччиною набирають сили постанови договору, який заключила Росія і Нїмеччина 15/28 лютого 1913 року.

б) Відносно взаїмного захисту знаків на товарах мають бути міродайні також на будучність постанови з 11/23 липня 1873 року.

6.) Постанова кінцевого протоколу до 19 статтї одержує слїдуючий уклад:

»Сторони, що заключують договір, по змозї підпомагатимуть собі взаїмно в справі залїзничих тарифів, особливо через наладжування безпосереднїх тарифів. В тій цїли обидві сторони, що заключують договір, є готові, як мога скоріще, взаїмно увійти в переговори.

7.) § 5 четвертої части кінцевого протоколу одержує сдїдуючий уклад:

„Обидві сторони погодили ся, щоби митові уряди обох держав були відчинені в кожен день року, з виключенням днїв недїльних та тих, які законами означені, як свята.«

B.

Для господарських зносин між Українською Народньою Республїкою і Австро-Угорщиною набірають ті умови, котрі зазначені в наступаючих постановах расійсько-австро-угорського договору про торговлю та мореплавство з 15 лютого 1906 року, а саме:

Стаття 1, 2, 5 з тарифою А і В включно, стаття 6, 7, 9—13, ст. 14 уступ 2 і 3, ст. 15—24, далї в постановах кінцевого протоколу до статтї 1 і 12 уступ 1, 2, 4, 5 і 6 до ст. 2, до ст. 2, 3 і 5, до ст. 2 і 5, до ст. 2, 4, 5, 7 і 8, до ст. 2, 5, 6 і 7, до ст. 17, як також до ст. 22 уступ 1 і 3.

При сїм стає згода що до слїдуючих точок:

1.) Загальна російська митова тарифа з 13/26 сїчня 1903 року остає в дальшій силї.

2.) Стаття 4 одержує слїдуючий уклад:

»Сторони, які заключують договір, обовязують ся не перепиняти взаїмних зносин між своїми областями нїякими заборонами для ввозу, вивозу і перевозу. Виїмки від того дозволюють ся лише:

а) для тютюну, соли, пороху та всяких инших взривних матеріялів, як також для других товарів, котрі би коли-небудь на области одної зі сторін, що заключують договір, були предметом державного монополю;

б) відносно воєнних потреб при надзвичайних обставинах;

в) з огляду на публичну безпечність, на санїтарні та ветеринарно-полїційні відносини;

г) для деяких виробів, для котрих із инших важних полїтичних і господарських причин оказалось би потрібним приняти надзвичайні заходи заборони, особливо у звязку з повоєнним перехідним часом«.

3.) Жадна сторона не буде мати претенсій до тих полекшень, котрі друга сторона признає або признаватиме якій-небудь другій державі на підставі істнуючого або майбутнього митового обєднання, яке є наприклад між Австро-Угорщиною та Князївством Лїхтенштайн або в малому пограничному оборотї в межах 15-ти кільометрової надграничної смуги.

4.) Стаття 8 одержує слїдуючий уклад:

»Всякого рода товари, які перевозять ся через области одної зі сторін, котрі заключують договір, мають бути взаїмно вільні від усякого перевозового мита незалежно від того, чи перевозить ся їх прямо, чи в дорозї виладовуєть ся, складаєть ся в склади і знов наладовуєть ся.»

5.) Постанова кінцевого протоколу до 21 статтї одержує слїдуючий уклад:

»Сторони, котрі заключують договір, по змозї підпомагатимуть собі взаїмно в справі залїзничих тарифів, особливо через наладжування безпосереднїх тарифів. В тій цїли обидві сторони, котрі заключують договір, є готові як мога скоріще взаїмно увійти в переговори.«

C.

Що торкаєть ся господарських зносин між Українською Народньою Республїкою і Болгарією, то треба їх управильнити до заключення остаточного торговельного договору по праву найбільше упривілїованого народу.

Жадна сторона не буде мати претенсій до тих полекшень, котрі друга сторона признає або признаватиме якій-небудь другій державі на підставі істнуючого або майбутнього митового обєднання, або в малому пограничному оборотї в межах 15-ти кільометрової пограничної смуги.

Д.

Що торкаєть ся господарських зносин між Українською Народньою Республїкою і Туреччиною, то обидві сторони до заключення нового торговельного договору взаїмно запоручують собі таке поступовання, яке примінюєть ся до найбільше упривілїованого народу.

Жадна сторона не буде мати претенсій до тих полекшень, котрі друга сторона признає або признаватиме другій державі на підставі істнуючого або майбутнього митового обєднання або в малому пограничному оборотї.

III.

Сила трівання передбаченого в II числї сього договору для господарських зносин між Українською Народньою Республїкою з одної сторони і Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони може бути продовжена по взаїмній згодї сторін.

Якби речинцї, передбачені в першім уступі II числа не мали наступити перед 30 червня 1919 року, то кожній зі сторін, котрі заключують договір, вільно виповісти на шість місяцїв, рахуючи від 30 червня 1919 року ті постанови, що містять ся у вище поміченому числї.

IV.

A.

Українська Народня Республїка не матиме нїяких претензій до тих полекшень, які Нїмеччина признає Австро-Угорщинї, або другому краєві, котрий стоїть з нею в митовій звязи і граничить з Нїмеччиною безпосередно, або посередно через який-небудь другий край, котрий находить ся з нею або Австро-Угорщиною в митовій звязи, або які Нїмеччина признає своїм власним кольонїям, заграничним посїлостям і областям, котрі є під її охороною, або краям, які стоять з ними в митовій звязи.

Нїмеччина не матиме нїяких претензій до тих полекшень, які Українська Народня Республїка признає якомусь другому краєві, котрий стоїть з нею в митовій звязи і граничить з нею безпосередно, або посередно через який-небудь другий край, що находить ся з нею в митовій звязи, або які вона признає кольонїям, заграничним посїлостям і областям, що стоять під охороною одного з країв, яга є з нею в митовій звязи.

B.

В господарських зносинах між обнятими договором митовими полосами обох держав, Української Народньої Республїки з одної і Австрійсько-Угорської Монархії з другої сторони, Українська Народня Республика не матиме нїякої претензії до тих полекшень, які Австро-Угорщина признає Нїмеччинї або якому-небудь другому краєві, котрий находить ся з нею в митовій звязи і граничить з Австро-Угорщиною безпосередно або посередно через инший край, що є в митовій звязи з нею або з Нїмеччиною. Кольонїї, заграничні посїлости і области, котрі находять ся під охороною, стоять під тим зглядом на рівні з матернїм краєм.

Австро-Угорщина не матиме нїякої претензії до тих полекшень, які Українська Народня Республика признає якому-небудь другому краєві, що є з нею в митовій звязи і граничить з Україною безпосередно або посередно через другий край, що стоїть з нею в митовій звязи, або кольонїям, заграничним посїлостям і стоячим під охороною областям тих країв, які з нею митово звязані.

V.

A.

О скільки в невтральних державах находять ся товари, які походять з України або Нїмеччини, а на котрих лежить заборона безпосередного чи посередного вивозу до областей другої сторони, котра заключує договір, то такі обмеження довільного орудування повинні бути знесені зглядом сторін, котрі заключують договір. Тому обидві сторони, що заключують договір, обовязують ся негайно повідомити правительства невтральних держав про знесення вище згаданих обмежень довільного орудування.

 

B.

О скільки в невтральних державах находять ся товари, котрі походять з України або Австро-Угорщини, а на котрих лежить заборона безпосередного чи посередного вивозу до областей другої сторони, котра заключує договір, то такі обмеження довільного орудування повинні бути знесені зглядом сторін, що заключують договір. Тому обидві сторони, що заключують договір, обовязують ся негайно повідомити правительства невтральних держав про знесення вище згаданих обмежень до вільного орудування.

Стаття VIII.

Привернення публичних і приватних правних зносин, виміна воєнних полонених і цивільних інтернованих, справа амнестії, як також справа поступовання з торговельними кораблями що попали у власть противника, управильнить ся з Українською Народньою Республїкою в поодиноких договорах, котрі становлять що-до сутї складову часть нинїшнього мирового договору і по змозї рівночасно з ним вступають в силу.

Стаття IX.

Умови приняті в отсьому мировому договорі, творять неподїльну цїлість.

Стаття X.

При толкованню сього договору для зносин між Україною і Нїмеччиною є міродайним українский і нїмецький текст, для зносин між Україною і Австро-Угорщиною український, нїмецький і угорський текст, для зносин між Україною і Болгарією український і болгарський текст, а для зносин між Україною і Туреччиною український і турецький текст.

Кінцеві постанови.

Нинїшний мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні яко мога скоріще у Віднї.

Мировий договір стає правосильним по його ратифікації, о скільки в йому нїчого иншого не постановлено.

На доказ того повновласники отсей договір підписали і свої печатї приложили.

Зладжено в пяти первописах в Берестю-Литовськім 9 лютого 1918 року.

(L. S.)

R. v. Kühlmann.
Als Vertreter der Deutschen Obersten Heeresleitung:
Hoffmann	Al. Ssewrjuk. Mykola Ljubynsjkyj. M. Lewitsjkyj.
Generalmajor und Chef des Generalstabes des Oberbefehlshabers Ost.
Czernin. Dr. v. Radoslavoff. A. Toscheff. Iv. Stoyanovitch. Oberst P. Gantchew. Dr. Anastassoff. Talaat. I. Hakky. Ahmed Nessimi. A. Izzet.

(L. S.)

Примітка
до статтї VII Мирового договору від 9 лютого 1918 р.

Стає згода в тому, що містяче ся в другому відступі III числа вищезгаданної статтї право виповідження що до поодиноких (в II числї А, Б, В, Д наведених) порозумінь, прислугує незалежно кожній зі сторін, котрі принимали участь в тих поодиноких порозумінях.

Через те в тому відступі замісць »кожній зі сторін, котрі заключують договір« повинно бути »кожній із пяти частин, котрі заключують договір«.

Берестє-Литовське, 9 лютого 1918.

Al. Ssewrjuk.		Czernin.
R. v. Kühlmann.		Talaat.
		Dr. v. Radoslavoff.