бич

бич

Бич, ча́, м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. I. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цепа, которою молотят. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. 3) Часть сукновального песта, при помощи которой он поднимается. Мик. 481. Ум. Би́чик.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бич, ча́, м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. I. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цепа, которою молотят. Киї запорожські — паліччя не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. 3) Часть сукновального песта, при помощи которой он поднимается. Мик. 481. Ум. Бичик.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бич, ча́, м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. I. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Мик. 481. Ум. Бичик.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924