бичувати

бичувати

Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать к одной паре лошадей или волов еще одну или несколько вперед, когда тяжело везти. Ком. II. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судах: тащить на бечеве. Киев.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать к одной паре лошадей или волов еще одну или несколько вперед, когда тяжело везти. Ком. П. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судах: тащить на бечеве. Киев.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. Ком. II. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ. Кіев.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924