бовкун

бовкун

Бовку́н, на́, м. 1) Вол, запряженный в одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Ні за що й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой сноп камышу. Лубен. у. 3) Танцюва́ти бовкуно́м. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкуне́ць. Чуб. II. 543, бовку́нчик.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бовку́н, на́, м. 1) Вол, запряженный в одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Ні за що й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой сноп камышу. Лубен. у. 3) Танцюва́ти бовкуно́м. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкунець. Чуб. II. 543, бовку́нчик.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бовку́н, на́, м. 1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой снопъ камышу. Лубен. у. 3) Танцюва́ти бовкуно́м. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкунець. Чуб. II. 543, бовку́нчик.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924