божник

божник

Божни́к, ка́, м. = Біжни́к. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38. 2) Рушни́к-божни́к. Полотенце для украшения икон. Вас. 168. 3) Продавец икон. А в нас тоді саме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Пирят. у. Ум. Божничо́к. Рудч. Ск. II. 27.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Божни́к, ка́, м. 1) = Біжник. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38. 2) Рушни́к-божни́к. Полотенце для украшения икон. Вас. 168. 3) Продавец икон. А в нас тоді са́ме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Пирят. у. Ум. Божничо́к. Рудч. Ск. II. 27.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Божни́к, ка́, м. = Біжник. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38. 2) Рушни́к-божни́к. Полотенце для украшенія иконъ. Вас. 168. 3) Продавецъ иконъ. А в нас тоді са́ме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Пирят. у. Ум. Божничо́к. Рудч. Ск. II. 27.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924