брость
|
|
Бро́сть, ти, ж. 1) Почка на дереве, цветочная почка на дереве. До тебе верну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на дереве, ветви. Мостила мости з зеленої брости. Чуб. V. 509.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Брость, ті, ж. 1) Почка на дереве, цветочная почка на дереве. До тебе ве́рну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на дереве, ветви. Мостила мо́сти з зеленої брости. Чуб. V. 509.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Бро́сть, ти, ж. 1) Почка на деревѣ, цвѣточная почка на деревѣ. До тебе ве́рну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на деревѣ, вѣтви. Мостила мо́сти з зеленої брости. Чуб. V. 509.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924