бузько

бузько

Бузько́, ка́, м. 1) Аистъ, Ciconia alba. Вх. Пч. I. 16. Тішиться, як би го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 205.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Бузько́, ка́, м. 1) Аист, Ciconia alba. Вх. Пч. I. 16. Тішиться, як би го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 205.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бузько́, ка́, м. 1) Аист, Ciconia alba. Вх. Пч. I. 16. Тішиться, якби го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 205.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937