буй

буй

Буй, буя́, м. В выраж.: на буї. На открытом месте, доступном ветрам. Її хата стоїть на буї. Черниг.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Буй, буя, м. В выраж.: на буї. На открытом месте, доступном ветрам. Її хата стоїть на буї. Черниг.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Буй, буя, м. Въ выраж.: на буї. На открытомъ мѣстѣ, доступномъ вѣтрамъ. Її хата стоїть на буї. Черниг.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924