Буковина/1892/2/Дрібні вісти
| ◀ Буковинські товариства рускі | Буковина. Ч. 2 під ред. Сильвестра Дашкевича Дрібні вісти |
|
П. Президент краєвий ґр. Паче повернув дня 18-го с. м. з Відня.
П. Президент суду Мартинович виїхав до Відня, щоб зложити на авднєнциї у цїсаря подяку за своє іменованє.
Намістник Галичини ґр. Беденїй був сими днями у цїсаря на приватній авднєнциї, котра тревала більше нїж годину. „Не тайна се, пише „Дѣло“ в ч. 1-ім, для кругів, що стоять близше до полїтичиих справ, що та подорож намістника Галичини до Відня і єго цїлогодинна авдієнция у цїсаря мала также кинути промінь розясняючого сьвітла справу руску“. А до 4-го ч. „Дѣла“ пишуть з Відня, що намістник вже напевно конферував в Віднї также і в руских справах, і що запали деякі рішеня. І так з початком найблизшого року шкільного (1893) мають рускі кляси вправ при семинарних учительских в Стапиславові і Тернополї перемінити ся на чтироклясові школи вправ, а при женьскій семиинаиї у Львові має заложити ся чтироклясова женьска школа вправ, В Самборі має заложити ся нова семинария учительска, котра при утраквістичнім устрою буде мати характер руский, На заложенє нової рускої ґімназиї мінїстерво также годить ся і вижидає в тій справі прихильного предложеня сойму. Рівно-ж годить ся мінїстерство в засадї на основанє катедри рускої істориї на львівскім унїверситетї — І наш президент краєвий ґр. Паче їздив, як вже сказано, до Відгя і був на авдієнциї у цїсаря. Маємо надїю, що і ґр. Паче причинив ся в рішаючих кругах до розясненя ваги рускої справи для Австриї, та що звернув увагу на заспокоснє найбільше пекучих потреб Русинів на Буковинї: на заспованє руских паралельних кляс при черновецкій ґімназиї, на установленє якогось надзору над рускими школами і рускою мовою в школах на Буковинї і на поставленє якоїсь загати против румунизациї православної церкви. Также каже „Дѣло“, що намісництво галицке відступило вже від практики Голуховского і в письмах руских уживає руских букв, відтак що орля для староств з польскими і рускими написами вже виготовлені, та що деяких руских заточників на Мазурах перенесено назад між Русинів, От бодай початок є. Може з того таки щось буде.
Школи міскі в Чернівцях в р. 1890/91. Іншпектор міских шкіл в Чернівцях о. проф. Репта видав справозданє про стан сих шкіл, з котрого виймаємо отсі вісти: В р. 1890/91 було в Чернівцях 1 триклясова висша школа дівоча і 10 шкіл народних; крім того ще дві школи вправ i чтири приватні школи. Змежи міских шкіл народних були дві лише для хлопців, а дві для дївчат, 6 шкіл було мішаних; з приватних шкіл було дві для хлопців, одна для дївчат а одна мішана. Дїтий обовязаних до школи будо (3772 хлоп. а 3671 дївч.), а ходило до школи всего 6306 (3259 хлон. а 2870 дївч.) Після віроісповідани було 1702 рим. клт., 567 гр. кат., 1152 правосл., 372 протест. 2156 жидів. Після народности було 3223 нїмецких, 1063 польских, 983 руских, 704 волоских, 19 ческих, 1 словацка, 4 мадарских а 2 француских дїтий. Всїх учительских сил було 144. Про се, як і хто в тих у школах учить руских дїтий рускої мови, не хочемо тепер говорити.
На петицию о заложенє рускої школи народної в Чернівцях яку подали тамтого року черновецкі Русини до ради міскої, висказали ся славні черновецкі педаґоґи на засїданю міскої ради шкільної дня 16-го грудня 1891 р. так, що такої школи не треба. Оттакі то у нас педаґоґи, що кажуть, що для руских дїтий, яких після виказу іншпектора є аж 933, не треба рускої школи! Не дивуємо ся нїкому, а самому іншнекторови проф. Рептї, котрий на те з уряду пастановлений, щоб дбати про духове добро всїх міщан, а не уміє справедливо віднести ся до потреб руских міщан. Рустни черновецкі ба і всї буковиньскі най знають, хто і як їм жичить, а п. Рептї і всім членан славної ради шкільної скажемо, що ми школу ту мати мусимо, хоч би і против їх волї: на се ми дорогу найдемо. І у Львові були такі головачі, що гадали, що для руских дїтий вистарчать польскі школи, та найвисший трибунал адмінїстрацийний не прихилив ся до їх думки, а признав право Русинам. Думаємо, що і черновецкі Русини не гірші і найдуть своє право.
Іншпектора п. Поповича прощали в вівторок, дня 12-го грудня с. р. также учителї кіцманьского повіту, котрі числом 16 прибули до Черновець, щоб разом на памятку відфотоґрафувати ся. Вечером зібрали ся всї а также і деякі черновецкі учителї в готелю метрополь, щоб обходити прощанє спільною вечерою. П. Бітарій, уч. в Бергомету, піднїс великі заслуга п. Поповича для шкільництва і учительства, котрі приносять честь учительству, і висказав утїху всїх, що ся єго щира праця узнана висше. Попович подякував всїм зібраними за те, що вони хоть зовсім незалежні а з власного почину явили ся віддати єму честь. П. Веренка, хоть Волох, жалував дуже за дуже добрим управителем школи в Манастирисках, якого він, старий учитель, не мав і не буде мати. Відтак при щирій розмові проходив цїлий вечер.
На будову церкви в Самушинї позволидо ц. к краєве правотельства епітропам збирати через 6 місяців датки на Буковинї поміж вірними православної церкви.
Убійства при виборах. З Угорщини приходять вісти, що там при виборчих аґітациях пожило уже кїлькоро людий смерти. Так то завзято стають люди до виборів свого посла, що не лякають ся і смерти, а у нас богато є таких виборців, що без дреглів та ковбас з хати не рушив ся-б, щоб свій голос віддати.
Жиди вивандрують весною, так бодай голосять урядові вісти, із цїлої Росиї, і підуть собі до Арґентини (до Америки.) Кілько їх лишить ся по дорозі на Буковинї і в Галичинї, про се нїхто не згадує, так само нїхто не каже, чи вивандруюють вони такаже і з тих країв.
Др. Яков Кесслєр перенїс свою адвокатску канцелирию з Садаґури до Черновець.
Молода на виставі. Американьска рекляма приймає ся вже і в нас; тай се не так зле, що деяка американьска торговлї виправами для молодих дають вінчати молоді пари, що у купували виправу в виставових вікнах, бо тим чином вбирає ся товша цїкавих перед склепом, щоб придивити ся такому вінчаню, і ґазети пишуть про се і так імя купця йде з уст до уст — се-ж найлїпша рекляма. Тай ми, хоч ще далеко нам до американьских купцїв, можемо в нашім місті оглядати в вікнї на виставі молоду в серпанку і в сукнї слюбній, лиш замїсть букету клюбного лежить перед єю картка з написом: „Б. Вендера сини — сталі цїни.“ Нема що більше хвалити товари сеї давної і поважаної торговлї, а треба лиш се з похвалою однести, що завела у себе сталі цїни, через що кладе ся конець всякому обманьству покупцїв. Купець подає цїну, якої не може знижити, публика аідзвичаїть ся торговати ся, бо переконає ся, що єї з тим ліпше.
На торговлю дроґуїв і товарів фарбарских Валєрія Ріттермана звертаемо увагу наших читателїв. Особлво всякі матеріяли аптикарскі там таньші ніж де небудь инде.