бута

бута

*I. Бу́та, ти, ж. Большая бочка (винокуренная). Сл. Дубр.

II. Бута́, ти́, ж. Гордость, высокомерие, спесь. Бута хоче прута. Фр. Пр. 130.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бута́, ти́, ж. Гордость, высокомерие, спесь. Бута хоче прута. Фр. Пр. 130.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бута́, ти́, ж. Гордость, высокомѣріе, спесь. Бута хоче прута. Фр. Пр. 130.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924