бучний
бучний
|
|
Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолепный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь с большим ветром, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолепный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь с большим ветром, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолѣпный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь съ большимъ вѣтромъ, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924