Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Книга пророка Єзекіїля

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біблія, Книги Старого Заповіту , переклад — Іван Огієнко
Книга пророка Єзекіїля
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Книга пророка
Єзекіїля
Частина перша: Прогріхи Ізраїля й кара за них
Видіння Господньої слави

1 І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полоне́них[1] над річкою Кева́р, відкри́лося небо, і побачив я Божі виді́ння.

 2 П'ятого дня місяця, — це п'ятий рік поло́ну[1] царя Єгояки́ма, —

 3 сталося Господнє слово до Єзекіїля,[2] сина Бузі́, священика, у халдейському кра́ї над річкою Кева́р, і була там над ним Господня рука.

 4 І побачив я, аж ось бурхли́вий вітер насува́в із пі́вночі, велика хмара та палю́чий огонь; а навколо неї — ся́йво, а з сере́дини його — ніби блискуча мідь, з-посеред огню.

 5 А з сере́дини його — подоба чотирьох живих істо́т, а оце їхній вид: вони мали подобу люди́ни.

 6 І кожна мала чотири обли́ччі, і кожна з них мала чотири крилі́.

 7 А їхня нога — нога про́ста, а стопа́ їхньої ноги — як стопа телячої ноги, і вони ся́яли, як ніби блискуча мідь.

 8 А під їхніми кри́лами були лю́дські руки на чотирьох сторона́х їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої кри́ла.

 9 Їхні кри́ла приляга́ли одне до о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе.

 10 А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо.

 11 А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло.

 12 І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй.

 13 А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка.

 14 І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка.

 15 І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.

 16 Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі.

 17 Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй.

 18 А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й.

 19 І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са.

 20 Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот.

 21 Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах.

 22 А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду,[3] ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори.

 23 А під цим небозво́дом[3] були їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́.

 24 А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила.

 25 І розлягався голос з-над небозво́ду,[3] що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла.

 26 А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори.

 27 І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього.

 28 Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

Госпо́дь посилає Єзекіїля до Ізраїля

2 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський,[4] зведи́ся на ноги свої, — і Я буду говорити з тобою!“

 2 І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене.

 3 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівникі́в, що бунту́ються проти Мене. Вони та їхні батьки́ відпали від Мене аж до цього дня!

 4 А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухва́лого обличчя та твердо́го серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог!

 5 А вони чи послухаються, чи занеха́ють, — бо вони дім ворохо́бний, — то пізнають, що пророк був серед них.

 6 А ти, сину лю́дський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будя́ччя та терни́на, і ти сидиш між скорпіо́нами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохо́бний.

 7 І будеш говорити до них Мої слова́, — чи вони послухаються, чи занеха́ють, бо вони ворохо́бні.

Єзекіїль з'їв книжко́вого зво́я

 8 А ти, сину лю́дський, послухай, що кажу́ Я тобі: Не будь ворохо́бний, як цей дім ворохо́бности, — відкрий свої уста та з'їж, що Я тобі дам“.

 9 І побачив я, аж ось до мене простя́гнена рука, а в ній звій книжко́вий.

 10 І Він розгорну́в його перед моїм обличчям, — а він попи́саний спе́реду та зза́ду. І було на ньому написано пісні плачу́, стогін та горе.

3 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, з'їж, що зна́йдеш! З'їж цього зво́я, і йди, говори до Ізраїлевого дому!“

 2 І відкрив я свої уста, і Він дав мені з'їсти цього зво́я.

 3 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, нагодуй свого живота, і напо́вни своє нутро́ тим звоєм, що даю Я тобі!“ І я з'їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.

Єзекії́ль — вартови́й Ізраїлевого дому

 4 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми слова́ми.

 5 Бо ти по́сланий не до наро́ду чужої мови та тяжко́го язика, але до Ізра́їлевого дому,

 6 не до числе́нних наро́дів чужої мови та тяжко́го язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них посла́в тебе, вони будуть слухати тебе!

 7 Але́ Ізраїлів дім не захоче слу́хатися тебе, бо вони не хо́чуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім — твердоло́бі та жорстокосе́рді вони!

 8 Ось Я зробив твоє обличчя тверди́м проти їхнього обличчя, і чоло́ твоє тверди́м проти ло́ба їхнього.

 9 Як той діяма́нт, тверді́шим від скелі, зробив Я чоло́ твоє, — не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохо́бности!“

 10 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, усі Мої слова́, які говорю́ Я до тебе, візьми в своє серце та слухай ву́хами своїми.

 11 І йди, піди до вигна́нців, до синів твого наро́ду, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, — а вони чи послухаються, чи занеха́ють“.

 12 I підійняв мене Дух, і я почув за собою гу́ркіт громово́го голосу: „Благослове́нна слава Господня!“ із свого місця,

 13 і шум крил живих істот, що дотика́лись одне об о́дне, і цо́кіт коліс рівноча́сно з ними, і гу́ркіт громово́го голосу!

 14 І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огі́рчений в лю́тості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна́!

 15 І прийшов я до вигна́нців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кева́р, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпі́лий.

 16 I сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке:

 17 „Сину лю́дський, Я настанови́в тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, — і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи́ їх від Мене.

 18 Коли Я скажу́ безбожному: „Конче помреш“, а ти не остереже́ш його й не будеш говорити, щоб остерегти́ несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажада́ю з твоєї руки!

 19 Але ти, коли остереже́ш несправедливого, а він не ве́рнеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятува́в.

 20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу́ спотика́ння перед ним, — і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!

 21 А ти, коли остереже́ш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити — буде він жити, бо був остере́жений, а ти душу свою врятував“.

Друге видіння слави Господньої

 22 І була́ там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: „Устань, вийди до долини, і там Я бу́ду говорити з тобою“.

 23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кева́р. І впав я на обличчя своє.

 24 Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на но́ги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: „Увійди, замкни́ся в сере́дині свого дому!

 25 А ти, сину лю́дський, — ось дадуть на тебе шну́ри, і зв'яжуть тебе ними, і ти не ви́йдеш з-поміж них!

 26 А язик твій приліплю́ до твого піднебі́ння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони — дім ворохо́бний.

 27 А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: „Так говорить Господь Бог“. Хто хоче слухати — нехай слухає, а хто хоче занеха́ти — нехай занеха́є, бо вони дім ворохо́бний!

Озна́ки облоги Єрусалиму

4 А ти, сину лю́дський, візьми собі цегли́ну, і поклади її перед собою, і накре́слиш на ній місто Єрусалим.

 2 І постав проти нього обло́гу, і збудуй проти нього ба́шту, і ви́сип ва́ла навко́ло нього, і постав проти нього табо́ри ві́йська, і постав проти нього муроло́ми.

 3 І візьми собі залізну ско́вороду, і постав її ніби залізною стіною поміж собою та між тим містом, і зверни своє обличчя до нього, і буде воно в обло́зі, і ти обля́жеш його. Це ознака для Ізраїлевого дому!

 4 А ти лягай на лівий свій бік, і поклади на нього провину Ізраїлевого дому. За числом днів, що будеш лежати на ньому, ти будеш носити їхню провину.

 5 І Я призна́чив тобі роки їхньої провини за числом днів, — три сотні й дев'ятдеся́т днів, і ти бу́деш носити провину Ізраїлевого дому.

 6 А коли ти це скінчи́ш, то ляжеш удру́ге, на правий свій бік, і бу́деш носити провину Юдиного дому сорок день, — один день за один рік Я тобі призна́чив.

 7 І на обло́гу Єрусалиму зверни своє обличчя та відкрите раме́но своє, і бу́деш пророкувати на нього.

 8 І ось Я накладу́ на тебе шну́ри, і ти не пове́рнешся з боку одно́го на інший бік, аж поки ти не закінчи́ш днів своєї облоги.

 9 А ти візьми собі пшениці та ячме́ню, і бобі́в та сочеви́ці, і проса та ви́ки, і даси їх до одно́го по́суду, і зробиш із них собі хліб, за кі́лькістю днів, що лежа́тимеш на боці своєму, — три сотні й дев'ятдеся́т день будеш те їсти.

 10 А ї́жа твоя, яку будеш ти їсти, буде вагою двадцять ше́клів[5] на день, час від ча́су будеш це їсти.

 11 І воду будеш пити мірою, шоста частина гі́на,[5] час від ча́су будеш пити.

 12 І їстимеш це, як ячмінного калача́, і будеш пекти це на кава́лках лю́дського калу, перед їхніми очи́ма“.

 13 І сказав Господь: „Так будуть їсти Ізраїлеві сини свій нечистий хліб серед тих наро́дів, куди Я їх ви́жену“.

 14 А я відказав: „О Господи, Боже, ось душа моя не занечи́щена, і па́дла та розшмато́ваного зві́рями я не їв від мо́лодости своєї й аж дотепер, і м'ясо нечисте не вхо́дило в мої уста“.

 15 І сказав Він до мене: „Дивися, Я дав тобі това́рячий гній замість лю́дського калу, — і ти зроби на ньому свій хліб!“

 16 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, ось Я поламаю підпо́ру хліба в Єрусалимі, і будуть їсти хліб за вагою та в страху́, а воду будуть пити за мірою та зо сму́тком,

 17 щоб відчули вони брак хліба та води, і жахну́лися один з о́дним, і вони зни́діють за свій гріх!

Ознаки голоду та моровиці

5 А ти, сину лю́дський, візьми собі го́строго меча, як бритву стрижіїв; візьми його собі, і проведи[6] ним по голові своїй та по бороді своїй. І візьми собі вагові́ ша́льки, і поділи те воло́сся.

 2 Третину спали в огні посеред міста, коли ви́повняться дні обло́ги; і візьми другу третину, і посічи мечем навко́ло нього, а третину розпороши́ на вітер, і Я ви́тягну меча за ними.

 3 І візьми звідти мале число воло́сся, і зав'яжи його в своїх по́лах.

 4 І візьми із нього ще, і кинь його до сере́дини огню, і спали його в огні, — з нього вийде огонь на ввесь Ізраїлів дім“.

 5 Так говорить Господь Бог: „Цей Єрусалим — Я поставив його в сере́дині народів, а довкі́лля його — країни.

 6 Та він став проти постанов Моїх більше від пога́нів, а проти устав Моїх — більше від тих країн, що навколо нього, бо права́ Мої вони відкинули, а устави Мої — не ходили вони ними.

 7 Тому́ так говорить Господь Бог: За те, що ви ворохо́билися більше від тих поган, що навколо вас, й уставами Моїми не ходили, і постанов Моїх не вико́нували, а робили за постановами тих поган, що навколо вас,

 8 тому́ так говорить Господь Бог: Ось Я проти тебе, Сам Я, і зроблю́ серед тебе суди́ перед очи́ма тих поган!

 9 І зроблю́ на тобі те, чого Я не робив, і нічого подібного вже не зроблю́, за гидо́ти твої.

 10 Тому́ серед тебе батьки будуть їсти синів, а сини будуть їсти батьків своїх, і виконаю над тобою при́суди, і розпоро́шу ввесь останок твій на всі вітри́!

 11 Тому, як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ти занечи́стив святиню Мою всіма́ гидо́тами своїми та всіма́ обри́дженнями своїми, то теж Я відкину тебе, й око Моє не матиме милосердя, і Сам Я не змилосе́рджуся!

 12 Третина твоя помре від морови́ці й загине від голоду серед тебе, а третина попа́дає від меча в твоїх околицях, а третину розпоро́шу на всі вітри́, і витягну за ними меча!

 13 І докі́нчиться гнів Мій, і Я заспоко́ю Свою лють проти них, і задовольню́ся. І пізнають вони, що Я, Господь, говорив у горли́вості Своїй, коли докона́ю Свою лютість на них!

 14 І зроблю́ тебе руїною та га́ньбою серед людів, що навколо тебе, перед очи́ма кожного, хто буде прохо́дити.

 15 I станеш га́ньбою та посміхо́виськом, осторогою та остовпі́нням для народів, що навколо тебе, коли буду виконувати на тобі при́суди гнівом та люттю, та лютими карта́ннями. Я, Господь, оце говорив!

 16 Коли Я пошлю́ на них злі стрі́ли голоду, що будуть нищівни́ми, що пошлю́ їх понищити вас та примно́жу голод на вас, то Я злама́ю вам підпо́ру хліба,—

 17 і пошлю на вас голод та злу звірину́, і позбавлю тебе дітей, і морови́ця та кров пере́йде серед тебе, і спрова́джу на тебе меча. Я, Господь, оце говорив!“

6 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до Ізраїлевих гір, і пророкуй на них,

 3 та й скажеш: Гори Ізраїлеві, послухайте сло́ва Господа Бога! Так говорить Господь Бог гора́м та підгі́ркам, і рі́чищам та долинам: Ось Я спрова́джу на вас меча, і ви́гублю ваші па́гірки, —

 4 і будуть опусто́шені ваші же́ртівники, і будуть розби́ті ваші фіґури сонця, і кину Я ваших побитих перед вашими божка́ми!

 5 І дам трупи Ізраїлевих синів перед їхніми божка́ми, і розпоро́шу ваші кості навколо ваших же́ртівників.

 6 По всіх місцях вашого перебува́ння міста́ будуть поруйно́вані, а па́гірки попусто́шені, щоб ваші же́ртівники були поруйно́вані та побезче́щені, і щоб були розтро́щені й перестали існувати ваші божки́, і були розби́ті ваші фіґури сонця, і були стерті ваші діла́,

 7 І впаде́ забитий між вами, і ви пізнаєте, що Я — Госпо́дь!

 8 А Я позоставлю з вас решту, бо будете мати врято́ваних від меча серед наро́дів, коли ви будете розпоро́шені серед країн.

 9 І ваші врятовані згадають про Мене серед наро́дів, куди бу́дуть за́брані до поло́ну, коли Я зламаю їхнє блудне́ серце, що відпало від Мене, та їхні очі, що пере́люб чинили з своїми божка́ми, і вони самі бу́дуть бри́дитися тих злих речей, що робили, щодо всіх їхніх гидо́т.

 10 І пізна́ють вони, що Я — Госпо́дь, і що Я не нада́рмо говорив, що вчиню́ їм оцю злу річ!

 11 Так говорить Господь Бог: Удар своєю долонею й ту́пни ногою своєю, і скажи: Горе за всі злі вчинки Ізраїлевого дому, за які вони попа́дають від меча, голоду та морови́ці!

 12 Той, хто далекий, помре від морови́ці, а хто близьки́й — впаде від меча, а хто позостане та буде врято́ваний — помре від голоду. І так Я ви́кінчу Свою лютість на них!

 13 І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь, коли їхні забиті будуть лежати серед їхніх божкі́в навколо їхніх же́ртівників на всякім високім підгі́р'ї, на всіх щита́х гір, і під усяким зеленим деревом, і під усяким густим дубом, на місці, де вони прино́сили приємні пахощі для всіх своїх божкі́в.

 14 І Я ви́тягну руку Свою на них, і зроблю́ цей Край спусто́шенням та пу́сткою, від пустині аж до Рівли́, по всіх місцях їхнього сиді́ння... І пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“

Приходить кінець для Ізраїля

7 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „А ти, сину лю́дський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до кра́ю Ізраїлевого: Кіне́ць, надійшов той кінець на чотири окра́йки землі!

 3 На те́бе тепер цей кінець, і пошлю́ Я на те́бе Свій гнів, і тебе́ розсуджу́ за твоїми доро́гами,[7] і на тебе складу́ всі гидо́ти твої.

 4 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зоста́нуть, і пізнаєте ви, що Я — то Господь!“

 5 Отак Господь Бог промовляє: „Ось прихо́дить біда на біду́!

 6 Прихо́дить кінець, прихо́дить кінець, — він збуди́вся на тебе, прихо́дить ось він!

 7 Надійшла твоя доля для тебе, о ме́шканче кра́ю, приходить цей час, близьки́й той день за́колоту, нема на гора́х крику радости.

 8 Тепер лютість Свою незаба́ром Я виллю на те́бе, і Свій гнів докінчу́ проти те́бе, і тебе́ осуджу́ за твоїми дорогами, і на те́бе складу́ всі гидо́ти твої!

 9 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зали́шаться, — і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь, що карає!

 10 Ось той день, ось прихо́дить, доля виходить, виро́стає кий, розцвітає пиха,

 11 розвило́ся наси́льство для ки́я безбожності! Нічого із них не зали́шиться: ані з числе́нности їхньої, ані з їхнього завору́шення, ані з їхньої пишноти́.

 12 Надходить той час, наближа́ється день. Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жало́бі, — бо сунеться лютість на все многолю́ддя його!

 13 Бо до про́даного не пове́рнеться вже продаве́ць, хоча б залиши́вся при житті між живими, бо пророцтво про все многолю́ддя їхнє не відмі́ниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцни́ть свого життя.

 14 Засу́рмлять у су́рму та все приготу́ють, — та не пі́де ніхто на війну́, бо на все многолю́ддя його Моя лютість!

 15 На вулиці — меч, морови́ця ж та голод — у домі, хто на полі — помре від меча, а хто в місті — зжере́ того голод та мор.

 16 І врято́вані з них повтікають, і бу́дуть на го́рах, немов голуби́ із долин, — всі бу́дуть стогна́ти, кожен за гріх свій.

 17 Усі ру́ки осла́бнуть, затремтя́ть, як вода, всі колі́на,

 18 і вере́тами попідпері́зуються, і покри́є їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх голова́х їхніх — жало́бна та ли́сина.

 19 Вони повикида́ють на вулицю срі́бло своє, і за ніщо́ їхнє золото стане, — їхнє срі́бло та золото їхнє не буде могти́ врятувати їх удень гніву Господнього, ним не наси́тять своєї душі й свого ну́тра вони не напо́внять, бо їхня провина була перешкодою!

 20 А гордість вчинили за славну оздо́бу свою́, у ній наробили бовва́нів гидо́ти своєї й обри́джень своїх, тому їм оберну́ Я її на нечистість, —

 21 і віддам її в руку чужих на грабу́нок, а нечестивим землі — на здобич.

 22 І обличчя Своє відверну́ Я від них, і вони побезче́стять Мій скарб, і вві́йдуть до нього наси́льники та й побезче́стять його́.

 23 Зроби ланцюга́, бо земля перепо́внилась правом крива́вим, а місто наси́льством напо́внилось.

 24 І наведу́ Я найзліших із наро́дів, — і пося́дуть вони доми їхні, і гордість вельмо́жних спиню́, — і свя́тощі їхні побезче́щені бу́дуть!

 25 Загибіль іде, й вони будуть шукати споко́ю — та не буде його.

 26 При́йде біда до біди, й буде звістка до звістки, і бу́дуть шукати проро́цтва в пророка, та згине Зако́н у священиків і рада — у ста́рших.

 27 Цар буде в жало́бі, і стра́хом зодя́гнеться князь, а ру́ки наро́ду землі затремтя́ть. За доро́гами їхніми їм учиню́, і судитиму їх — їхніми суда́ми, і пізна́ють, що Я — то Госпо́дь!“

Трете видіння слави Господньої

8 І сталося за шостого року, шостого місяця, п'ятого дня місяця сидів я в своє́му домі, а Юдині старші́ сиділи передо мною, — то впала там на мене рука Господа Бога.

 2 І побачив я, аж ось подо́ба, на вигляд чоловіка: від виду сте́гон його й дололу — огонь, а від сте́гон його й догори — на вигляд ся́йва, ніби палаюча мідь.

 3 І витягнув Він подобу руки, і взяв мене за волосся моєї голови, а Дух підійняв мене між землею та між небом, і впровадив мене до Єрусалиму в Божих виді́ннях, до входу вну́трішньої брами, зве́рненої на пі́вніч, де місце перебува́ння і́дола, що викли́кує заздрість.

 4 І ось була там слава Ізраїлевого Бога, як той вид, що я бачив у долині!

Гидоти Ізраїля

 5 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, зведи очі свої в напрямі на пі́вніч!“ І звів я очі свої в напрямі на пі́вніч, аж ось з пі́вночі, від брами же́ртівника, був той і́дол за́здрости при вході.

 6 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, чи ти бачиш, що́ вони ро́блять! Це великі гидо́ти, що Ізраїлів дім робить тут, щоб віддали́тися від Моєї святині! Та ти зно́ву побачиш іще більші гидо́ти“.

 7 І привів мене до входу подві́р'я, і побачив я, — аж ось дірка в стіні!

 8 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, прокопа́й дірку в стіні!“ І прокопа́в я в стіні, — аж ось вхід!

 9 І сказав Він до мене: „Увійди, і побач ті злі гидо́ти, які вони роблять отут!“

 10 І ввійшов я й побачив, аж ось усякий вид плазуна́ та огидли́вої звірини́, і всякі божки́ Ізраїлевого дому, накре́слені на стіні навко́ло круго́м.

 11 А сімдеся́т чоловіка зо старши́х Ізраїлевого дому та Яазанія, Шафанів син, що стояв посеред них, стояли перед ними, і кожен мав у своїй руці свою кади́льницю, і підіймалися па́хощі з хмари кади́ла.

 12 І сказав Він до мене: „Чи бачив ти, сину лю́дський, що́ роблять Ізраїлеві старші́ в темно́ті, кожен у кімна́тах своїх ідолів? Бо говорять вони: Господь нас не бачить, Господь покинув цей край“.

 13 І сказав Він до мене: „Ти зно́ву побачиш ще більші гидо́ти, які вони ро́блять“.

 14 І Він запрова́див мене до входу до брами Господнього дому що на пі́вночі, — аж ось там сидять жінки́, що оплакували Таммуза[8].

 15 І сказав Він до мене: „Чи ти бачив, сину лю́дський? Ти зно́ву побачиш гидо́ти ще більші від цих!“

 16 І Він запрова́див мене до вну́трішнього подві́р'я Господнього дому. Аж ось при вході до Господнього храму, між притво́ром та між же́ртівником, було біля двадцяти́ й п'яти чоловіка: спи́ни їхні — до Господнього храму, а їхні обличчя — на схід, і вони кла́нялися до сходу, до сонця.

 17 І сказав Він до мене: „Чи ти бачив, сину лю́дський? Чи легко Юдиному дому, щоб не робити тих гидот, які вони роблять отут? Бо вони напо́внили Край наси́льством, і знову гнівають Мене, й ось вони держать зелені галу́зки при но́сі своїм.[9]

 18 Тому то й Я зроблю́ з лютістю: око Моє не змилується, і милосердя не буду Я мати. І вони будуть кли́кати сильним голосом в ву́ха Мої, та Я їх не почую!“

Шість кара́телів нищать Єрусалим

9 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: „Набли́зьте кара́телів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні́ знаря́ддя“.

 2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горі́шньої брами, що зве́рнена на пі́вніч, і кожен мав у своїй руці свої знаря́ддя розбива́ння, а серед них один чоловік був одя́гнений в льняне́, а пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. І вони прийшли, і стали при мідяно́му же́ртівнику.

 3 А слава Ізраїлевого Бога підняла́ся з-над Херуви́ма, що була над ним, до порога дому. І закли́кав Він чоловіка, одя́гненого в льняне́, що пи́сарський калама́р був при сте́гнах його.

 4 І сказав Господь до нього: „Перейди сере́диною міста, сере́диною Єрусалиму, і зроби зна́ка на чо́лах людей, що зідхають та стогнуть над усіма́ тими гидо́тами, що робляться в його сере́дині“.

 5 А до інших Він сказав при мені: „Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не зми́луйтеся!

 6 Старо́го, юнака, і ді́вчину, і дітей та жінок позабива́йте доще́нту, а до кожної люди́ни, що на ній цей знак, не піді́йдете; а зачне́те від Моєї святині“. І зачали́ вони від тих старих людей, що були перед домом.

 7 І сказав Він до них: „Занечи́стіть цей дім, і напо́вніть подві́р'я тру́пами, і вийдіть!“ І вони повихо́дили, і вбивали в місті.

 8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кли́кав та казав: „О Господи, Боже, чи Ти ви́губиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?“

 9 І сказав Він до мене: „Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля напо́внена душогу́бствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить.

 10 І також Я, — не змилосе́рдиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню доро́гу Я дам на їхню голову!“

 11 І ось чоловік, одя́гнений в льняне́, що калама́р був при сте́гнах його, приніс відповідь, кажучи: „Я зробив, як мені наказав Ти!“

Видіння Херуви́мів і коле́с

10 І побачив я, аж ось на небозво́ді, що на голові Херувимів, було щось, як камінь сапфі́р, на вигляд подоби трону бачилося на них.

 2 І Він промовив до того чоловіка, одя́гненого в льняне́, та й сказав: „Увійди поміж коле́са під Херувимом, і напо́вни свої жмені вугли́нами огню з-поміж Херувимів, і кинь на місто!“ І він увійшов перед моїми очима.

 3 А Херувими стояли з правого боку дому, коли вхо́див чоловік, і хмара напо́внила вну́трішнє подвір'я.

 4 І підняла́ся слава Господня з-над Херувима на поріг дому, і напо́внився дім хмарою, а подвір'я напо́внилося сяйвом Господньої слави.

 5 А шум крил Херувимів був чутий аж до зовнішнього подві́р'я, як голос Бога Всемогу́тнього, коли Він говорить.

 6 І сталося, коли Він наказав чоловікові, одя́гненому в льняне́, кажучи: „Візьми огонь поміж коле́сами з-під Херувимів“, то той прийшов і став при ко́лесі.

 7 І Херувим простягнув свою руку з-поміж Херувимів до огню, що поміж Херувимами, і взяв, і дав до жмені одя́гненого в льняне́, а той узяв і вийшов.

 8 І показалася в Херувимів подоба лю́дської руки під їхніми кри́лами.

 9 І я побачив, аж ось чотири ко́лесі при Херувимах, по одно́му ко́лесі при кожному Херувимі, а вид тих коле́с, ніби вигляд каменя хризолі́та.

 10 А їхній вигляд — подоба одна чотирьом їм, як коли б ко́лесо було в ко́лесі.

 11 В ході́ своїй вони йшли на чотири свої боки, не оберта́лися в ході́ своїй, бо до того місця, куди обе́рнеться голова, за нею йшли вони, не оберта́лися в ході́ своїй.

 12 А все їхнє тіло, і їхня спи́на, і їхні руки, і їхні кри́ла, і ті коле́са були повні оче́й навколо, всі чотири мали коле́са.

 13 А ці коле́са були кликані при мені „Ґалґал“.[10]

 14 А в кожного чотири обличчі: обличчя одно́го — обличчя Херувима, обличчя другого — обличчя люди́ни, а третій — обличчя ле́ва, а четвертий — обличчя орла.

 15 І підняли́ся ті Херувими. Це та жива істота, яку я бачив на річці Кева́р.

 16 А коли йшли ті Херувими, то йшли й ті коле́са при них, а коли ті Херувими підіймають свої крила, щоб знятись із землі, не відверта́ються також ті коле́са від них.

 17 Коли ті ставали, ставали й вони, а коли ті підіймалися, підіймалися й вони, бо в них був дух живої істоти.

 18 І вийшла слава Господня і з-над порога дому, і стала над Херувимами.

 19 І підняли́ Херувими свої кри́ла, і зняли́ся з землі на моїх оча́х, коли вони йшли, а ті коле́са побіч них, і стали при вході до схі́дньої брами Господнього дому, а слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.

 20 Це та жива істота, яку я бачив під Богом Ізраїлевим над річкою Кева́р. І я пізнав, що це Херувими.

 21 У кожного було по чотири обличчі, у кожного — чотири крилі́, а під їхніми кри́лами — подоба лю́дських рук.

 22 А подоба їхнього обличчя — це ті обличчя, які я бачив над річкою Кева́р, їхній вигляд та вони самі. Кожен ішов просто вперед.

Кара на кня́зя наро́ду

11 І підійняв мене Дух, і привів мене до схі́дньої брами Господнього дому, що обе́рнена на схід. І ось при вході до брам двадцять і п'ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Венаїного, князі́в народу.

 2 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, оце ті люди, що заду́мують кривду, і радять злу раду в цьому місті,

 3 що говорять: „Не скоро будувати доми́. Воно[11] — казан, а ми — м'ясо“.

 4 Тому́ пророкуй на них, пророкуй, сину лю́дський!“

 5 І зійшов на мене Дух Господній, та й до мене сказав: „Скажи: Так говорить Господь: Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа — Я знаю їх.

 6 Ви намно́жили своїх забитих у цьому місті, і напо́внили його вулиці тру́пами.

 7 Тому так говорить Госпо́дь Бог: Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м'ясо, а воно[11] — той каза́н. Та Я ви́проваджу вас із нього!

 8 Ви боїте́ся меча — і меча наведу́ Я на вас, говорить Господь Бог.

 9 І ви́проваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю́ між вами при́суди!

 10 Від меча ви попа́даєте; на границі Ізраїля розсуджу́ вас, і ви і пізнаєте, що Я — то Господь!

 11 Воно[11] не буде вам казано́м, і ви не станете в ньому м'ясом. При границі Ізраїля розсуджу́ вас!

 12 І пізнаєте ви, що Я — Господь, бо за уставами Його ви неї ходили, а постано́в Моїх не виконували, але виконували за постано́вами тих наро́дів, що навколо вас“.

 13 І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: „О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!“

Останок збереже́ться

 14 І було мені слово Господнє таке:

 15 „Сину лю́дський, брати твої, брати твої — мужі рідні тобі, а ввесь Ізраїлів дім — увесь той, що до них говорили ме́шканці Єрусалиму: Віддалі́ться від Господа, нам даний цей край на володі́ння,

 16 тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддали́в їх поміж народи, і хоч розпоро́шив їх по края́х, проте буду для них хоч малою святинею в тих края́х, куди вони ввійшли.

 17 Тому́ скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу́ з тих країв, серед яких ви розпоро́шені, і дам вам Ізраїлеву землю.

 18 І вони вві́йдуть туди, і викинуть з неї усі мерзо́ти її та всі гидо́ти її.

 19 І дам їм одне серце, і ново́го духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса,

 20 щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом!

 21 А щодо тих, що їхнє серце ходить за гидо́тами своїми та мерзо́тами своїми, то поверну́ їхню дорогу[12] на їхню голову, говорить Господь Бог“.

Слава Господня покинула Єрусалим

 22 І попідійма́ли Херувими кри́ла свої, а ко́леса при них, і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.

 23 І підняла́ся слава Господня з-над сере́дини міста, і стала на горі, що зо сходу міста.

Видіння про скорий поло́н

 24 І дух підні́с мене, і ввів мене в Халдею до полоня́н[13] у видінні, Духом Божим. І підійняло́ся від мене те виді́ння, яке я бачив.

 25 І я говорив до полоня́н[13] усі Господні слова, які Він наказав був мені.

12 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, ти живеш серед дому ворохо́бного, — вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають ву́ха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохо́бний.

 3 А ти, сину лю́дський, пороби́ собі речі для мандрі́вки, і йди на вигна́ння вдень на їхніх оча́х, і пі́деш на вигна́ння з свого місця до іншого місця на їхніх оча́х, може побачать вони, що вони дім ворохо́бности.

 4 І повино́сиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх оча́х, а ти ви́йдеш увечорі на їхніх оча́х, як виходять вигна́нці.

 5 На їхніх оча́х пробий собі дірку в стіні, і повино́сиш нею.

 6 На їхніх оча́х на раме́ні повино́сиш, винесеш поте́мки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе зна́ком для Ізраїлевого дому“.

 7 І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повино́сив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, по́темки повиносив, — на рамені носив на їхніх оча́х.

 8 А ра́нком було мені слово Господнє таке:

 9 „Сину лю́дський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохо́бности: Що ти робиш?

 10 Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони.

 11 Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зро́блено їм, — пі́дуть на вигна́ння в поло́н!

 12 А той начальник, що серед них, на рамені буде не́сти по́темки й ви́йде; у стіні проб'ють дірку, щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очи́ма.

 13 І розтягну́ на нього сітку Свою, і він буде схо́плений в па́стку Мою, і відведу́ його до Вавилону, до халдейського кра́ю, та його він не побачить, і там помре.

 14 А все, що навко́ло нього, його помічники та всі ві́йська його, розпоро́шу на всі вітри́, і витягну за ними меча.

 15 I пізнають вони, що Я — Госпо́дь, коли розві́ю їх поміж наро́дами та розпоро́шу їх по країнах!

 16 А нечисле́нних з них людей збережу́ від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповіда́ли про свої гидо́ти серед народів, куди поприхо́дять. І вони пізнають, що Я — Госпо́дь!“

 17 І було мені слово Господнє таке:

 18 „Сину лю́дський, їж свій хліб у дрижа́нні, а воду свою пий у тремті́нні та в журбі́.

 19 І скажеш до народу цього Кра́ю: Так говорить Господь Бог на ме́шканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпі́нні, бо спустоші́в їхній край від своєї по́вні за наси́лля всіх, що ме́шкають у ньому.

 20 І поруйнуються насе́лені міста́, а край стане спусто́шенням, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь!

 21 І було мені слово Господнє таке:

 22 „Сину лю́дський, що це в вас за припові́стка така в Ізраїлевій землі: „Продо́вжаться дні, — і зникне всіляке виді́ння“?

 23 Тому́ скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Припиню́ Я цю припові́стку, і більше не будуть її припові́сткувати в Ізраїлі, але говори їм: „Набли́зилися оті дні й слово всякого виді́ння“.

 24 Бо не буде вже жодного марно́го видіння та підле́сливого чарува́ння в Ізраїлевім домі.

 25 Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно зді́йснене, не відтя́гнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохо́бности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог“.

 26 І було мені слово Господнє таке:

 27 „Сину лю́дський, ось говорить Ізраїлів дім: Те виді́ння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи́ він пророкує.

 28 Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтя́гнуться вже всі слова́ Мої, — яке слово говоритиму, те буде ви́конане, говорить Господь Бог!“

Карта́ння лжепророків

13 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, — пророкуй на Ізраїлевих пророків, що пророку́ють, і скажи пророкам, що провіща́ють із власного серця: Послухайте Господнього слова!

 3 Так говорить Господь Бог: Горе на пророків безумних, що ходять за своїм духом та за тим, чого не бачили!

 4 Твої пророки, Ізра́їлю, як ті лиси́ці в руї́нах!

 5 Не ввійшли ви в проло́ми, і не загороди́ли загоро́ди над Ізраїлевим домом, щоб стати на бій Господнього дня.

 6 Вони бачать марно́ту та фальши́ве чарува́ння, говорячи: „Говорить Госпо́дь“, а Господь не посилав їх, та вони мають наді́ю, що спо́вниться слово.

 7 Хіба ж не марне́ виді́ння ви бачили, і не фальши́ве чарува́ння ви говорили? А ви кажете: „Говорить Господь“, а Я не говорив!

 8 Тому́ так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите марно́ту, і бачите лжу, тому ось Я проти вас, говорить Господь Бог.

 9 І буде рука Моя проти пророків, що бачать марно́ту й чару́ють ілжею. Вони не будуть на раді наро́ду Мого, і в пе́репису Ізраїлевого дому не будуть запи́сані, і до землі Ізраїлевої не вві́йдуть. І пізнаєте ви, що Я — Господь Бог!

 10 Саме за те, що вони впрова́дили наро́д Мій у по́милку, говорячи „мир“, а миру нема. І він будує мура, а вони тинку́ють його будьяким ти́нком.

 11 Скажи до тих, що тинку́ють будьяким ти́нком, що мур упаде́. Буде дощ заливни́й, і ви, каміння великого гра́ду, впаде́те, і вітер бурхли́вий розва́лить мура.

 12 І ось стіна впаде́. Чи ж не скажуть вам: Де той тинк, яким ви тинкува́ли?

 13 Тому так говорить Господь Бог: Я вчиню́, що бурхли́вий вітер вали́тиме в лютості Моїй, і буде дощ заливни́й в Моїм гніві, і камі́ння великого граду в лютості на ви́гублення.

 14 І розіб'ю́ Я ту стіну́, яку ви обтинкува́ли будьяким ти́нком, і повалю́ її до землі, й ого́литься підва́лина її, і впаде́, і ви загинете в сере́дині його, Єрусалима, і пізнаєте, що Я — Госпо́дь!

 15 І докінчу́ Я лютість Свою на стіні́ та на тих, що тинку́ють її якимбудь ти́нком, і скажу́ вам: Немає стіни та її тинкува́льників,

 16 Ізраїлевих пророків, що пророкува́ли на Єрусалим і бачили для нього виді́ння миру, та немає миру, говорить Госпо́дь!

Карта́ння лжепророчиць

 17 А ти, сину лю́дський, зверни своє обличчя до дочо́к свого наро́ду, що пророку́ють з власного серця, і пророкуй на них,

 18 та й скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чародійні обв'я́зки на сугло́би рук, і роблять хустки́ на голову всякого зросту, щоб ловити ду́ші. Невже, ло́влячи душі Мого наро́ду, ви свої душі спасете?

 19 І ви безче́стите Мене в Мого наро́ду за жмені ячме́ню та за кришки́ хліба, забиваючи душі, що не повинні б умирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своїми обма́нами Моєму наро́дові, що слухають лжу.

 20 Тому так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я проти ваших чародійних обв'я́зок, ув які ви ловите душі. І позриваю їх із ваших раме́н, і повипуска́ю ті душі, ті душі, що ви ловите, щоб були вільні, як пта́хи.

 21 І позриваю ваші хустки́, і врятую наро́д Свій з вашої руки, і не будуть вони вже в вашій руці за здо́бич, і пізнаєте ви, що Я — Господь.

 22 За те, що ви лжею заподі́яли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому бо́лю, і за те, що ви змі́цнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти́ його при житті,

 23 тому́ більш не бу́дете бачити марно́ти та не будете віщува́ти, і Я врятую народ Свій з вашої руки, і ви пізнаєте, що Я — Госпо́дь!“

Ідолопокло́нники не можуть звертатися до Бога

14 І прийшли до мене му́жі з Ізраїлевих старши́х, і посідали передо мною.

 2 І було́ мені слово Господнє таке:

 3 „Сину лю́дський, ці му́жі допустили своїх божкі́в у своє серце, а спотика́ння[14] провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запи́тувати Мене?

 4 Тому́ говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допу́стить своїх божкі́в у своє серце, а спотика́ння[14] провини своєї покладе́ перед обличчям своїм, і при́йде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многото́ю його божкі́в,

 5 щоб схопи́ти тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддали́лися від Мене через своїх божкі́в!

 6 Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Наверні́ться, і відступі́ть від ваших божкі́в, і від усіх ваших гидо́т відверні́ть свої обличчя!

 7 Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужи́нців, що ме́шкають серед Ізраїля, коли відсту́пить від Мене, і допустить своїх божкі́в у своє серце, і покладе спотика́ння[14] своєї провини перед обличчям своїм, і при́йде до пророка, щоб запитати Мене, тому Я, Господь, відповім від Себе.

 8 І зверну Я лице́ Своє проти цього чоловіка, і вчиню́ його за знака та за припові́стку, і вигублю його з-посеред Свого наро́ду, і пізнаєте ви, що Я — Господь!

 9 А пророк, коли б був зве́дений, і говорив би слово, — Я, Госпо́дь, зведу́ цього пророка, і простягну руку Свою на нього, і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого!

 10 І понесу́ть вони свою провину, — яка провина того, хто питається, така буде провина пророка,

 11 щоб не блуди́в уже Ізраїлів дім від Мене, і не занечи́щувався вже всіма своїми гріхами. І будуть вони Мені наро́дом, а Я буду їм Богом, говорить Госпо́дь Бог!“

Праведний врятує тільки себе

 12 І було́ мені слово Господнє таке:

 13 „Сину лю́дський, коли згріши́ть проти Мене земля, спроневі́рюючи, то Я простягну́ Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і ви́гублю з неї люди́ну й скоти́ну.

 14 А коли б серед неї були три му́жі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою вла́сну душу, говорить Господь Бог.

 15 Коли б Я перепрова́див по землі люту звірину́, й обезлю́дніла б вона, і стала б вона спусто́шенням, так що ніхто не прохо́див би нею через ту звірину́,

 16 то й ці три му́жі серед неї, — як живий Я, — говорить Господь Бог, — не врятують вони ні синів, ні дочо́к! Самі вони будуть врято́вані, а край стане спусто́шенням.

 17 Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мече́ві сказав: „Пройди по кра́ю, і вигуби з нього люди́ну й скотину“,

 18 то ці три му́жі серед нього, як живий Я! — говорить Господь Бог, — не врятують синів, ні дочо́к, бо врятуються самі тільки вони!

 19 Або коли б Я морови́цю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї люди́ну й скоти́ну,

 20 а Ной, Даниї́л та Йов були б серед неї, — як живий Я! — говорить Господь Бог, — ані сина, ані дочки́ не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою вла́сну душу.[15]

 21 Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі при́суди: меча, і голод, і люту звірину́ та морови́цю, щоб вигубити з нього люди́ну та скоти́ну,

 22 то все таки зали́шаться в ньому рештки, що будуть ви́проваджені, сини та до́чки. Ось вони вийдуть до вас, і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і будете потішені за те лихо, що Я навів на Єрусалим, за все, що Я навів був на нього.

 23 І потішать вони вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і пізнаєте, що не нада́рмо зробив Я все, що зробив серед нього, говорить Госпо́дь Бог“.

Єрусали́мляни — як те безвартісне дерево

15 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, чим краще виногра́дове дерево від усякого дерева, та виногра́дна галу́зка, що була́ серед дерев лісови́х?

 3 Чи ві́зьметься з нього кусок дерева, щоб зробити яку роботу? Чи ві́зьмуть із нього кілка́, щоб повісити на ньому всяку річ?

 4 Ось воно дане огне́ві на пожертя́. Оби́два кі́нці його поже́р огонь, а сере́дина його надгоріла, — чи надається воно до роботи?

 5 Як було воно непору́шним воно не надавалося на роботу, що́ ж тепер, коли огонь поже́р його, і воно надгоріло, то ще буде надаватися на роботу?

 6 Тому так говорить Господь Бог: Як виногра́дове дерево між лісни́ми дере́вами, що Я дав його огне́ві на пожертя́, так дам Я ме́шканців Єрусалиму!

 7 І оберну́ Я лице Своє проти них, — з одно́го огню вони вийшли, та пожере їх другий огонь. І пізнаєте, ви, що Я — Господь, коли зверну́ Своє лице проти них!

 8 І віддам цей Край на спусто́шення, за те, що вони спроневі́рилися, говорить Госпо́дь Бог“.

Госпо́дь узяв собі дочку Єрусалиму

16 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, повідо́м Єрусалим про його гидо́ти,

 3 та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки́ Єрусалиму: Похо́дження твоє й наро́дження твоє — з кра́ю ханаа́нського, твій батько — аморе́єць, а мати твоя — хітте́янка.

 4 При твоєму наро́дженні, того дня, як ти народи́лася, не був обрі́заний пупо́к твій, і водою не була ти обмита на очи́щення, ані не була ти посо́лена, ані не була ти спови́та.

 5 Не зми́лувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але́ була ти ви́кинена на відкрите поле, — так мало ціно́вано душу твою в день твойого наро́дження!

 6 І прохо́див Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валя́лася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові! Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові!

 7 Рости ж, — зробив Я тебе, як польову́ рости́ну, і ти зросла́ та стала велика, і дійшла ти до найвродливі́шої вро́ди: перса ви́простались, волос твій виріс, а ти була зо́всім нага́!

 8 І прохо́див Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, — час коха́ння. І простягну́в Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу́, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, — говорить Госпо́дь Бог, — і стала ти Моєю.

 9 І обмив Я тебе водою, і сполоска́в Я кров твою з тебе, і нате́р тебе оливою.

 10 І зодягнув тебе різнокольоро́вим, взув тебе в та́хаш,[16] і спови́в тебе в віссо́н,[17] і покрив тебе шо́вком.

 11 І приоздо́бив тебе оздобою, і дав нараме́нники на руки твої, а ланцюга́ — на шию твою.

 12 І дав Я носову́ сере́жку до носа твого, і сере́жки на ву́ха твої, а пишну корону на твою го́лову.

 13 І приоздо́билась ти золотом та срі́блом, а одіж твоя — віссо́н та шовк, і різнокольоро́ве; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдало́ся тобі досягти царсько́ї гідности!

 14 І розійшлося ім'я́ твоє поміж наро́дами за твою красу, бо доскона́ла вона, через пишно́ту Мою, яку Я на тебе поклав, — говорить Госпо́дь Бог!

Але вона стала великою розпусницею

 15 І покладалася ти на красу́ свою, і стала розпу́сною через славу свою, і виливала ти розпу́сту свою на кожного перехожого, — його ти була́.

 16 І бра́ла ти з шат своїх, і робила собі різнокольоро́ві па́гірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.

 17 І брала ти речі з пишно́ти своєї, з Мого золота та зо срі́бла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, — і чинила розпусту із ними.

 18 І брала ти свою різнокольоро́ву одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними.

 19 А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на лю́бі па́хощі. І сталося це, говорить Господь Бог.

 20 І бра́ла ти синів своїх та дочо́к своїх, що породила Мені, і прино́сила їх на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї,

 21 що ти різала дітей Моїх ї давала їм, перепрова́джуючи через огонь для них?

 22 І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї мо́лодости, коли була наго́ю-пренаго́ю, коли валялася в крові своїй.

 23 І сталося по всьому тому твоєму злі, — горе, горе тобі! говорить Господь Бог, —

 24 і побудувала ти собі місця розпу́сти, і пороби́ла собі підви́щення на кожному майда́ні.

 25 На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підви́щення, і знесла́вила красу́ свою, і розхиля́ла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту.

 26 І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотеле́сими, і побільшувала свою розпусту, щоб гніви́ти Мене.

 27 І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, — і дав тебе на волю твоїх нена́висниць, филисти́мських дочо́к, засоро́млених твоєю нечистою дорогою.

 28 Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла наси́титись, і блуди́ла з ними, і теж не наси́тилась.

 29 І побільши́ла ти свою розпусту до купецького кра́ю халдеїв, та теж цим не наси́тилася.

 30 Як змучилося серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти робила всі оці вчинки сваві́льної розпусної жінки!

 31 Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздорі́жжі, а підви́щення своє робила на кожному майда́ні, то не була ти, як блудни́ця, щоб збирати заплату за розпусту,

 32 але як перелю́бна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих.

 33 Усім блудни́цям дають дару́нка, а ти сама давала дару́нки свої всім коха́нцям своїм, і підкупо́вувала їх, щоб прихо́дили до тебе звідусіль на розпусту з тобою.

 34 І було тобі при твоїй розпусті навпаки́ від інших жіно́к, бо не волочи́лись за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки́.

 35 Тому то, розпу́снице, послухай Господнього слова:

 36 Так говорить Господь Бог: За те, що вилива́лась твоя розпуста, і відкрива́лась твоя нагота́ в блудоді́йстві твоїм з твоїми коха́нцями та зо всіма́ божка́ми гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм,

 37 тому ось Я позбираю всіх коха́нців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, ра́зом з тими, кого ти знена́виділа, і зберу́ їх коло тебе знавко́ла, і відкрию їм наготу́ твою, і вони побачать увесь твій сором!

 38 І засуджу́ тебе при́судом на перелю́бниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та за́здрости.

 39 І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйну́ють твоє місце розпусти, і порозва́люють підви́щення твої, і постяга́ють з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання́ твої, і покладуть тебе зо́всім наго́ю.

 40 І зберуть проти тебе збо́ри, і заки́дають тебе камі́нням, і порубають тебе своїми мечами.

 41 І попа́лять доми́ твої огнем, і зроблять на тебе при́суди на оча́х багатьох жінок. І зроблю́ Я кінець, щоб не була́ ти розпу́сницею, і ти вже не будеш давати дару́нка за розпусту!

 42 І заспоко́їться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя за́здрість, і Я заспоко́юся, і не буду вже гніватися.

 43 За те, що ти не пам'ятала про дні своєї мо́лодости, і гніви́ла Мене всім тим, то й Я ось поверну́ дорогу твою на твою го́лову, — говорить Господь Бог, — щоб не чинила ти розпусти після всіх гидо́т своїх!

 44 Ось кожен припові́стник говоритиме про тебе припові́стку, кажучи: „Яка мати — така її до́нька!“

 45 Ти дочка́ своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сесте́р, що поки́дали своїх чоловіків та своїх синів. Мати ваша хітте́йка, а ваш батько — аморе́єць!

 46 А старша сестра твоя — Самарі́я та до́чки її, що сидять по ліви́ці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по прави́ці твоїй — це Содо́ма[18] та до́чки її.

 47 А ти хіба не ходила їхніми доро́гами й не робила за їхніми гидо́тами? Мало бракувало, — і зіпсу́лася б ти більше від них на всіх своїх дорогах!

 48 Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не зробила Содо́ма,[18] сестра твоя, вона та до́чки її, як зробила ти та твої до́чки!

 49 Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха́, ситість ї́жі та преспокійний спо́кій були в неї та в її дочо́к, а руки́ вбогого та бідного вона не зміцня́ла.

 50 І запиша́лись вони, і робили гидо́ти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.

 51 А Самарі́я не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільши́ла гидо́ти свої більш від них, і оправдала сесте́р своїх усіма́ своїми гидо́тами, які ти зробила.

 52 Тож носи свою га́ньбу ти, що чинила її для своїх сесте́р, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе! І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедли́влення своїх сесте́р!

 53 І поверну́ Я їхню долю, долю Содоми[18] та дочо́к її, і Самарію та дочо́к її, і поверну́ долю твою серед них,

 54 щоб носила ти свій сором, і соро́милася всього того, що ти наробила, потіша́ючи їх.

 55 А твої се́стри, Содома[18] та до́чки її, ве́рнуться до свого попере́днього ста́ну, і Самарі́я та до́чки її ве́рнуться до свого попере́днього стану, і ти та до́чки твої ве́рнетесь до свого попере́днього ста́ну.

 56 І не була сестра твоя Содо́ма згадувана в у́стах твоїх за днів твоїх го́рдощів,

 57 поки не відкрилося зло твоє, коли ганьби́ли тебе до́чки Сирії та всіх околиць його, і до́чки филисти́мські пого́рджували тебе звідусі́ль.

 58 Свою розпусту та гидо́ти свої, — ти їх понесе́ш, говорить Господь.

 59 Бо так говорить Господь Бог: І зроблю́ Я з тобою, як робила ти, що погорди́ла прися́гою, щоб зламати заповіта.

Але Госпо́дь про́стить їй усе

 60 І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї мо́лодости, і поставлю тобі заповіта вічного.

 61 І ти згадаєш про свої дороги й засоро́мишся, коли ти ві́зьмеш сесте́р своїх, старших від тебе, ра́зом з меншими від тебе, і дам їх тобі за дочо́к, але́ не з твого заповіту.

 62 І відновлю́ Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я — Господь,

 63 щоб згадала ти й засоро́милася, і не могла більше відкривати уста перед га́ньбою своєю, коли прощу́ тобі все, що ти наробила, говорить Госпо́дь Бог“.

Притча про великого орла

17 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, загадай зага́дку, і склади при́тчу Ізраїлевому домові,

 3 та й скажи: Так говорить Господь Бог: Великий орел великокри́лий, з широко розго́рненими кри́лами, повний різнокольоро́вого пі́р'я, прилеті́в до Ливану, і взяв верхові́ття ке́дру.

 4 Чубка́ галу́зок його обірвав, і приніс його до купецького кра́ю, у місті гандлярі́в покла́в його.

 5 І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насінне́вого поля, узяв і засади́в його над великими во́дами, немо́в ту вербу́.

 6 І воно виросло, і стало гілля́стим виноградом, низькоро́слим, що оберта́в свої галу́зки до нього, а його корі́ння були під ним. І стало воно виноградом, і ви́гнало ві́ття, і пустило галу́зки.

 7 Та був ще один великий орел, великокри́лий та густопе́рий. І ось той виноград витягнув пожадли́во своє корі́ння на нього, і свої галу́зки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядо́к свого заса́дження.

 8 Він був поса́джений на доброму полі при великих во́дах, щоб пустив галу́зки та приніс плід, щоб став пишним виноградом.

 9 Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведе́ться йому? Чи не ви́рвуть коріння його, і не позрива́ють пло́ду його, так що він засо́хне? Усе зелене галу́ззя його посо́хне, і не треба великого раме́на[19] та числе́нного наро́ду, щоб вирвати його з його корі́ння.

 10 І ось хоч він заса́джений, — чи поведе́ться йому? Чи всиха́ючи, не всо́хне він, як тільки доторкне́ться його схі́дній вітер? Він усо́хне на грядка́х, де поса́джений“.

 11 І було мені слово Господнє таке:

 12 „Скажи ж домові ворохо́бному: чи ви не пізнали, що́ це? Скажи: Ось прийшов вавилонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князі́в, і відвів їх до себе до Вавилону.

 13 І взяв із царсько́го насіння, і склав з ним умову, і ввів його в прися́гу, і забрав поту́жних землі,

 14 щоб це було царство низьке́, щоб воно не підіймалося, щоб дотримувало його умову, і було їй вірним.

 15 Але той збунтувався проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали́ йому ко́ней та багато наро́ду. Чи йому поведе́ться? Чи втече́ той, хто робить таке? А коли зламає умову, то чи врятується він?

 16 Як живий Я, говорить Господь Бог, — у місці царя, який поставив його царем, той, що погорди́в його прися́гою та зламав свою умову з ним, помре в нього в Вавилоні!

 17 І фарао́н не поможе йому на війні великим ві́йськом та числе́нним наро́дом, коли наси́плють вала та збудують башту, щоб вигубити багато душ.

 18 І погорди́в він прися́гою, щоб зламати умову, хоч дав був свою руку, і все те зробив, тому́ він не врятується.

 19 Тому так говорить Господь Бог: Як живий Я, — прися́гу Мою, якою він погорди́в, та умову Мою, яку він зламав, — дам це на його голову!

 20 І розтягну́ над ним Свою сітку, і буде він схо́плений в па́стку Мою, і спрова́джу його до Вавилону, і розсуджу́ся з ним там за його спроневі́рення, яке він спроневі́рив проти Мене.

 21 І всі втікачі його з усіх його полків попа́дають від меча, а позосталі будуть розпоро́шені на всі вітри́. І пізнаєте ви, що Я, Господь, говорив!

 22 Так говорить Господь Бог: І візьму́ Я з верхові́ття високого ке́дру, і дам до землі. З чубка́ галу́зок його вирву тенді́тну, і Сам посаджу́ на високій та стрімкі́й горі.

 23 На високій горі Ізраїлевій посаджу́ її, і вона випустить галу́зку й принесе́ плід, і стане сильною кедри́ною. І буде пробува́ти під ним усяке птаство, усяке крилате буде перебувати в тіні його галу́зок.

 24 І пізнають усі польові дере́ва, що Я, Господь, пони́зив високе дерево, повищив дерево низьке́, висушив дерево зелене, і дав розцвісти́ся дереву сухому. Я, Господь, говорив — і вчинив!“

Кожен відповідає тільки за свою провину

18 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Що́ це вам, що ви складаєте припові́стку на Ізраїлеву землю, говорячи: „Батьки їли неспіле, а оско́ма в синів на зуба́х!“

 3 Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не бу́дете вже складати тієї припові́стки в Ізраїлі!

 4 Тож усі душі Мої: як душа ба́тькова, так і душа синова — Мої вони! Душа, що грішить, — вона помре.

 5 А чоловік, коли він справедливий, і робить право та справедливість,

 6 на гора́х жертве́нного не їсть, і очей своїх не зводить до божкі́в Ізраїлевого дому, і жі́нки свого ближнього не занечищує, а до жінки в ча́сі її нечистоти́ не набли́жується,

 7 і ніко́го не тисне, боржникові заста́ву його конче зверта́є, грабу́нку не чинить, хліб свій дає голодному, а голого покриває одежею,

 8 на ли́хву не дає, а відсотків не бере, від кривди відверта́є руку свою, чинить правдивий суд поміж чоловіком та чоловіком,

 9 уста́вами Моїми ходить, а прав Моїх дотримує, щоб чинити правду, — справедливий такий конче буде жити, говорить Господь Бог!

 10 А як поро́дить він сина наси́льника, що кров проливає, і робить хоч тільки одне з того,

 11 чого він усього того не робив, а також на гора́х жертве́нне їв, і жінку свого ближнього занечи́щував,

 12 убогого й бідаря́ утискав, грабу́нки чинив, застави боржнико́ві не зверта́в, і до божкі́в зво́див свої очі, гидо́ту робив,

 13 на ли́хву давав, і відсо́ток брав, — то чи буде він жити? Не буде він жити! Він усі ті гидо́ти чинив, — він мусить конче померти, кров його буде на ньо́му!

 14 А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той робив, і хоч бачив, та не робив, як той:

 15 на гора́х жертве́нного не їв, і очей своїх до божкі́в Ізраїлевого дому не зво́див, жінки свого ближнього не занечи́щував,

 16 і ніко́го не утискав, заста́ви у за́став не брав, і грабунку не чинив, хліб свій голодному давав, а голого одежею покривав,

 17 від кривди свою руку відверта́в, ли́хви та відсо́тків не брав, права́ Мої чинив, уста́вами Моїми ходив, — такий не помре за провину свого батька, — він конче буде жити!

 18 Батько ж його, за те, що у́тиском тиснув, грабу́нком грабував брата, і що недобре чинив серед наро́ду свого, то ось він помре за провину свою!

 19 А скажете ви: „Чому́ той син не поніс провину за батька?“ Але ж син той чинив право та справедливість, дотримував усі устави Мої й виконував їх, — він конче буде жити!

 20 Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за ба́тькову провину, а ба́тько не понесе за провину си́нову, — справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде.

 21 А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких нароби́в, і вико́нував усі устави Мої, і робив право та справедли́вість, — буде конче він жити, не помре!

 22 Усі його гріхи́, які наробив він, не згадаються йому, — він буде жити в своїй справедливості, яку чинив!

 23 Чи Я маю вподо́бання в смерті несправедливого? — говорить Господь Бог, — чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?

 24 А коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й став робити кривду, — усі ті гидо́ти, які робить несправедливий, то чи такий буде жити? Усі справедливості його, які він робив, не згадаються, — за своє спроневі́рення, що він спроневі́рив, і за гріх свій, що згрішив, за них він помре!

 25 А ви кажете: „Непра́ва Господня дорога!“ Послухайте но, доме Ізраїлів, чи ж дорога Моя неправа? Чи не ваші дороги неправі?

 26 Коли б справедливий відверну́вся від своєї справедливости й чинив кривду, і за те помер, то він помре за кривду свою, яку він чинив.

 27 А коли б несправедливий відвернувся від своєї несправедливости, яку він чинив, і чинив би право та справедливість, він душу свою при житті збереже́.

 28 І коли б він побачив, і відвернувся від усіх своїх гріхів, які він чинив, то конче буде він жити, не помре!

 29 А Ізраїлів дім каже: „Непра́ва Господня дорога!“ Чи ж Мої дороги неправі, доме Ізраїлів? Чи ж то не ваші дороги неправі?

 30 Тому́ буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за дорогами його, говорить Господь Бог. Покайтеся, і відверні́ться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотика́ння!

 31 Поскида́йте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове́ серце та ново́го духа! І на́що маєте померти, Ізраїлів доме?

 32 Бо не жадаю Я смерти помира́ючого, говорить Господь Бог, але покайтеся та й живіть!

Жало́бна пісня про Ізраїлевих князів

19 А ти пісню жало́бну здійми про князі́в Ізраїлевих,

 2 та й скажи: Яка твоя мати леви́ця: Лягла поміж ле́вів, серед левчукі́в вона ви́кохала левеня́т!

 3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

 4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього, в їхню яму він схо́плений був, і його в ланцюга́х до кра́ю єгипетського відвели́.

 5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає, що пропала наді́я її, то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т, і вчинила його левчуко́м.

 6 І ходив він між ле́вами й став левчуко́м, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

 7 І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній!

 8 Та пастку на нього поста́вили люди знавко́ла з округ, і свою сітку на нього розки́нули, — і він схо́плений був в їхню яму!

 9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х, і його відвели́ до царя вавилонського, і в тверди́ню його запрото́рили, щоб голос його вже не чувся на го́рах Ізраїлевих.

 10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, поса́дженому над водою, плодю́ча й гілля́ста була́ через во́ди великі.

 11 І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх!

 12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід,— полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер.

 13 А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному,—

 14 і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.

Непо́слух Ізраїля й кара за це

20 І сталося за сьомого року, в п'ятому місяці, у десятому дні місяця, поприхо́дили люди з Ізраїлевих старши́х, щоб запитатися в Господа, і посідали передо мною.

 2 І було́ мені слово Господнє таке:

 3 „Сину лю́дський, говори з Ізраїлевими старши́ми та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Чи ви прийшли, щоб запитатися в Мене? Як живий Я, — не відповім вам, говорить Господь Бог!

 4 Чи ти розсудиш їх, чи ти їх розсудиш, сину лю́дський? Завідо́м їх про гидо́ти їхніх батьків,

 5 та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я був вибрав Ізраїля, і підні́с Свою руку до насіння Якового дому, і відкрився їм в єгипетському кра́ї, і підні́с Свою руку до них, говорячи: „Я Господь, Бог ваш“,

 6 того дня Я підні́с Свою руку до них, щоб вивести їх з єгипетського кра́ю до Кра́ю, що Я вислідив для них, що тече молоком та медом, що він окра́са для всіх країв.

 7 І сказав Я до них: Відкидайте кожен гидо́ти від оче́й своїх, і не занечищуйтеся божка́ми Єгипту. Я — Господь, Бог ваш!

 8 Та були вони ворохо́бні проти Мене, і не хотіли слухатися Мене, не відкидали кожен гидо́т від очей своїх, і не покинули єгипетських божкі́в. І поду́мав Я, що виллю на них Свою Лютість, що докінчу́ на них Свій гнів посеред єгипетського кра́ю.

 9 І зробив Я ради Свого Йме́ння, щоб воно не безче́стилося на оча́х тих наро́дів, що вони серед них, що Я відкрився їм на їхніх оча́х, щоб вивести їх з єгипетського кра́ю.

 10 І вивів Я їх з єгипетського кра́ю, і спровадив їх до пустині.

 11 І дав їм постанови Свої, і познайо́мив їх з постано́вами Моїми, які коли чинитиме люди́на, то житиме ними.

 12 I також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізна́ти, що Я Господь, що освя́чує їх.

 13 Та став ворохо́бним проти мене Ізраїлів дім на пустині, — уставами Моїми не ходили вони, і повідкида́ли Мої постанови, які коли чинить люди́на, то житиме ними, а суботи Мої дуже зневажа́ли. Тому́ Я сказав був, що виллю лютість Свою на них на пустині, щоб ви́губити їх.

 14 Та зробив Я ради Ймення Свого, щоб воно не зневажалося на оча́х тих народів, що на їхніх очах Я вивів їх.

 15 Але й Я, прирікаючи, підні́с їм Свою руку на пустині, що не впрова́джу їх до кра́ю, якого Я дав, що тече молоком та медом, що окра́са він для всіх країв,

 16 за те, що постанови Мої вони відки́нули, а устави Мої — не ходили вони ними, і суботи Мої зневажали, бо за своїми божка́ми ходило їхнє серце.

 17 І зми́лувалось Моє око над ними, щоб не нищити їх, і не зробив Я з ними кінця́ на пустині.

 18 І сказав Я їхнім синам на пустині: Уставами ваших батьків не ходіть, і постанов їхніх не перестерігайте, і божка́ми їхніми не занечи́щуйтесь!

 19 Я — Господь, Бог ваш, уставами Моїми ходіть, і постанови Мої перестеріга́йте й виконуйте їх.

 20 І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я — Господь, Бог ваш!

 21 Та стали ворохо́бні ті сини проти Мене, — уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить люди́на, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І поду́мав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспоко́їти гнів Мій на них на пустині.

 22 І відвернув Я Свою руку, і зробив ради Ймення Свого, щоб не зневажати його на оча́х тих наро́дів, що на їхніх очах Я їх вивів.

 23 Та й Я, прирікаючи, підні́с їм Свою руку на пустині, щоб розпоро́шити їх серед наро́дів і порозсипа́ти їх по края́х,

 24 за те, що постанов Моїх не чинили, і устави Мої відкинули, а суботи Мої зневажали, і до божків своїх батьків були їхні очі.

 25 І тому Я дав їм мати устави недобрі, і постанови, що не будуть вони жити ними.

 26 І занечи́стив Я їх їхніми дару́нками, перепрова́дженням через огонь кожного, хто відкриває утро́бу,[20] щоб спусто́шити їх, щоб пізнали вони, що Я — Господь!

 27 Тому говори до Ізраїлевого дому, сину лю́дський, і скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ще оцим зневажали Мене батьки ваші, коли спроневі́рилися проти Мене:

 28 коли Я ввів їх до кра́ю, що про нього, прирікаючи, підно́сив Я Свою руку[21] дати його їм, то коли вони бачили всякий високий па́гірок і всяке густе дерево, то прино́сили там свої жертви, і давали там свої дари, що гніви́ли Мене, і складали там свої любі па́хощі, і прино́сили там свої литі жертви.

 29 І сказав Я до них: Що́ це за висота, що ви ходите туди? І зветься вона Бама́[22] аж до цього дня.

 30 Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Чи ви будете занечи́щуватися дорогою своїх батьків і будете ходити в розпусті за гидо́тами їхніми?

 31 А прино́шенням ваших да́рів, перепрова́дженням ваших синів через огонь ви занечи́щуєтеся при всіх ваших божка́х аж до сьогодні. А ви хочете питати Мене, Ізраїлів доме? Як живий Я, говорить Господь Бог, — не дам Я вам відповіді!

 32 А що входить вам на серце, зо́всім не станеться те, що ви говорите: „Будемо, як інші наро́ди, як племе́на кра́ю, служити дереву та каменю“.

 33 Як живий Я, говорить Господь Бог, — рукою поту́жною й ви́тягненим раме́ном та вили́ваною лютістю буду царюва́ти над вами!

Бу́де суд над Ізраїлем

 34 І ви́веду вас із тих наро́дів, і позбираю вас із тих краї́в, де ви розпоро́шені рукою поту́жною й ви́тягненим раме́ном та вили́ваною лютістю.

 35 І заведу́ вас до пустині народів, і буду там судитися з вами лицем до лиця, —

 36 як судився Я з вашими батьками на пустині єгипетського кра́ю, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог!

 37 І проведу́ вас під па́лицею, і введу́ вас у зв'язо́к заповіту.

 38 І повибираю з вас бунтівникі́в та тих, що грішать проти Мене, повипрова́джую їх з кра́ю їхнього пробува́ння, і до Ізраїлевої землі вже не вві́йдуть вони! І пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь!

 39 А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божка́м! Але потім ви напевно бу́дете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не знева́жите своїми дару́нками та своїми божка́ми.

 40 Бо на Моїй святій горі, на високій Ізраїлевій горі, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені ввесь Ізраїлів дім, увесь він, що в краю́, там Я їх уподо́баю Собі, і там зажадаю ваших прино́шень і первопло́дів ваших прино́шень у всіх ваших святощах!

 41 Лю́бими па́хощами вподо́баю Собі вас, коли вас ви́веду з наро́дів, і зберу́ вас із тих країв, де ви розпоро́шені, і буду Я святитися між вами на оча́х усіх поган.

 42 І пізнаєте ви, що Я — Господь, коли впрова́джу вас до Ізраїлевої землі, до того кра́ю, що про нього, прирікаючи, підні́с Я Свою руку дати його вашим батька́м.

 43 І згадаєте там свої дороги, і всі свої вчинки, якими ви занечи́стилися, і почуєте оги́дження перед самими собою за всі ваші ли́ха, які наробили.

 44 І пізна́єте, що Я — Господь, коли Я чинитиму з вами ради Ймення Свого, а не за вашими злими дорогами та за вашими зіпсутими вчи́нками, доме Ізраїлів, говорить Господь Бог“.

При́тча про ліс південного поля

21 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, зверни обличчя своє в напрямі на пі́вдень, і крапай словами на полу́день, і пророкуй на ліс півде́нного поля.

 3 І скажи до південного лісу[23]: Послухай Господнього слова: Так говорить Господь Бог: Ось у тобі запалю́ Я огонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе; полум'я́ний огонь не погасне, і будуть попа́лені ним всі простори від пі́вдня до пі́вночі.

 4 І побачить кожне тіло, що Я, Господь, розпалив його, і він не погасне!“

 5 І сказав я: „О Господи, Боже, вони мені кажуть: Чи він не говорить самі тільки при́тчі?“

Нагострений меч на Юду та Аммонових синів

 6 І було́ мені слово Господнє таке:

 7 „Сину лю́дський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.

 8 І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з пі́хви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.

 9 Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому́ вийде Мій меч проти кожного тіла від пі́вдня на пі́вніч.

 10 І кожне тіло пізнає, що Я, Господь, витяг меча Свого з пі́хви його, — уже не ве́рнеться він!

 11 А ти, сину лю́дський, стогни́, ніби мав би ти зла́мані сте́гна, і гірко стогни́ на їхніх оча́х!

 12 І буде, коли тобі скажуть: „Чого то ти сто́гнеш?“ то скажеш: На звістку, що йде, — і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайду́ться водою! Оце при́йде та станеться, каже Господь Бог“.

 13 І було мені слово Господнє таке:

 14 „Сину лю́дський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, — наго́стрений він та блиску́чий!

 15 Щоб прино́сити жертву — наго́стрений він, щоб блищати — він був поліро́ваний. Хіба бу́демо радіти? Хіба жезло сина Мого легкова́жить усякеє дерево?

 16 І дали його ви́полірувати, щоб узяти в долоню. Це наго́стрений меч, і він поліро́ваний, щоб дати його в руку вбивця.

 17 Кричи та реви, сину лю́дський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, — їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по сте́гнах!

 18 Та він уже ви́пробуваний. Та що ж тепер, коли йому же́зло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог.

 19 А ти, сину лю́дський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подво́їться та потро́їться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружля́є довкола них.

 20 Щоб стопи́лося серце й полягло́ якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різани́ну меча. О горе, — він справді зро́блений блискучим, ви́поліруваним на різани́ну!

 21 Об'єднайся, право́руч іди, зверни ліво́руч, іди, куди тільки зве́рнене буде ві́стря твоє.

 22 І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспоко́ю. Я, Господь, це прорік!“

 23 І було мені слово Господнє таке:

 24 „А ти, сину лю́дський, признач собі дві дорозі, якими прибу́де меч вавилонського царя. Вони ви́йдуть оби́дві із кра́ю одно́го, а ти вистругай дороговка́зну руку, на початку дороги до міста її ви́стругай.

 25 Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.

 26 Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на поча́тку двох доріг. Щоб ворожити ча́рами, трясе він стрі́лами, питає домашніх божків, розглядає печі́нку.

 27 У правиці його був чар „на Єрусалим“, щоб поставити муроло́ми, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос о́криком, щоб поставити муроло́ми на брами, щоб наси́пати вала, щоб збудувати башту.

 28 Але буде це їм в їхніх оча́х, як чарува́ння марно́тне, буде для них заприся́ження прися́гами, та він згадає провину, щоб були вони схо́плені.

 29 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб ба́чені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, — у ворожі руки схо́плені бу́дете!

 30 А ти, недостойний, несправедливий кня́зю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінце́вої,

 31 так говорить Господь Бог: Зняти заво́я й скинути корону! Це не зоста́неться так, — піднесе́ться низьке́, а високе пони́зиться!

 32 Руїною, руїною, руїною покладу́ його! Та цього не станеться, аж поки не при́йде Той, Хто має право, — і Я Йому дам!

 33 А ти, сину лю́дський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню га́ньбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різани́ну, блискучий, щоб блищав, як та бли́скавка, —

 34 для тебе бачили обма́нні виді́ння, пророкували для тебе неправду, — щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день при́йде в час кари кінце́вої.

 35 Верни ж меча до пі́хви його! У місці, де ство́рений ти, у краю́ похо́дження твого осуджу́ Я тебе!

 36 І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересе́рдя Свого на тебе дмухну́, і дам тебе в руку людей зухва́лих, які зни́щення замишляють !

 37 Ти станеш огне́ві на ї́жу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!

Єрусалим повний гріхів

22 І було мені слово Господнє таке:

 2 „А ти, сину лю́дський, чи будеш судити, чи суди́тимеш ти місто крови? І завідо́м його про всі гидо́ти його,

 3 та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Місто проливає кров у своїй сере́дині, щоб прийшов його час, і робить божкі́в собі, щоб занечи́щуватися!

 4 Кров'ю, що ти проливала, о дочко Єрусалиму, грішила ти, а божка́ми, яких ти робила, занечи́стилася, і набли́зила свої дні, і прийшла аж до своїх ро́ків. Тому дам тебе наро́дам на га́ньбу, і на посміхо́висько для всіх країв!

 5 Близькі та далекі від тебе насміхаються з тебе, нечистойме́нна, багатозаколо́тна!

 6 Ось Ізраїлеві князі, кожен за раме́ном[24] своїм, були́ в тебе, щоб кров проливати.

 7 Батька та матір у тебе легкова́жать, чужи́нцеві роблять у́тиск серед тебе, сироту та вдову пригнічують у тебе.

 8 Моїми свя́тощами ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш.

 9 У тебе є накле́пники, щоб кров проливати, і на па́гірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе.

 10 Наготу́ батька в тебе відкривають, жінку, у ча́сі її місячної нечистоти́, безчестять у тебе.

 11 І один робить гидо́ту з жінкою свого ближнього, а той занечищує розпустою невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку́ батька свого́.

 12 Пі́дкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, ли́хву та відсо́тка береш ти й ошу́куєш у́тиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог.

 13 І ось сплесну́в Я руками Своїми за твою кривду, яку ти робила, та за кровопролиття́ твої, що були в тебе.

 14 Чи всто́їть твоє серце, чи будуть міцні́ твої руки на ті дні, що Я буду з тобою чинити? Я, Господь, говорив це й зробив!

 15 І розпоро́шу тебе серед наро́дів, і розси́плю тебе по края́х, і викину твою нечистість із тебе.

 16 І станеш ти збезче́щеною через себе на оча́х народів, і пізнаєш, що Я — Госпо́дь!“

Притча про гро́но

 17 І було мені слово Господнє таке:

 18 „Сину лю́дський, дім Ізраїлів став мені за жу́желицю; усі вони мідь, і ци́на, і залізо, і о́ливо в сере́дині го́рна, жу́желицею срі́бла сталися.

 19 Тому так говорить Господь Бог: За те, що всі ви стали жу́желицею, тому ось Я позбираю вас до сере́дини Єрусалиму.

 20 Як збирають срі́бло, і мідь, і залізо, і о́ливо, і цину до сере́дини го́рна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопи́ти, — так зберу́ у Своїм гніві та в люті Своїй, і покладу́, і розтоплю́ вас!

 21 І позбираю вас, і дмухну́ на вас огнем Свого гніву, і ви будете розто́плені в сере́дині його.

 22 Як розто́плюється срібло в сере́дині го́рна, так бу́дете розто́плені ви в сере́дині його, і пізна́єте, що Я, Господь, вилив гнів Свій на вас!“

Ізраїль — земля, дощем не поли́тая

 23 І було мені слово Господнє таке:

 24 „Сину лю́дський, скажи до неї: Ти земля неочи́щена, у дні гніву доще́м не поли́тая!

 25 Змо́ва її пророків серед нього, як реву́чий лев, що здо́бич шматує: жеру́ть душу, маєток та багатство забирають, прибі́льшують уді́в її в сере́дині її.

 26 Священики її ламають Зако́на Мого, і зневажаю́ть Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різни́ці між нечистим та чистим, і від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я знева́жений серед них.

 27 Князі́ її в сере́дині її, немов ті вовки́, що здо́бич шмату́ють, щоб розливати кров, щоб губити ду́ші ради ко́ристи.

 28 А пророки її все замазують болотом, бачать марно́ту, і чару́ють собі неправдою, вони кажуть: „Так говорить Господь Бог“, а Господь не говорив.

 29 Наро́ди Кра́ю тиснуть у́тиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака́ гно́блять, а чужи́нця тиснуть у безправ'ї.

 30 І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загоро́ду, і став би в ви́ломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, — та Я не знайшов!

 31 І Я вилив на них Свій гнів, огнем пересе́рдя Свого повигу́блював їх, їхню дорогу Я дав на їхню го́лову, каже Господь Бог“.

Притча про Ого́лу й Оголи́ву

23 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, були собі дві жінки, до́чки однієї матері.

 3 І чинили вони в Єгипті розпусту, у своїй мо́лодості чинили розпусту, — там почавлені їхні гру́ди, там зама́цані їхні пе́рса дівочі.

 4 А їхні іме́на: Ого́ла — старша та Оголи́ва[25] — сестра її. І стали вони Мої, і породили синів та дочо́к. А їхні іме́на: Самарія — Огола, а Єрусалим — Оголи́ва.

 5 І стала розпусною Огола, бувши Моєю, і кохалася з своїми коха́нцями, з асирі́янами, хто був їй близьки́й,

 6 що їхнє убра́ння — блаки́ть, намісники та заступники вони, усі вони — юнаки́ вродли́ві, ве́ршники, що гарцюють на ко́нях.

 7 І дала вона свою розпусту їм, що всі вони добі́рні Ашшу́рові[26] сини, і всіма́, яких кохала, і всіма́ своїми божка́ми була вона занечищена.

 8 Та не відкида́ла вона своєї розпусти й від єги́птян, бо вони лежали з нею в її мо́лодості, і вони стискали дівочі її пе́рса, і виливали свою розпусту на неї.

 9 Тому й дав Я її в руку її коха́нків, у руку Ашшу́рових синів, що з ними кохалась вона.

 10 Вони відкрили її наготу, позабирали синів її та дочо́к її, а її забили мечем, І стала вона неславним ім'я́м для жінок, і при́суди зробили на ній.

 11 А сестра її Оголива бачила це, але вчинила любов свою гіршою від неї, а розпусту свою — більшою від розпусти своєї сестри.

 12 Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близьки́ми їй намісниками та заступниками, досконало зодя́гненими, з верхівця́ми, що гарцю́ють на ко́нях, усі вони — юнаки́ вродливі.

 13 І побачив Я, що вона обезче́щена, що доро́га одна їм обо́м.

 14 Та вона ще додала до розпусти своєї, бо коли побачила му́жів, ви́різьблених на стіні, зобра́ження халдеїв, кре́слених і запущених червони́лом,

 15 підпере́заних поясом по сте́гнах своїх, вони з опадаючим заво́єм на голові їхній, усі вони на вигляд військо́ві старши́ни, подоба синів вавилонських, Халдея — край наро́дження їхнього,

 16 то пожадала вона їх через сам погляд оче́й своїх, і послала посланці́в по них, до Халдеї.

 17 І прийшли до неї сини Вавилону на ложе любовне, і занечи́стили її своєю розпустою, і вона занечи́стилася ними, — і відверну́лася душа її від них.

 18 І відкрила вона розпусту свою, і відкрила свою наготу́, тому відверну́лася душа Моя від неї, як відверну́лася душа Моя від її сестри.

 19 І побільши́ла вона розпусту свою на згадку днів своєї мо́лодости, коли чинила розпусту в єгипетському кра́ї.

 20 І жадала вона собі на коха́нців тих, що їхня плоть — плоть ослина, а їхня по́хіть — похіть жеребця́.

 21 І згадала ти розпусту своєї мо́лодости, коли єги́птяни стискали груди твої ради перс твоєї мо́лодости.

 22 Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось Я збуджу́ коха́нців твоїх на тебе, що від них відверну́лася душа твоя, і спрова́джу їх на тебе з довкі́лля, —

 23 синів Вавилону, і всіх халдеїв, Пекод, і Шоа, і Коа, і всіх синів Ашшурових з ними, уродли́ві то юнаки́, усі вони — начальники та заступники, військо́ві старши́ни та славні, усі вони гарцюють на ко́нях.

 24 І при́йдуть на тебе з пі́вночі, з колесни́цями та з коле́сами, та зо збором наро́дів; щита́ великого й щита́ мало́го та шоло́ми покладуть проти тебе навко́ло. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми правами.

 25 І зверну́ Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтина́ють носа твого́ та ву́ха твої, а що поли́шиться в тебе, від меча упаде́. Вони позабирають синів твоїх та дочо́к твоїх, а що зали́шиться в тебе, буде пожерте огнем.

 26 І постягають із тебе шати твої, і позабирають речі пишно́ти твоєї.

 27 І спиню́ Я розпусту твою в тебе, і розпусту твою з єгипетського кра́ю, і ти не зведе́ш очей своїх на них, а про Єгипта вже не згадаєш.

 28 Бо так говорить Господь Бог: Ось Я даю тебе в руку того, кого ти знена́виділа, у руку тих, що від них відверну́лася душа твоя.

 29 І зроблять з тобою в не́нависті, і ві́зьмуть здобу́ток твій, і поставлять тебе наго́ю та голою, і буде відкрита нагота́ пере́любу твого, і розпуста твоя та твій блуд.

 30 Будуть робити це тобі за твоє ході́ння в розпусті з наро́дами, за те, що ти збезче́стилась їхніми божка́ми.

 31 Дорогою своєї сестри ти ходила, тому дам її ке́ліха[27] в твою РУку.

 32 Так говорить Господь Бог: Ке́ліха[27] своєї сестри ти вип'єш, глибокого та широкого; станеш за жарт та за посміхо́висько, — це багатомістки́й ке́ліх[27].

 33 П'янством та смутком будеш напо́внена, — буде це ке́ліх спусто́шення й ро́зруху, ке́ліх твоєї сестри Самарії.

 34 І ти вип'єш його, і витягнеш усе, а чере́п'я його порозбиваєш, і пе́рса свої порозрива́єш, бо це Я говорив, каже Господь Бог.

 35 Тому так говорить Господь Бог: Через те, що ти забула Мене, і кинула Мене за спи́ну свою, то й ти носи розпусту свою та свій блуд!

 36 І сказав Господь до мене: „Сину лю́дський, чи будеш судити Оголу та Оголиву? То викажи їм їхні гидо́ти!

 37 Бо вони пере́люб чинили, і кров на їхніх руках, і з божка́ми своїми пере́люб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, перепрова́джували через огонь для них на ї́жу.

 38 Ще оце чинили Мені: Занечи́стили святиню Мою того дня, і суботи Мої знева́жили.

 39 А коли вони різали синів своїх для своїх божкі́в, то прихо́дили до Моєї святині того дня, щоб збезче́стити її, і оце так робили вони в сере́дині Мого дому.

 40 А що більше, — посилали до мужів, що зда́лека прихо́дять, що до них був по́сланий послане́ць, і ось поприхо́дили ті, що для них ти вмилася, нафарбува́ла блаки́том очі свої й оздобою приоздо́билася.

 41 І сіла ти на дорогоцінному ліжку, а перед ним накритий стіл, і поклала на ньому кадило Моє та оливу Мою.

 42 І голос заспоко́єної товпи лунав при ньому, і до мужів тієї товпи спрова́джували ще п'я́них з пустині, і давали нараме́нники на їхні руки та пишні корони на їхні го́лови.

 43 І сказав Я до тієї, що в'я́нула від пере́любу: Буде тепер вона ще далі чинити розпу́сту?

 44 І прийшли до неї, як прихо́дять до блудни́ці, так прихо́дили до Оголи та Оголиви, розпу́сних жіно́к.

 45 А люди справедливі — вони розсудять їх правом про тих, що чинять пере́люб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони чинять пере́люб, і кров на їхніх рука́х.

 46 Бо так говорить Господь Бог: Скли́кати б на них збори, і дати їх на страх та на здо́бич!

 47 І збори заки́дають їх камі́нням, і порозсіка́ють їх своїми меча́ми, синів їхніх та їхніх дочо́к повбивають, а їхні доми попа́лять огнем.

 48 І спиню́ Я розпусту в Краю́, і буде наука всім жінка́м, і вони не будуть робити такого, як ваша розпуста!

 49 І покладуть вони вашу розпусту на вас, і ви будете носити гріхи ваших божкі́в. І ви пізнаєте, що Я — Господь Бог!“

Притча про іржавого котла́

24 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

 3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього.

 4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними.

 5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його.

 6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к!

 7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

 8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́.

 9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я!

 10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть.

 11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

 12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю!

 13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі.

 14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“

Не будете плакати за найближчим своїм

 15 І було мені слово Господнє таке:

 16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя.

 17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“.

 18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

 19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш?

 20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

 21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча.

 22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти.

 23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного.

 24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог.

 25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, —

 26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха.

 27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“


Частина друга: Пророцтва на чужі народи
Пророцтво на Аммонових синів

25 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, зверни́ своє обличчя до Аммо́нових синів, і пророкуй на них.

 3 І скажеш Аммо́новим синам: Послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог: За те, що ти говориш „Ага!“ про Мою святиню, бо вона збезче́щена, і про Ізраїлеву землю, бо спусто́шена, і про Юдин дім, бо пішов у поло́н,

 4 тому́ ось Я дам тебе синам сходу на спа́док, і поставлять вони в тебе ша́тра свої, і зроблять у тебе місця́ свого пробува́ння. Вони будуть їсти твій плід, і вони будуть пити твоє молоко.

 5 І дам я Раббу на ста́йню для верблю́дів, а Аммонових синів на лі́гво отари, і ви пізнаєте, що Я — Госпо́дь!

 6 Бо так Господь Бог промовляє: За твоє пле́скання рукою, і твоє тупотіння ногою, і що в душі ті́шишся ти всією своєю пого́рдою до Ізраілевої землі,

 7 тому́ ось Я витягну Свою руку на тебе, і дам тебе на здо́бич для наро́дів, і витну тебе з наро́дів, і ви́гублю тебе з краї́в, знищу тебе, і пізнаєш, що Я — Госпо́дь!

Пророцтво на Моава

 8 Так сказав Господь Бог: За те, що Моа́в та Сеїр говорять: „Ось Юдин дім — як усі наро́ди“,

 9 тому ось Я відкрию Моа́вове узбіччя від міст, від його міст, від його кінця́, пишно́ту землі: Бен-Гаєшімот, Баал-Меон аж до Кір'ятаїму.

 10 Я дам його на спа́док для синів сходу ра́зом з синами Аммо́новими, щоб не згадувались Аммонові сини серед наро́дів.

 11 А над Моавом зроблю́ при́суди, і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!

Пророцтво на Едома

 12 Так говорить Господь Бог: За те, що Едо́м мстився мстою над Юдиним домом, і тяжко гріши́ли, через те, що мсти́лися над ними,

 13 тому так говорить Господь Бог: І витягну Я руку Свою на Едо́ма, і витну з нього люди́ну й скоти́ну, і вчиню́ його руїною, — від Теману й аж до Дедану вони попа́дають від меча!

 14 І дам Я Свою по́мсту над Едомом у руку Мого народу Ізраїля, і вчиню́ в Едомі за гнівом Своїм, за лютістю Своєю, і зазнають вони Моєї по́мсти, говорить Господь Бог!

Пророцтво на филисти́млян

 15 Так говорить Господь Бог: За те, що филисти́мляни чинили в по́мсті, і мстилися мстою через пого́рду в душі, щоб нищити в вічній не́нависті,

 16 тому так говорить Господь Вог: Ось Я витягну Свою руку на филисти́млян, і витну кере́тян, і вигублю останок морського берега,

 17 і вчиню́ над ними жорсто́кі помсти лютими ка́рами. І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я вчиню Свою помсту серед них!“

Пророцтво на Тир

26 І сталося одина́дцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке:

 2 „Сину лю́дський, за те, що Тир говорить на Єрусалим: „Ага́! зламалися це двері наро́дів, він зверта́ється до мене, і я наси́чуся, бо він зни́щений“,

 3 тому так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму́ на тебе багато наро́дів, як море підіймає свої хвилі.

 4 І понищать вони мури Тиру, і повалять ба́шти його, і ви́мету з нього порох його, і оберну́ його на голу скелю.

 5 Він буде серед моря місцем розтя́гнення не́воду, бо Я сказав це, — говорить Господь Бог, — і стане він за здо́бич для наро́дів,

 6 а його до́чки, що на полі, будуть побиті мечем, і пізнають вони, що Я — Господь!

 7 Бо так говорить Господь Бог: Ось Я спрова́джу до Тиру Навуходоно́сора, вавилонського царя, з пі́вночі, царя над царями, з конем і колесницею та з верхівця́ми, і з ними на́товп, і числе́нний наро́д.

 8 Він позабиває на полі дочо́к твоїх мечем, і зробить на тебе ба́шту, і насипле на тебе ва́ла, і поставить проти тебе щита́.

 9 І дасть муроло́ма на мури твої, і порозбиває мечами своїми він ба́шти твої!

 10 Від на́дміру ко́ней його закриє тебе їхня ку́рява, від цо́коту ве́ршника, ко́леса та колесниці затремтя́ть твої мури, як буде він вхо́дити в брами твої, як входять до міста з розла́маним муром.

 11 Копи́тами ко́ней своїх він пото́пче усі твої вулиці, позабиває мечем твій наро́д, і на землю попа́дають пам'ятники твоєї могутности.

 12 I вони розграбують багатство твоє, і пограбу́ють това́ри твої, і порозва́люють мури твої, і порозбивають доми́ твої пишні, а каміння твоє, і дере́ва твої, і навіть твій по́рох вони поскида́ють у во́ду!

 13 І Я припиню́ розляга́ння пісе́нь твоїх, і бре́нькіт гу́сел твоїх більше чутий не бу́де.

 14 І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем розтя́гнення сітки, і більше не бу́деш збудо́ваний, бо я, Господь, це сказав, Господь Бог промовляє!

 15 Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шу́му паді́ння твого́, коли бу́дуть стогнати ране́ні, коли забива́тимуть посеред тебе, не затремтять острови́?

 16 І всі князі моря посхо́дять із тро́нів своїх, і поздіймають вони свої ма́нтії, і постягають свої кольоро́ві одежі, — і зодя́гнуться стра́хом, посідають на землю, і будуть тремтіти щохвилі, і стовпо́м постаю́ть над тобою.

 17 І пісню жало́бну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як загинуло ти, як оді́рване ти від морі́в, славне місто, що си́льним на морі було́, воно й його ме́шканці, що наво́дили страх свій на всіх його ме́шканців!

 18 Тепер затремтять острови́ в дні упадку твого́, і жахну́ться всі ті острови́, що на морі, твоєю загу́бою.

 19 Бо так Господь Бог промовляє: Коли Я тебе оберну́ на спусто́шене місто, немов ті міста́, що вони не заме́шкані, коли підійму́ Я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє,

 20 то зни́жу тебе ра́зом з тими, що сходять в могилу, до преда́внього люду, і в підзе́мній землі осаджу́ я тебе, як руїни відві́чні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізно́ву ти не засели́вся, і в країні живих більш не жив!

 21 За по́страх тебе учиню́, — і не буде тебе, і будуть шукати тебе, — та вже більше не зна́йдуть навіки, говорить оце́ Господь Бог!“

Жало́бна пісня про Тир

27 І було мені слово Господнє таке:

 2 „А ти, сину лю́дський, здійми пісню жало́бну про Тир!

 3 І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морськи́х пробува́єш, що торгуєш з наро́дами на числе́нних острова́х: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я — то корона краси́!

 4 У серці морі́в границі твої; будівни́чі твої доверши́ли твою красу́!

 5 З кипари́су з Сені́ру вони збудували для тебе всі до́шки подві́йні, взяли ке́дра з Лива́ну, щоб що́глу зроби́ти на тобі.

 6 З баша́нських дубі́в твої весла зробили, твій по́клад зробили із кости слоно́вої, із смере́ки з острові́в тих Кіттійських.

 7 Сорока́тий з Єгипту віссо́н був вітри́лом твоїм, щоб за пра́пора бути тобі; блаки́ть та пурпу́ра з острові́в Еліші стали твоїм покриття́м.

 8 Мешка́нці Сидо́ну й Арва́ду були весляра́ми тобі, мудреці́ твої, Тире, у тебе були, вони — морепла́вці твої.

 9 Старші́ із Ґева́лу й його мудреці́ були в тебе за тих, що латали проло́ми твої. Всі морські́ кораблі й морепла́вці їхні в тебе були́, щоб міняти крам твїй.

 10 Перс, і Луд, і Пут були в ві́йську твоїм вояка́ми твоїми, вішали в тебе щита́ та шоло́ма, — вони то давали тобі пишноту́.

 11 Сино́ве Арваду та ві́йсько твоє — навко́ло на мурах твоїх, а Ґаммадеї на ба́штах твоїх пробува́ли, щити́ свої вішали навколо на мурах твоїх, — вони доверши́ли окрасу твою.

 12 Тарші́ш був для те́бе купцем через много́ту багатства усякого; срі́блом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій.

 13 Яван, Тувал та Мешех — це купці твої, — людську душу та мідяні речі давали вони за замі́нний крам твій.

 14 З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій.

 15 Сино́ве Дедану — твої покупці́; числе́нні острови́ — торгували з тобою, — рога́ми слоно́вої кости й геба́новим деревом звертали данину твою.

 16 Арам — твій купець через многість виро́бів твоїх; руби́н, пурпу́ру, і квітча́сту ткани́ну, і віссо́н, і кора́лі та дорогоці́нний камінь давали тобі за крам твій.

 17 Юда й Ізраїлів Край — це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодо́щі, і мед, і оли́ву й бальза́м давали вони за замі́нний крам твій.

 18 Дамаск — твій купець через многість виро́бів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною.

 19 Ведан та Яван із Уззалу давали тобі́ за крам залізо обро́блене, бальза́м та очере́т, — було це замінним кра́мом твоїм.

 20 Дедан — твій купець килимка́ми до сі́дел при їждженні.

 21 Арабія та всі кеда́рські князі́ — покупці це твоєї руки; ягня́тами, і барана́ми, і козла́ми, — ними торгі́вля твоя.

 22 Купці Шеви й Рами — покупці це твої, — коштовним бальза́мом, і дорогим усіля́ким камінням та злотом давали вони за това́р твій.

 23 Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшу́р та Кілмад — це твої покупці́.

 24 Це твої покупці́ коштовним убра́нням: покрива́лами блаки́тними, і квітча́стими, і багатокольоро́вими тка́ними ви́робами, міцни́ми шну́рами пов'я́заними за крам твій.

 25 Кораблі із Таршішу — твої карава́ни, для краму твого замі́нного, — і став ти багатим, і став дуже славним у серці морі́в.[28]

 26 На воду велику тебе завели́ твої веслярі́, і в серці морів[28] східній вітер розі́б'є тебе́.

 27 Багатство твоє та крам твій, і ви́роби твої замі́нні, морепла́вці твої і твої щоглярі́, ті, що латають пробо́ї твої, і ті, що міняють замі́нний крам твій, і всі твої вояки́, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, — попа́дають в серці морі́в[28] в дні упа́дку твого́!

 28 На ле́мент твоїх щоглярі́в затремтя́ть вали мо́рські,

 29 і посхо́дять з своїх кораблів усі веслярі́, морепла́вці, всі морські́ щоглярі́, — на землі постаю́ть.

 30 І заголо́сять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої го́лови по́рохом пообсипають, у по́пелі будуть кача́тись!

 31 І зроблять собі ради тебе жало́бную ли́сину, і себе́ опере́жуть вере́тами, і плакатимуть за тобою в гірко́ті душі гірки́м голосі́нням.

 32 І пісню жало́би сини їхні зді́ймуть про тебе, і над тобою співа́тимуть жа́лібно: „Хто інший, як Тир, — посере́дині моря зруйно́ваний?

 33 Коли приплива́ли ви́роби твої із морі́в, насища́в ти числе́нні наро́ди; многото́ю багатства твого та ви́робів замі́нних твоїх ти збага́чував зе́мських царі́в!

 34 Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глиби́нах, то замінний ви́ріб твій і всі збори твої серед тебе попа́дали.

 35 Над тобою стовпі́ють усі остров'я́ни, а їхні царі затремтіли від жа́ху, засльози́лися їхні обличчя!

 36 Купці серед наро́дів глузли́во свистя́ть над тобою,— ти по́страхом став, і не буде навіки тебе́!“

28 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, скажи кня́зеві Тиру: Так говорить Господь Бог: за те, що пови́щилось серце[29] твоє й ти сказав: „Я Бог, сиджу́ на Божому престолі в серці морі́в“,[30] а ти тільки люди́на, а не Бог, хоч ставив своє серце[29] нарівні з серцем Божим.

Жало́бна пісня на тирського царя

 3 Ось ти мудріший від Даниї́ла, — кожен мудрець не прилу́читься до тебе.

 4 Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство, і назгрома́див золота та срібла в скарбни́цях своїх.

 5 Великою своєю мудрістю та торгівлею своєю помно́жив ти багатство своє, і пови́щилось твоє серце багатством своїм!

 6 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим,

 7 тому ось Я спрова́джу на тебе чужих, насильників поміж наро́дами, і вони повитяга́ють мечі свої на красу́ твоєї мудрости, і знева́жать красу́ твою.

 8 Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів.

 9 Чи справді ти скажеш: „Я бог!“ перед уби́вником своїм, а ти ж тільки люди́на, а не Бог, у руці тих, що зневажа́ють тебе?

 10 Ти помреш смертю необрі́занців, від руки чужих, бо Я це сказав, говорить Господь Бог!“

 11 І було мені слово Господнє таке:

 12 „Сину лю́дський, здійми жало́бну пісню на ти́рського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать доскона́лости, повен мудрости, і корона краси́.

 13 Ти пробува́в ув Еде́ні, садку́ Божому: усякий дорогий камінь — на одежі твоїй: карнео́ль, топа́з і я́спіс, хризолі́т, сога́м, і о́нікс, сапфі́р, рубі́н і смара́гд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопі́лок твоїх були́ в тебе ще дня, коли був ти ство́рений, були вони нагото́влені.

 14 Ти пома́заний Херувим хорони́тель, і Я дав тебе на святу го́ру Божу, ти ходив посеред огни́стого камі́ння.

 15 Ти був бездога́нний у своїх дорогах від дня твого ство́рення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.

 16 Через велику торгі́влю твою твоє нутро́ перепо́внилось наси́ллям, і ти прогрішив. Тому́ Я знева́жив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хорони́телю Херуви́ме, з сере́дини огни́стого камі́ння.

 17 Стало високим твоє серце через красу́ твою, ти занапасти́в свою мудрість через свою красу́. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.

 18 Многото́ю провин своїх, через кривду торгі́влі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї сере́дини, і він поже́р тебе, і Я зробив тебе по́пелом на землі на оча́х усіх, хто бачить тебе.

 19 Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти по́страхом станеш, і не буде тебе аж навіки!“

Пророцтво на Сидон

 20 І було мені слово Господнє таке:

 21 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до Сидо́ну, і пророку́й на нього,

 22 та й скажеш: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Сидо́не, і буду шано́ваний серед тебе, і пізнають, що Я — Господь, коли робитиму на нього при́суди, і коли покажу́ Свою святість серед нього.

 23 І пошлю на нього морови́цю та кров на його вулиці, і впаде́ серед нього пробитий, що при́йде на нього знавко́ла, і пізнають, що Я — Госпо́дь.

 24 І не буде вже для Ізраїлевого дому колю́чої терни́ни та будя́ччя, що прино́сить біль зо всіх їхніх око́лиць, що пого́рджують ними, і пізнають вони, що Я — Господь Бог.

 25 Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із наро́дів, між якими вони розпоро́шені, то Я покажу́ на ньому Свою святість на оча́х наро́дів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову.

 26 І осядуть вони на ній безпе́чно, і будува́тимуть доми́ та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму при́суди на всіх тих, що пого́рджують ними з їхнього довкі́лля. І пізнають вони, що Я — Господь, їхній Бог!“

Пророцтво на Єгипет

29 За десятого року, десятого місяця, дванадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до фарао́на, єгипетського царя, і пророкуй на нього та на ввесь Єгипет.

 3 Говори та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ось Я на те́бе, фарао́не, ца́рю єгипетський, крокоди́ле великий, що лежиш серед своїх рік, що гово́риш: „Моя рі́чка — моя, і я утвори́в її для себе!“

 4 І вкладу гачки́ в ще́лепи твої, і поприлі́плюю рибу твоїх річо́к до твоєї луски́, і підійму́ тебе з сере́дини твоїх річок, і всі риби твоїх річо́к поприлі́плюються до твоєї луски́!

 5 І вирву тебе й кину в пустиню, тебе та всі риби річо́к твоїх; ти впаде́ш на поверхні поля, не будеш згрома́джений і не будеш позби́раний, — для зе́мної звірини́ та для птаства небесного дам Я на ї́жу тебе.

 6 І пізнають усі ме́шканці Єгипту, що Я — Господь, бо вони були для Ізраїлевого дому очере́тяною па́лицею.

 7 Коли вони хапа́лись за тебе долонею, ти ламався й роздирав їм усе раме́но; а коли вони опиралися на тебе, ти ламався й чинив, що їм трясли́ся всі сте́гна.

 8 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я наведу́ на тебе меча, і витну з-між тебе люди́ну й скотину.

 9 І стане єгипетський край спусто́шенням та руїною, і пізна́ють вони, що Я — Господь, за те, що він говорив: „Річка — моя, і то я її утворив!“

 10 Тому́ ось Я проти тебе та проти річо́к твоїх, і оберну́ єгипетський край на поруйно́вані руїни, на спусто́шення від Міґдолу аж до Севене, і аж до границі Етіопії, —

 11 не пере́йде по ньому нога лю́дська, і нога звірини́ не пере́йде по ньому, і не буде він заме́шканий сорок ро́ків.

 12 І оберну́ Я єгипетський край на спусто́шення серед спустошених країв, а його міста серед поруйнованих міст будуть спусто́шенням сорок років, і розпоро́шу Єгипет серед народів, і порозсипа́ю їх по края́х.

 13 Бо так говорить Господь Бог: Напри́кінці сорока ро́ків позбираю Єгипет з-між народів, де вони були розпоро́шені.

 14 І верну долю Єгипту, і верну їх до кра́ю Патрос, до краю їхнього похо́дження, і вони будуть там царством слаби́м.

 15 З-поміж царств воно буде найнижче, і не підійметься вже понад наро́дами, і поменшу́ їх, щоб не панували над наро́дами.

 16 І не буде вже воно для Ізраїлевого дому наді́єю, яка пригадувала б беззаконня, коли вони, зверталися до нього. І пізнають вони що Я — Господь Бог!“

 17 І сталося за двадцятого й сьомого року, першого місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

 18 „Сину лю́дський, — Навуходоно́сор, цар вавилонський, змусив своє ві́йсько робити велику працю проти Тиру. Кожна голова ви́лисіла, і всяке раме́но витерте, та нема нагоро́ди ані йому, ані ві́йську його від Тиру за ту працю, яку він робив проти нього.

 19 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я дам Навуходоно́сорові, цареві вавилонському, єгипетську землю, і він забере́ багатство її, і ограбує грабунком її, і забере́ її здо́биччю, і вона стане нагородою для ві́йська його.

 20 За працю його, яку він робив у ній, Я даю йому єгипетську землю, бо вони це зробили Мені, говорить Господь Бог.

 21 Того дня ви́рощу рога[31] Ізраїлевому домові, а тобі відкрию уста серед них. І вони пізнають, що Я — Господь“.

Зане́пад Єгипту

30 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, пророкуй, і скажеш: Так говорить Господь Бог: Голосіть „Ой!“ цього дня!

 3 Бо близьки́й день, і близьки́й день Господній, день хма́рний, настає час наро́дів!

 4 І при́йде меч на Єгипет, і буде тремті́ння в Етіопії, коли будуть падати забиті в Єгипті, і заберу́ть багатство його, і будуть розбиті осно́ви його.

 5 Куш,[32] і Пут, і Луд, і ввесь помішаний наро́д, і Кув, і сини землі заповіту попа́дають з ними від меча.

 6 Так говорить Господь: І попа́дають підпо́ри Єгипту, і так упаде́ гординя сили його, від Міґдолу аж до Севене, від меча попа́дають у ньому, говорить Господь Бог.

 7 І буде він спусто́шений серед попусто́шених країв, а міста́ його будуть серед міст поруйно́ваних.

 8 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я дам огонь на Єгипет, і будуть поторо́щені всі, хто йому помагає.

 9 Того дня повихо́дять посланці́ з-перед Мого лиця на кораблях, щоб налякати безпечну Етіопію, і буде через них жах, як у день Єгипту, бо це ось надхо́дить!

 10 Так говорить Господь Бог: І Я зроблю́ кінець єгипетському многолю́дству рукою Навуходоно́сора, вавилонського царя.

 11 Він та наро́д його з ним, насильники лю́дів, будуть спрова́джені зни́щити землю, і вони повитягують мечі свої на Єгипет, — і напо́внять край побитими!

 12 I оберну́ Я річки́ на суході́л, і передам землю в руку злочинців, і спусто́шу край та все, що в ньому, рукою чужих. Я, Господь, це сказав!

 13 Так говорить Господь Бог: І повигу́блюю божкі́в, і зроблю́ кінець бовва́нам з Нофу,[33] і не буде вже князі́в в єгипетському кра́ї, і дам по́страх на єгипетську зе́млю.

 14 І Па́трос спусто́шу, і дам огонь у Цоан, і буду вико́нувати при́суди в Но.

 15 І виллю Я гнів Свій на Сіна, тверди́ню єгипетську, і ви́тну многолю́дство Но.

 16 І пошлю́ Я огонь на Єгипет, сильно буде ко́рчитись Сін, а Но буде прола́маний, а на Ноф нападуть вороги вдень.

 17 Юнаки́ Авену та Пі-Весету попа́дають від меча, а інші пі́дуть у поло́н.

 18 А в Тахпанхесі поте́мніє день, коли Я ламатиму там єгипетські я́рма, і скінчи́ться в ньому пиха́ сили його. Самого його хмара закриє, а його до́чки пі́дуть у поло́н...

 19 І буду виконувати при́суди над Єгиптом, і вони пізна́ють, що Я — Госпо́дь!“

 20 І сталося, за одина́дцятого року, першого місяця, сьомого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

 21 „Сину лю́дський, Я зламав раме́но фараона, єгипетського царя, і ось воно не буде перев'я́зане, щоб дати ліки, щоб покласти пов'я́зку, щоб обви́нути його, і щоб зміцни́ти його вхопи́тися за меча.

 22 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я на фараона, єгипетського царя, і поламаю раме́на його, те дуже та те зла́мане, і викину меча з його руки́.

 23 І розпоро́шу Єгипет серед народів, і порозсипа́ю їх по края́х.

 24 І зміцню раме́на вавилонського царя, і дам меча Свого в його руку, — і зламаю Я фараонові раме́на, і він буде стогнати сто́гоном проко́леного перед ним.

 25 І зміцню́ Я раме́на вавилонського царя, а фараонові раме́на опаду́ть. І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я дам Свого меча в руку вавилонського царя, і простягну́ його на єгипетську землю.

 26 І розпоро́шу Єгипет серед наро́дів, і порозсипа́ю їх по края́х. І пізнають вони, що Я — Господь!“

Пророцтво про фараона

31 І сталося за одина́дцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, скажи фараонові, цареві єгипетському, та до його многолю́дства: До ко́го ти вподо́блюєшся в своїй ве́личі?

 3 Ось Ашшу́р, кедр на Лива́ні, з прекрасними галу́зками, з тіни́стою гуща́виною, і високоро́слий, і аж між хмарами буде верхові́ття його.

 4 Во́ди його ви́ховали, безо́дня його ви́кохала, — він річки́ свої попрова́див навколо свого наса́дження, а кана́ли свої посилав до всіх дерев польови́х.

 5 Тому його зріст став вищий від усіх польови́х дерев, і помно́жилися галу́зки його, і від великої води його ві́ття повидо́вжувалось, коли ви́гнався він.

 6 В його віттях ку́блилося все птаство небесне, а під його галузками родилася всяка польова́ звірина́, а в його ті́ні сиділи всі числе́нні наро́ди.

 7 І був він уродли́вий висото́ю свого зро́сту, довгото́ю галу́зок своїх, бо його корінь був при великих во́дах.

 8 Ке́дри в Божому садку́ не були рівні йому, кипари́си не були́ подібні до галу́зок його, а плата́ни не були, як його ві́ття. Жодне дерево в Божому садку́ не було подібне до нього красо́ю своєю!

 9 Я оздо́бив його рясното́ю галу́зок його, і йому за́здрили всі еде́нські дерева, що в Божому садку́.

 10 Тому так сказав Господь Бог: За те, що ти пови́щився зро́стом, і дав верхові́ття своє аж між хмари, і пови́щилося серце його, коли він став високим,

 11 то дай його в руку сильного з наро́дів, — він конче зробить йому за його беззако́ння, за це Я вигнав його!

 12 І ви́тяли його чужі, насильники наро́дів, і повідкида́ли його. На го́ри й на всі долини попа́дали галу́зки його, і було поламане ві́ття його по всіх потоках землі, а всі наро́ди землі повихо́дили з ті́ні його й покинули його.

 13 Над його руїнами пробува́ло все небесне пта́ство, а при галу́ззях його була всяка польова́ звірина́,

 14 щоб не пови́щувалися своїм зростом усі дере́ва при воді, і не давали свого верхові́ття поміж хмари, і не ставали у своїй ве́личі сильні між ними, що п'ють воду, бо всі вони ві́ддані смерті до підзе́много кра́ю серед лю́дських синів, до тих, хто схо́дить до могили.

 15 Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов до шео́лу,[34] учинив Я жало́бу, закрив над ними безо́дню, затримав його річки́, і була стримана велика вода, і зате́мнив над ним Лівана, а всі польові́ дере́ва помлі́ли над ним.

 16 Від гуку упа́дку його Я вчинив тремтя́чими наро́ди, коли Я зни́зив його до шео́лу[34] з тими, що сходять до гро́бу. І поті́шилися в підзе́мному кра́ї всі еде́нські дере́ва, добі́рне та добре Лива́нське, всі, що п'ють воду.

 17 Також вони зійшли з ними до шео́лу[34], до побитих мечем, що сиділи, як його помічники́, в його тіні серед наро́дів.

 18 До ко́го став ти так подібний у славі та в великості серед еде́нських дерев? І будеш ти знижений з еде́нськими дере́вами до підземного кра́ю, посеред необрі́занців будеш лежати з пробитими мечем. Це фараон та все многолю́дство його, говорить Господь Бог“.

Жало́бна пісня про фараона

32 І сталося за дванадцятого року, дванадцятого місяця, третього дня місяця, було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, здійми пісню жало́бную на фараона, єгипетського царя, та й скажеш йому: Левчуко́ві з наро́дів подібний ти був, а тепер ти мов мо́рська потво́ра[35], — випри́скуєш воду по ріках своїх, і скаламу́чуєш воду ногами своїми, боло́тиш ти їхні річки́!

 3 Отак Господь Бог промовляє: Але сітку Свою розтягну́ Я на тебе через збори числе́нних наро́дів, — і тебе Своїм не́водом ви́тягну!

 4 І викину зра́зу на землю тебе, і кину тебе Я на поле широке, і над тобою спочи́не всяке птаство небесне, і тобою наси́чу звіри́ну всієї землі.

 5 І дам твоє м'ясо на го́ри, а трупом твоїм Я долини напо́вню.

 6 І землю, де пли́ваєш ти, аж до гір напою́ її кров'ю твоєю, тобою напо́вняться рі́чища.

 7 А коли Я тебе погашу́, то небо закрию, а зо́рі його позате́мнюю, сонце — хмарою вкрию його, а місяць не буде світити свого світла.

 8 Всі світи́ла, що світять на небі, — позате́мнюю їх над тобою, і дам темно́ту понад краєм твоїм, говорить Господь Бог!

 9 І занепоко́ю Я серце числе́нних наро́дів, коли вість рознесу́ про руїну твою між наро́дами аж до країв, яких ти не знав.

 10 І остовпі́ють числе́нні наро́ди з-за тебе, а їхні царі затремтя́ть через тебе в страху́, як буду маха́ти мечем Своїм Я перед їхнім обличчям, і тремтітиме кожен щохвилі за душу свою в дні упадку твого́.

 11 Бо так Господь Бог промовляє: Меч царя вавилонського при́йде на тебе!

 12 Мечами хоробрих Я порозкида́ю твоє многолю́дство. Усі вони — наси́льники наро́дів, і гордість Єгипту понищать вони, і все многолю́дство його буде ви́гублене.

 13 І ви́гублю ввесь його скот при во́дах великих, і не буде вже їх каламу́тити лю́дська нога, і копи́то скотини не буде вже їх каламу́тити.

 14 Тоді їхні води очи́щу, а їхні річки́ попрова́джу, неначе оливу, говорить Господь Бог.

 15 Коли оберну́ Я єгипетський край на спусто́шення, і край опусто́шений буде від усього, що в нім, коли Я поб'ю́ всіх тих, що заме́шкують в ньому, то пізнають вони, що Я — то Госпо́дь!

 16 Оце пісня жало́бна, і будуть жало́бно співати її, до́чки наро́дів будуть співати жало́бно її, про Єгипет та про все многолю́дство його будуть жало́бно співати її, говорить Господь Бог“.

Жало́бна пісня про єгипетський наро́д

 17 І сталося за дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке:

 18 „Сину лю́дський, — жало́бно заголоси про многолю́дство Єгипту, і скинь його, його та дочок поту́жних наро́дів до підзе́много кра́ю із тими, хто сходить в могилу!

 19 Від ко́го ти став приємні́ший? Зійди й поклади́сь з необрі́занцями!

 20 Попа́дють серед пробитих мечем, — меч даний на те, із ним ляжуть його всі народи.

 21 Будуть йому говорити сильніші з хоробрих з-посе́ред шео́лу із помічника́ми: Посхо́дили, полягали ці необрі́занці, побиті мечем:

 22 Там Ашшур і всі збори його, навколо нього — гро́би його, всі побиті вони, від меча всі попа́дали,

 23 що були його гро́би найглибше в могилі, і був його полк біля гро́бу його, — всі побиті вони, від меча всі попа́дали, що ши́рили жах по кра́ю живих.

 24 Там Елам та ввесь на́товп його коло гро́бу його, — всі побиті вони, від меча всі попа́дали, що зійшли необрі́занцями до підзе́много кра́ю, що ши́рили жах свій по кра́ю живих, і поне́сли ганьбу свою з тими, хто схо́дить в могилу.

 25 Дали́ йому ложе посеред побитих зо всім многолю́дством його, гро́би його коло нього, всі вони необрі́занці, побиті мечем, бо ши́рили жах свій по кра́ю живих і поне́сли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу, посеред побитих покла́дений він.

 26 Там Мешех, Тувал та все многолю́дство його, гро́би його коло нього, всі вони необрі́занці, побиті мечем, бо ши́рили жах свій по краю живих.

 27 І не бу́дуть лежати із ли́царями, що попа́дали із необрі́занців, що зійшли до шео́лу з військо́вим знаря́ддям своїм, і поклали свої мечі під свої го́лови, і їхня провина — на їхніх костя́х, бо жах перед ли́царями був у краї живих,

 28 а ти розпоро́шений між необрі́занцями, і поляжеш із тими, хто побитий мечем.

 29 Там Едо́м, і царі його, і князі всі його́, що при всій своїй силі були зложені з побитими мечами, — вони ляжуть з необрі́занцями та з тими, хто сходить в могилу

 30 Там півні́чні князі́, всі вони й всі сидо́няни, що посхо́дили ра́зом з побитими, хоч був жах від їхньої, мі́ці, були посоро́млені, і полягали вони, необрі́занці, з побитими мечем, і свою га́ньбу поне́сли із тими, хто сходить в могилу.

 31 Фараон їх побачить, і поті́шиться всім многолю́дством своїм, мечем побитий фараон та все його ві́йсько, говорить Господь Бог!

 32 Бо поши́рю Я жах Свій на землю живих, і буде покла́дений серед необрі́занців з побитими мечем фараон та усе многолю́дство його, говорить Господь Бог“!


Частина третя: Повернення Ізраїля
Пророк — вартови́й для Ізраїлевого дому

33 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

 3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

 4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

 5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

 6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

 7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

 8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

 9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

 10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

Бог не прагне смерти несправедливого, а тільки його покая́ння

 11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

 12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

 13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

 14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

 15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

 16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

 17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

 18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

 19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

 20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

Слухають слів пророчих, та не виконують їх

 21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння,[36] прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

 22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

 23 І було мені слово Господнє таке:

 24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

 25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

 26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

 27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

 28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

 29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

 30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

 31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

 32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

 33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.

Горе па́стирям, які пасуть самих себе!

34 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлевих па́стирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих па́стирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим па́стирям, які пасу́ть самих себе! Хіба ж не ота́ру повинні па́сти па́стирі?

 3 Жир ви їсте, та вовну вдяга́єте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасе́те!

 4 Слаби́х не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пора́неної не перев'язуєте, споло́шеної не вертаєте, і заги́нулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорсто́кістю!

 5 І порозпоро́шувалися вони з браку па́стиря, і стали за ї́жу для всякої польово́ї звірини́, і порозбіга́лися.

 6 Блукає ота́ра Моя по всіх го́рах та по всіх високих згі́р'ях, і по всій широкій землі розпоро́шена ота́ра Моя, і немає ніко́го, хто турбува́вся б про них, і немає ніко́го, хто б їх шукав!

 7 Тому, па́стирі, послухайте слова Господнього:

 8 Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ота́ра Моя поли́шена на здо́бич, і стала ота́ра Моя за їжу для всякої польово́ї звірини́ через брак па́стиря, і па́стирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасу́ть па́стирі Мої, а отари Моєї не пасу́ть,

 9 тому́, па́стирі, послухайте слова Господнього:

 10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих па́стирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву́ їх від пасі́ння отари, і ті па́стирі не будуть уже па́сти сами́х себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за ї́жу.

Бог Сам буде па́сти отару Свою

 11 Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегля́ну їх.

 12 Як пастух перегляда́є своє ста́до того дня, коли він серед своєї розпоро́шеної отари, так Я перегля́ну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпоро́шені за хма́рного та імли́стого дня.

 13 І ви́проваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу́ їх до їхньої землі, і бу́ду їх па́сти на Ізраїлевих гора́х, при рі́чищах та по всіх осе́лях кра́ю.

 14 На пасови́щі доброму па́стиму їх, і на високих Ізраїлевих гора́х буде їхній ви́пас, — там вони будуть лежати на ви́пасі доброму, і випаса́тимуть сите пасови́ще на Ізраїлевих гора́х!

 15 Я буду па́сти отару Свою, і Я їх покладу́ на спочи́нок, говорить Господь Бог.

 16 Загинулу вівцю́ відшукаю, а споло́шену поверну́, а пора́нену перев'яжу́, а хвору зміцню́, а ситу та сильну погублю́, — буду па́сти її правосуддям!

І Бог судитиме отару Свою

 17 А ви, ота́ро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я бу́ду судити між вівце́ю й вівцею, між барано́м і козла́ми.

 18 Чи мало вам того, що ви спа́суєте хороше пасови́ще, а решту ваших пасови́щ ви то́пчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте́, а позосталу ногами своїми каламу́тите?

 19 І отара Моя мусить випаса́ти пото́птане вашими нога́ми, і пити скаламу́чене вашими ногами!

 20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу́ між вівце́ю ситою й між вівцею худою.

 21 За те, що ви бо́ком і раме́ном попиха́єте, і рога́ми вашими ко́лете всіх слаби́х, аж поки не порозпоро́шуєте їх геть,

 22 то Я спасу́ отару Свою, і вона не буде вже за здо́бич, і Я розсуджу́ між вівцею та вівцею!

 23 І поставлю над ними одно́го па́стиря, і він буде їх па́сти, — раба Мого Давида, він їх буде па́сти, і він їм буде за па́стиря!

 24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — кня́зем серед них. Я, Господь, це сказав!

І стане Ізраїль за отару Мого випаса́ння

 25 І складу́ Я з ними заповіта миру, і прикінчу́ на землі злу звірину́, і вони пробува́тимуть в пустині безпечно, і будуть спати по ліса́х.

 26 І вчиню́ їх та довкі́лля Мого взгір'я благослове́нням, і спущу́ дощ в його ча́сі, — будуть це дощі благослове́нні.

 27 І польове́ де́рево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю зано́зи їхнього ярма́, і врятую їх від руки тих, хто їх понево́лив.

 28 І не бу́дуть уже вони за здо́бич для наро́дів, і звірина́ зе́мна не же́ртиме їх, і бу́дуть вони сидіти безпе́чно, і не буде ніко́го, хто б їх настраши́в.

 29 І ви́кохаю їм саджанця́ на славу, і не будуть вони вже за́брані голодом із землі, і не понесу́ть уже га́ньби наро́дів.

 30 І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, Бог їхній, з ними, а вони — наро́д Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог.

 31 А ви — ота́ра Моя, отара Мого пасови́ська, ви — лю́ди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог“.

Пророцтво на го́ру Сеїр

35 І було мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до гори Сеї́р, і пророкуй на неї

 3 та й скажеш їй: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, го́ро Сеїре, і ви́тягну руку Свою на тебе, й оберну́ тебе на спусто́шення та на сплюндрува́ння.

 4 Міста твої оберну́ на руїну, а ти будеш спусто́шенням, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь!

 5 За те, що ти маєш вічну ворожне́чу, і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінце́вої,

 6 тому́ — як живий Я, — говорить Господь Бог, — на кров оберну́ тебе, і кров буде гнати тебе. Отож кров ти знена́виділа, то кров буде гнати тебе!

 7 Оберну́ Я го́ру Сеїр на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і ви́тну з неї того́, хто йде та верта́ється.

 8 І напо́вню його го́ри тру́пами його́! Згір'я твої й долини твої та всі твої рі́чища, — побиті мечем попа́дають у них!

 9 На вічні руїни оберну́ Я тебе́, а міста́ твої не засе́ляться, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь!

 10 За те, що ти кажеш: „Два ці наро́ди, і два ці кра́ї будуть мої, і ми пося́демо те, де Господь був“,

 11 тому́, — як живий Я, — говорить Господь Бог, — зроблю́ Я за гнівом твоїм та за за́здрістю твоєю, які ти робив із своєї нена́висти до них, і вони пізна́ють Мене, коли буду судити тебе.

 12 І пізнаєш ти, що Я — Господь, чув усі обра́зи твої, які ти казав на Ізраїлеві го́ри, говорячи: „Вони опустоші́лі, да́ні нам на ї́жу!“

 13 І ви велича́лися проти Мене своїми устами, і збі́льшували проти Мене слова́ свої, — Я це чув!

 14 Так говорить Господь Бог: Коли буде радіти вся земля, тоді вчиню́ її тобі спусто́шенням!

 15 Як радієш ти зо спа́дку Ізраїлевого дому через те, що опустоші́ло воно, так зроблю́ Я й тобі. Спусто́шенням станеш, го́ро Сеїре, та ввесь Едо́м,[37] увесь він, і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“

Пророцтво на Ізраїлеві гори

36 А ти, сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлеві го́ри, та й скажеш: Ізраїлеві го́ри, послухайте сло́ва Госпо́днього!

 2 Так говорить Госпо́дь Бог: За те, що ворог говорить на вас „Ага́!“ і вічні па́гірки стали вам за спа́дщину,

 3 тому́ пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог: За те, що пусто́шено й то́птано вас знавко́ла, щоб були ви спа́дком для останку наро́дів, і були ви взяті на кі́нчик язика́[38] й на балакани́ну наро́ду,

 4 тому, Ізраїлеві го́ри, послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір та до згі́р'їв, до рі́чищ та до доли́н, і до спустоші́лих руїн, і до опу́щених міст, що стали за здо́бич та за посміхо́висько для решти тих наро́дів, що навколо.

 5 Так говорить Господь Бог: Поправді кажу́, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих наро́дів та на ввесь Едо́м, що взяли собі Мій Край за спа́док у ра́дості всього серця, у пого́рді душі, щоб ви́гнати його на здо́бич.

 6 Тому́ пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір'їв, до рі́чищ та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось Я говорив у ре́вності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили га́ньбу наро́дів.

 7 Тому так говорить Господь Бог: Прирікаючи, Я підняв Свою ру́ку, що ті люди, які навколо вас, — вони понесу́ть свою га́ньбу!

 8 А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше ві́ття, і бу́дете прино́сити плід свій для Мого наро́ду Ізраїля, бо вони збли́зилися, щоб прийти.

 9 Бо ось Я прийду́ до вас, і зверну́ся до вас, — і ви бу́дете обро́блені та обсіяні.

 10 І розмно́жу на вас люди́ну, увесь Ізраїлів дім, усього його, — і будуть засе́лені ці міста́, а руїни будуть забудо́вані.

 11 І розмно́жу на вас люди́ну та скоти́ну, і вони помно́жаться та розпло́дяться, і позасе́люю вас, як за вашої давни́ни, і буду чинити вам краще, як за ваших поча́тків, і ви пізна́єте, що Я — Госпо́дь!

 12 I попрова́джу на вас люди́ну, мій наро́д Ізраїлів, і вони пося́дуть тебе, і станеш ти їм на спа́док, і не будеш уже більше позбавля́ти їх дітей.

 13 Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти їси люди́ну, і позбавляєш наро́д свій дітей,

 14 тому́ ти не будеш уже їсти люди́ни, і більше не позбавиш свій наро́д дітей, говорить Господь Бог!

 15 І не почуєш уже ти більше га́ньби від пога́н, і нару́ги наро́дів не будеш більше носи́ти, і не вчи́ниш більше, щоб наро́д твій спотика́вся, говорить Госпо́дь Бог“!

Ізраїль буде відновлений

 16 І було́ мені слово Госпо́днє таке:

 17 „Сину лю́дський, Ізраїлів дім — вони жили на землі своїй, та й занечи́стили її своєю дорогою та своїми вчинками, — як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем!

 18 І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовва́нами своїми занечи́стили її.

 19 І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпоро́шені по краї́нах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсуди́в Я їх.

 20 І коли прийшли вони до тих наро́дів, куди поприхо́дили, то знева́жили святе Моє Йме́ння, коли стали до них говорити: „Вони — наро́д Господа, та з землі Його повихо́дили!“

 21 І зми́лувався Я над Своїм святим Ім'я́м, що його знева́жив Ізра́їлів дім серед наро́дів, куди вони поприхо́дили.

 22 Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Госпо́дь Бог: Не для вас Я роблю́ це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Йме́ння, яке ви знева́жили серед народів, куди ви поприхо́дили.

 23 І освячу́ Я велике Ім'я́ Своє́, знева́жене серед народів, що ви знева́жили серед них, і пізнають ті люди, що Я — Госпо́дь, — говорить Господь Бог, — коли Я покажу́ Свою святість серед вас на їхніх оча́х.

 24 І візьму́ вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу́ вас до вашої землі.

 25 І покроплю́ вас чистою водою, — і станете чисті; зо всіх ваших нечисто́т і зо всіх ваших бовва́нів очи́щу вас.

 26 І дам вам нове́ серце, і ново́го духа дам у ваше нутро́, і викину камінне серце з вашого тіла[39], і дам вам серце із плоті.[39]

 27 І духа Свого́ дам Я до вашого нутра́, і зроблю́ Я те, що уста́вами Моїми будете ходити, а постано́ви Мої будете стерегти́ та вико́нувати.

 28 І ви будете сидіти в краю́, якого Я дав вашим батька́м, і будете Мені наро́дом, а Я буду вам Богом!

 29 І спасу́ вас від усіх ваших нечисто́т, і покличу збіжжя, і помно́жу його, і не дам на вас голоду.

 30 І намно́жу плід де́рева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися со́рому через голод між наро́дами.

 31 І згадаєте ви про ваші доро́ги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бри́дитися самих себе за свої провини та за гидо́ти свої.

 32 Не для вас Я це роби́тиму, — говорить Госпо́дь Бог, — нехай буде це вам відо́ме! Зашарі́йтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів до́ме!

 33 Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я очи́щу вас зо всіх ваших провин, то позасе́люю ці міста́, і будуть забудо́вані руїни.

 34 А спусто́шена земля буде обро́блювана за те, що була́ спусто́шенням на оча́х кожного перехожого.

 35 І скажуть: Цей опустоші́лий край став як той еде́нський садо́к, а ці міста, пова́лені й попусто́шені та поруйно́вані, тепер укрі́плені та заме́шкані!

 36 І пізнають наро́ди, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйно́ване, засадив спустоші́ле. Я, Господь, говорив це — і зробив!

 37 Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилю́ся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помно́жу їх, як лю́дську ота́ру!

 38 Як освя́чена ота́ра, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйно́вані міста́, повні отари лю́дської, — і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“

Видіння долини, повної кісто́к: Мертві оживу́ть

37 Була́ надо мною Господня рука, і Дух Госпо́дній ви́провадив мене, і спинив мене серед долини, а вона — повна кісто́к!

 2 І Він обвів мене біля них навко́ло, аж ось їх дуже багато на пове́рхні долини, і ось вони стали дуже сухі!

 3 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, чи оживу́ть оці ко́сті?“ А я відказав: „Господи Боже, — Ти знаєш!“

 4 І сказав Він мені: „Пророку́й про ці кості, та й скажеш до них: Сухі ко́сті, послухайте слова Господнього!

 5 Так говорить Господь Бог до цих кісто́к: Ось Я введу́ у вас духа — і ви оживе́те!

 6 І дам на вас жи́ли, і ви́росте на вас тіло, і простягну́ на вас шкіру, і дам у вас духа, — і ви оживе́те. І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь!“

 7 І пророкував я, як наказано. І зня́вся шум, коли я пророкува́в, і ось гу́ркіт, а ко́сті зближа́лися, кістка до кістки своєї.

 8 І побачив я, аж ось на них жи́ли, і виросло тіло, і була натя́гнена на них шкіра зве́рху, та духа не було в них.

 9 І сказав Він мені: „Пророкуй до духа, пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрі́в, і дихни́ на цих забитих, — і нехай оживу́ть!“

 10 І я пророкував, як Він наказав був мені, — і ввійшов у них дух, і вони ожили́, і постава́ли на ноги свої, — ві́йсько дуже-дуже велике!

 11 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, ці кості — вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисиха́ли наші кості, і заги́нула наша надія, нам кіне́ць!

 12 Тому́ пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиня́ю ваші гроби́, і позво́джу вас із ваших гробі́в, мій наро́де, і введу́ вас до Ізраїлевої землі!

 13 І пізнаєте ви, що Я Госпо́дь, коли Я повідчиня́ю ваші гроби́, і коли позво́джу вас із ваших гробі́в, Мій наро́де!

 14 І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживе́те, і вміщу́ вас на вашій землі, і пізна́єте ви, що Я, Госпо́дь, сказав це й зробив, говорить Госпо́дь!“

Юдейське й Ізраїльське царство поєднаються в одне

 15 І було́ мені слово Господнє таке:

 16 „А ти, сину лю́дський, візьми́ собі один кусок де́рева, і напиши на ньому: „Юді та синам Ізраїля, його дру́зям“. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: „Йо́сипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, дру́зям його“.

 17 І зблизь їх собі одне до о́дного на один кусок дерева, — і вони стануть за одне́ в твоїй руці!

 18 І як скажуть до тебе сини твого наро́ду, говорячи: Чи не оголо́сиш нам, що́ це в те́бе таке?

 19 то скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ дерево Йо́сипа, що в Єфремовій руці, та племе́на Ізраїлеві, його дру́зів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню́ їх за одне дерево, — і стануть вони одним у Моїй руці!

 20 І будуть ці дере́ва, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх оча́х.

 21 І скажи до них: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ Ізраїлевих синів з-посеред наро́дів, куди вони пішли, і позбира́ю їх знавко́ла, і введу́ їх до їхньої землі.

 22 І зроблю́ їх за один наро́д у краї на Ізраїлевих гора́х, і бу́де для всіх них один цар за царя, і не бу́дуть уже двома́ наро́дами, і не бу́дуть уже більш поді́лені на двоє царств.

 23 І більш не будуть вони занечи́щуватися своїми бовва́нами й гидо́тами своїми та всіма́ своїми пере́ступами, спасу́ їх зо всіх їхніх осе́ль, де вони гріши́ли, й очи́щу їх. І будуть вони мені наро́дом, а Я буду їм Богом!

 24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один па́стир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити,[40] а устави Мої будуть стерегти́ й вико́нувати їх.

 25 І ося́дуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки́, і ося́дуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм кня́зем навіки!

 26 І складу́ з ними заповіта миру, — це буде вічний запові́т із ними. І зміцню́ їх, і намно́жу їх, і дам Свою святиню серед них на віки!

 27 І буде місце Мого пробува́ння над ними[41], і Я буду їм Богом, а вони Мені бу́дуть наро́дом.

 28 І пізнають ці наро́ди, що Я — Госпо́дь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!“

Пророцтво на Ґоґа

38 І було́ мені слово Господнє таке:

 2 „Сину лю́дський, зверни́ своє обличчя до Ґоґа, кра́ю Маґоґа, кня́зя Ро́шу, Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього

 3 та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, кня́же Рошу, Мешеху та Тувалу!

 4 І заверну́ тебе, і вкладу́ гачки́ в ще́лепи твої, і ви́веду тебе та все ві́йсько твоє, ко́ней та верхівці́в, усі вони досконало озбро́єні, велике збо́рище, зо щита́ми та щитка́ми, усі озброєні меча́ми.

 5 Парас,[42] Куш і Пут із ними, усі вони зо щито́м та з шо́ломом.

 6 Ґомер і всі о́рди його, дім Тоґарми, кі́нці північні та всі відділи його, числе́нні наро́ди з тобою.

 7 Приготу́йся, і приготу́й собі ти та все збо́рище твоє, зі́брані при тобі, і бу́деш для них сторо́жею.

 8 По багатьох днях ти бу́деш потрі́бний, у кінці ро́ків при́йдеш до Кра́ю, що пове́рнений від меча, що зі́браний від числе́нних наро́дів, на Ізраїлеві го́ри, що за́вжди були руїною, а він був ви́ведений від наро́дів, і всі вони сидять безпечно.

 9 І ви́йдеш, при́йдеш як буря, будеш як хмара, щоб покрити землю, ти та всі відділи твої, та числе́нні наро́ди з тобою.

 10 Так говорить Господь Бог: І станеться того дня, уві́йдуть слова́ на твоє серце, і ти бу́деш ду́мати злу ду́мку,

 11 та й скажеш: Піду́ на неукріплений край, знайду́ спокійних, що безпечно сидять, усі вони сидять в оса́дах без муру, і нема в них за́сува та ворі́т,

 12 щоб набрати здо́бичі, і чинити грабу́нок, щоб повернути свою руку на заселені руїни, і на наро́д, зібраний з народів, що набувають добу́ток та маєток, що сидять посеред[43] землі.

 13 Шева та Дедан, і купці Таршішу, і всі левчуки́ його скажуть тобі: Чи ти прийшов набрати здо́бичі, чи ти зібрав своє збо́рище, щоб чинити грабу́нок, щоб ви́нести срібло та золото, щоб набрати добу́тку та маєтку, щоб набрати великої здо́бичі?

 14 Тому́ пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до Ґоґа: Так говорить Господь Бог: Чи того дня, коли наро́д Мій сидітиме безпечно, ти не довідаєшся про це?

 15 І при́йдеш із свого місця, із півні́чних кінців, ти та числе́нні народи з тобою, — всі вони гарцю́ють на ко́нях, зборище велике й ві́йсько числе́нне!

 16 І зді́ймешся на наро́д Мій Ізраїлів, як хмара, щоб покрити землю. Буде це на кінці днів, і ви́веду тебе на Мій Край, щоб наро́ди пізнали Мене, коли Я покажу́ Свою святість тобі, Ґоґу, на їхніх оча́х.

 17 Так говорить Господь Бог: Чи ти той, що про нього говорив Я за давніх днів через Моїх рабів, Ізра́їлевих пророків, що пророкували за тих днів про роки́, щоб приве́сти тебе на них?

 18 І станеться того дня, у дні прихо́ду Ґоґа на Ізраїлеву землю, говорить Господь Бог, — уві́йде ревність Моя в ніздрі Мої.[44]

 19 І в ревності своїй, в огні Свого гніву Я сказав: цього дня буде великий трус на Ізраїлевій землі.

 20 І затремтя́ть перед Моїм лицем мо́рські риби та птаство небесне, і польова́ звірина́, всяке гаддя́, що плазу́є по землі, і всяка люди́на, що на поверхні землі, і будуть поруйно́вані го́ри, і поваляться у́рвища, і всякий мур на землю впаде́.

 21 І покличу проти нього меча на всіх го́рах Моїх, — говорить Господь Бог, — меч кожного буде на брата його!

 22 І буду судитися з ними моровице́ю та кров'ю, і пущу́ заливни́й дощ та камі́нний град, огонь та сі́рку на нього та на відділи його, та на числе́нні народи, що з ним.

 23 І звели́чуся, і покажу́ Свою святість, і буду пі́знаний на оча́х числе́нних народів, і вони пізнають, що Я — Госпо́дь!

Знищення Ґоґа й Маґоґа

39 А ти, сину лю́дський, пророкуй на Ґоґа та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ото Я на тебе, кня́же Ро́шу, Мешеху та Тувалу!

 2 І верну́ тебе, і попрова́джу тебе, і підійму́ тебе з півні́чних кінці́в, і впрова́джу тебе на Ізраїлеві го́ри.

 3 І виб'ю лука твого з твоєї ліви́ці, а твої стрі́ли кину з твоєї прави́ці.

 4 Упаде́ш на Ізраїлевих гора́х ти й усі відділи твої та наро́ди, що з тобою; віддам тебе на з'їдження хи́жому пта́ству, усякому крила́тому та польові́й звірині́.

 5 На відкритому полі впаде́ш ти, бо це Я говорив, говорить Господь Бог!

 6 І пошлю́ Я огонь на Маґоґа та на тих, що безпечно заме́шкують острови́, і пізнають вони, що Я — Господь!

 7 А Своє святе Ім'я́ розголошу́ посеред Мого народу Ізраїля, і більше не дам знева́жити святе Моє Йме́ння, і наро́ди пізнають, що Я — Госпо́дь, Святий Ізраїлів!

 8 Ось при́йде і станеться, — говорить Господь Бог, — це той день, що Я говорив.

 9 І повихо́дять ме́шканці Ізраїлевих міст, і накладуть огонь, і палитимуть зброю та щитка́ й щита́, лука та стрі́ли, і ручно́го кия та ра́тище, і будуть ними палити огонь сім років.

 10 І не будуть носити дров з поля, і не будуть рубати з лісі́в, бо збро́єю будуть палити огонь, і ві́зьмуть здо́бич із тих, хто брав здо́бич із них, і пограбу́ють тих, хто їх грабував, говорить Господь Бог.

 11 І станеться того дня, дам Я там Ґоґові місце гро́бу в Ізраїлі, Долину Перехо́жих, на схід від моря, і що замикає дорогу перехо́жим. І похова́ють там Ґоґа й усе його многолю́дство, та й назвуть: Долина Многолюдства Ґоґа.

 12 І буде ховати їх Ізраїлів дім, щоб очи́стити землю, сім місяців.

 13 І буде ховати ввесь наро́д кра́ю, і він стане для них за пам'ятку, того дня, коли Я просла́влю Себе, говорить Господь Бог.

 14 І відділять людей, які без пере́рви ходи́тимуть по кра́ю й ховатимуть з перехожими позосталих ще на пове́рхні землі, щоб її очи́стити. По семи місяцях вони ще будуть вишу́кувати.

 15 І пере́йдуть ті обхідники́ по кра́ю, і коли хто побачить лю́дську кістку, то поставить при ній знака, аж поки не поховають її похоро́нники в Долині Многолю́дства Ґоґа.

 16 А ім'я́ міста — Гамона.[45] І очистять землю.

 17 А ти, сину лю́дський, так говорить Господь Бог: Скажи пта́хові, усякому крилатому, та всій польові́й звірині́: Згромадьтеся й прийдіть, зберіться навколо над жертвою, що Я принесу́ для вас, велика жертва на Ізраїлевих гора́х, і ви будете їсти м'ясо, і будете пити кров.

 18 Ви будете їсти тіло ли́царів, а кров князі́в землі будете пити, — барани́, і ві́вці, і козли́, бики́, — ситі баша́нські бики́ всі вони.

 19 І будете їсти лій аж до си́тости, і будете пити кров аж до впо́єння з Моєї жертви, яку Я приніс для вас, —

 20 і наси́титеся при Моєму столі кі́ньми та верхівця́ми, ли́царями та всякими вояка́ми, говорить Господь Бог!

 21 І дам Свою славу між наро́дами, і побачать усі наро́ди Мій суд, що зроблю́ Я, та Мою руку, що на них покладу́.

 22 І пізнає Ізраїлів дім, що Я — Госпо́дь, їхній Бог, від цього дня й далі.

Та Госпо́дь змилується над Ізраїлевим домом

 23 І пізнають наро́ди, що Ізраїлів дім пішов на вигна́ння за провини свої, за те, що спроневі́рилися Мені, а Я схова́в був від них лице Своє, і віддав їх у руку їхніх не́приятелів, і всі вони попа́дали від меча.

 24 За їхньою нечи́стістю та за їхнє беззако́ння зробив Я це з ними, і сховав від них лице Своє.

 25 Тому́ так говорить Господь Бог: Тепер поверну́ долю Якова, і змилуюся над усім Ізраїлевим домом, і буду ревний за Своє святе Йме́ння.

 26 І відчу́ють вони свою га́ньбу та все своє спроневі́рення, яки́м спроневі́рилися Мені, коли сядуть безпечно на своїй землі, і не буде вже ніко́го, хто б їх страши́в,

 27 коли поверну́ їх з наро́дів, і позбира́ю їх із країв їхніх ворогів, і покажу Свою святість у них на оча́х числе́нних наро́дів.

 28 І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, Бог їхній, коли ви́жену їх у поло́н до наро́дів, а пото́му позбираю їх на їхню зе́млю, і більш не позоста́влю там ніко́го з них.

 29 І не сховаю вже від них Свого лиця, бо виллю Духа Свого на Ізраїлів дім, говорить Госпо́дь Бог!“


ВИДІННЯ НОВОГО ХРАМУ, СВЯТОГО МІСТА Й СВЯТОЇ ЗЕМЛІ
Новий храм

40 Двадцятого й п'ятого року нашого вигна́ння, на поча́тку року, десятого дня місяця, чотирна́дцятого року по то́му, як було́ зруйно́ване місто, того самого дня була на мені Господня рука, і Він упрова́див мене туди́.

 2 У Божих виді́ннях упрова́див Він мене до Ізраїлевого кра́ю, і дав спочи́ти мені на дуже високій горі́, а на ній була́ ніби будо́ва міста, з полу́дня.

 3 І привів мене туди, і ось чоловік, що його вид, ніби вид блиску́чої міді, а в його руці — льняна́ нитка та мірни́ча па́лиця, і він стояв у брамі.

 4 І сказав мені цей чоловік: „Сину лю́дський, дивися своїми очи́ма й слухай своїми ву́хами, і зверни́ своє серце на все, що я покажу́ тобі, бо ти приве́дений сюди, щоб показати тобі. Усе, що ти поба́чиш, об'яви́ Ізраїлевому до́мові“.

 5 І ось мур назовні храму навко́ло, а в руці того чоловіка мірни́ча па́лиця на шість ліктів, на міру ліктем та долонею. І зміряв він ширину тієї будівлі — одна па́лиця, і завви́шки — одна палиця.

 6 І прийшов він до брами, що її пе́ред у напрямі до сходу, і ввійшов її схо́дами, і зміряв порога тієї брами — одна палиця завши́ршки, і другий поріг — одна па́лиця завши́ршки.

 7 А вартівня́ — одна палиця завдо́вжки й одна палиця завши́ршки, а поміж вартівня́ми — п'ять ліктів; а поріг брами з боку сі́нечок тієї брами, зсере́дини — одна па́лиця.

 8 І змі́ряв він сіни тієї брами зсере́дини — одна па́лиця.

 9 І зміряв сіни брами — вісім ліктів, а стовпи́ її — два лікті, а сіни брами — зсере́дини.

 10 А брамні вартівні́ в напрямі на схід — три зві́дси й три зві́дти, і міра одна їм трьом, і міра одна стовпа́м зві́дси та зві́дти.

 11 І зміряв він ширину́ входу до брами — десять ліктів, довжина́ брами — тринадцять ліктів.

 12 А розмежува́ння перед вартівня́ми — один лі́коть, і один лікоть звідти, а вартівня́ — шість ліктів звідси й шість ліктів звідти.

 13 І зміряв браму з да́ху вартівні́ до даху її, завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів, двері навпро́ти двере́й.

 14 І поробив стовпи́, шістдеся́т ліктів, і до стовпів підхо́дить подві́р'я, навко́ло брами.

 15 А від пе́реду брамного входу аж до пе́реду сіне́й внутрішньої брами — п'ятдеся́т ліктів.

 16 І були вікна, широкі знадво́ру й вузькі в сере́дині, до вартіве́нь та до їхніх стовпів у сере́дині брами навко́ло, і так до сіне́й, і ві́кна навколо до сере́дини, а на стовпа́х ви́різьблені па́льми.

Зовнішнє й середнє подвір'я

 17 І він впровадив мене до зо́внішнього подві́р'я. І ось комо́ри та підлога, викладена з каміння, зро́блена для подві́р'я навко́ло, тридцять комі́р на підлозі.

 18 А ця підлога була позад брам, по довжині брам, до́лішня підло́га.

 19 І зміряв він ширину́ від пе́реду до́лішньої брами до пе́реду вну́трішнього подві́р'я назо́вні, — сто ліктів, на схід та на пі́вніч.

 20 А та брама, що пе́ред її в напрямі на пі́вніч до зо́внішнього подвір'я, він зміряв довжину́ її та ширину́ її.

 21 І вартівні́ її три звідси й три звідти, і стовпи́ її, і сіни її були за мірою першої брами, п'ятдесят ліктів довжина́ її, а ширина́ — двадцять і п'ять на міру ліктем.

 22 А вікна її, і сіни її та ви́різьблені па́льми її — за мірою брами, що пе́ред її в напрямі на схід, а сімома́ схі́дцями входять у неї, а її сіни перед ними.

 23 І брама вну́трішнього подві́р'я навпро́ти брами на пі́вніч та на схід. І змі́ряв він від брами до брами — сто ліктів.

 24 І він попрова́див мене в напрямі на пі́вдень, аж ось брама в напрямі на пі́вдень. І він зміряв стовпи́ її та сіни її за тими мі́рами.

 25 А в неї ві́кна та сіни її навко́ло, як ті ві́кна, п'ятдесят ліктів завдо́вжки, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів.

 26 А семеро схі́дців — вхід до неї, і сіни її перед ними, а ви́різьблені пальми її одна звідси, а одна звідти при стовпа́х її.

 27 А брама вну́трішнього подві́р'я — у напрямі на пі́вдень, і він змі́ряв від брами до брами в напрямі на пі́вдень — сто ліктів.

 28 І впрова́див мене до вну́трішнього подві́р'я півде́нною брамою, і зміряв південну браму за тими мірами.

 29 І вартівні́ її, і стовпи́ її, і сіни її за тими мірами, і вікна її, і в сі́нях її навколо — п'ятдесят ліктів завдо́вжки, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів.

 30 А сіни її навколо — завдо́вжки двадцять і п'ять ліктів, а завши́ршки п'ять ліктів.

 31 І сіни її при зо́внішньому подвір'ї, і пальми при стовпа́х її, а вісім сходів — її вхід.

 32 І він упрова́див мене до вну́трішнього подвір'я в напрямі на схід, і зміряв брами за тими мірами.

 33 І вартівні́ її, і стовпи́ її, і сіни її за тими мі́рами, а в неї ві́кна та в її сі́нях навколо, завдо́вжки — п'ятдесят ліктів, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів.

 34 А її сіни були до зо́внішнього подвір'я, а пальми її при її стовпа́х звідси й звідти, а вісім схі́дців — її вхід.

 35 І впровадив мене до півні́чної брами, і зміряв тими мірами.

 36 Вартівні́ її, стовпи́ її, і її сі́ни та ві́кна в неї навколо, завдо́вжки — п'ятдесят ліктів, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів.

 37 А стовпи́ її — до зо́внішнього подвір'я, а пальми — при стовпа́х її з цього й з того боку, а вісім сходів — її вхід.

 38 І комо́ра, і її вхід — у стовпах брам, там поло́щуть цілопа́лення.

 39 А в сі́нях брами — два столи́ звідси й два столи звідти, щоб різати на них цілопа́лення й жертви за гріх та жертви за провину.

 40 А при зо́внішньому боці, що підіймається до входу півні́чної брами, два столи, і при боці іншому, що при сі́нях брами, два столи.

 41 Чотири столи звідси й чотири столи звідти при боці брами, вісім столів, що на них ріжуть.

 42 І чотири столи на цілопа́лення, камі́ння те́сане, завдо́вжки — лікоть один і пів, а завви́шки — один лікоть; на них кладуть знаря́ддя, що ними ріжуть цілопа́лення та жертву.

 43 І гаки́, на одну доло́ню, були пригото́влені в домі навколо, а на столах — жерто́вне м'ясо.

Вну́трішнє подвір'я

 44 А назовні вну́трішньої брами були дві кімна́ті у внутрішньому подвір'ї, що при півні́чному боці брами, а їхній пе́ред — у напрямі на пі́вдень, одна при боці східньої брами, пе́ред її — у напрямі на пі́вніч.

 45 І сказав він до мене: „Ця кімна́та, що пе́ред її в напрямі на пі́вдень, для священиків, що стережуть сторо́жу храму.

 46 А та кімна́та, що пе́ред її в напрямі на пі́вніч, для священиків, що вико́нують сторо́жу же́ртівника. Це Садо́кові сини, що з Левієвих синів наближуються до Господа, щоб служити Йому.

 47 І зміряв подві́р'я — завдо́вжки сто ліктів, і завши́ршки сто ліктів, чотирику́тнє, а же́ртівник був перед храмом.

 48 І впровадив мене до сіней храму, і зміряв стовпа́ сіне́й, — п'ять ліктів звідси, і п'ять ліктів звідти, а ширина́ брами — три лікті звідси й три лікті звідти.

 49 Довжина́ сіней двадцять ліктів, а завши́ршки — одинадцять ліктів, а десятьма́ сходами ходять до нього; а стовпи́ при стовпа́х, один звідси, а один звідти.

Ви́міри храму

41 І впрова́див мене до храму, і він зміряв стовпи, — шість ліктів завши́ршки звідси, і шість ліктів завши́ршки звідти, ширина́ скинії.

 2 А ширина́ входу — десять ліктів, а боки входу — п'ять ліктів звідси й п'ять ліктів звідти; і зміряв довжину́ його — сорок ліктів, а завши́ршки двадцять ліктів.

 3 І ввійшов він до сере́дини, і зміряв входо́вого стовпа́ — два лікті, а вхід — шість ліктів, а ширина́ входу — сім ліктів.

 4 І зміряв довжину́ його — двадцять ліктів, а завши́ршки — двадцять ліктів на пе́реді храму. І сказав він мені: „Це Святеє Святих!“[46]

 5 І зміряв він стіну́ храму — шість ліктів, а ширина́ бічно́ї кімна́ти — чотири лікті кругом навко́ло храму.

 6 А кімна́ти бічні́, кімна́та при кімна́ті, тридцять в трьох по́верхах, і вхо́дили в стіну́, що храм мав для бічни́х кімна́т навко́ло круго́м, щоб держа́лися, і не держалися в стіні того храму.

 7 І він ставав ширший, і обе́ртався все більше вго́ру до бічни́х кімна́т, бо той храм був обе́рнений більше вго́ру, круго́м навколо храму, тому храм був ширший вго́ру, і так до́лішній по́верх вхо́дить на горі́шній через середній.

 8 І бачив я вишину́ храму навко́ло, підва́лини бічних кімна́т — повна па́лиця, шість ліктів.

 9 Ширина́ стіни, що в бічні́й кімна́ті назо́вні, п'ять ліктів, а вільне місце між бічни́ми кімна́тами, що належить до храму.

 10 І поміж комо́рами — завши́ршки двадцять ліктів круго́м навколо храму.

 11 А вхід з бічно́ї кімна́ти до вільного місця — вхід один у напрямі на пі́вніч, і вхід один на пі́вдень, а ширина́ вільного місця — п'ять ліктів круго́м навко́ло.

 12 А буді́вля, що перед відгоро́дженим майда́ном у напрямі на за́хід, завши́ршки сімдеся́т ліктів, а стіна будівлі п'ять ліктів, ширина́ кругом навколо, а довжина́ її — дев'ятдеся́т ліктів.

 13 І він зміряв той храм, завдо́вжки — сто ліктів, а відгоро́джений майда́н і будівля та стіни її, завдо́вжки — сто ліктів.

 14 А ширина передньої частини храму та відгородженого майда́ну на схід — сто ліктів.

 15 І зміряв він довжину́ будівлі до пе́реду відгородженого майда́ну, що позад неї, ґалерія звідси й звідти, сто ліктів, і так внутрішній храм і сі́нечки подві́р'я.

 16 Пороги та ві́кна, широкі знадво́ру, і вузькі́ всере́дині, ґалерія навколо них трьох, навпроти поро́гу дерев'яний о́бклад навко́ло й земля до ві́кон, а ві́кна зачинені.

 17 Усе понад входом і аж до вну́трішнього храму, і назо́вні при кожній стіні круго́м навко́ло, у вну́трішньому й у зо́внішньому, ви́різьблене,

 18 і було зро́блене херувимами та пальмами, і пальма була між херувимом та херувимом, два обличчя в херувима.

 19 І лю́дське обличчя — мали пальми звідси, а обличчя левчука́ — мали пальми звідти, поро́блені при всьому домі навко́ло.

 20 Від землі аж понад вхід — поро́блені херувими та пальми на стіні храму.

 21 Храм мав чотирику́тні одві́рки, а пе́ред святині мав такий самий вигляд.

 22 Же́ртівник був із дерева, — три лікті високий, а довжина́ його — два лікті, а в нього його кути́ й підні́жжя його та стіни його — дерево. І сказав він мені: „Це той стіл, що перед Господнім лицем!“

 23 А в храмі та в святині було двоє двере́й.

 24 І в тих дверях було по дві до́шці, оби́дві до́шки обе́рталися, дві в одних две́рях, і дві в інших две́рях.

 25 І були́ зро́блені на них, на две́рях храму, херувими та пальми, як поро́блені були́ в сті́нах, а дерев'яний ґанок при пе́реді сіне́й назо́вні.

 26 І вікна, широкі знадво́ру й вузькі́ всере́дині, і пальми звідси та звідти при бока́х сіне́й, і такі бічні́ кімна́ти храму та стрі́хи.

Свяще́нні кімна́ти

42 І він вивів мене до зо́внішнього подві́р'я дорогою в на́прямі на пі́вніч, і ввів мене до кімна́т, що навпроти відгоро́дженої площі, і що навпроти буді́влі на пі́вніч.

 2 Навпроти завдо́вжки — сто ліктів, вхід півні́чний, а завши́ршки — п'ятдесят ліктів.

 3 Навпроти — двадцять ліктів, що у вну́трішньому подвір'ї, і навпро́ти ви́кладеної підлоги, що в зовнішньому подвір'ї, ґалерія до переду ґалерії на три по́верхи.

 4 А перед кімна́тами був хід на десять ліктів ширини́ до вну́трішнього подвір'я, доро́гою ста ліктів, а ви́ходи їхні — на пі́вніч.

 5 А горі́шні кімна́ти були коротші, бо ґалерії забирали від них більше місця, ніж з до́лішніх та з сере́дніх тієї буді́влі.

 6 Бо вони були триповерхо́ві, і не було в них стовпі́в, як стовпи́ подвір'я, тому́ вони були вужчі від до́лішніх та від сере́дніх на землі.

 7 А мур, що назовні навпро́ти кімна́т, у напрямі зо́внішнього подвір'я, до пе́реду кімна́т — довжина́ його п'ятдесят ліктів.

 8 Бо довжина тих кімна́т, що в зовнішнього подвір'я, п'ятдесят ліктів, і ось на пе́реді храму сто ліктів.

 9 А під тими кімна́тами — хід від сходу, коли вхо́дити до них з зовнішнього подві́р'я.

 10 По ширині́ муру подвір'я в напрямі на схід до пе́реду ві́льного місця й до переду будівлі — кімна́ти.

 11 А дорога перед ними — як вид кімна́т, що в напрямі на пі́вніч; яка довжина́, така ширина́ їхня, а всі ви́ходи були за їхніми спо́собами та за їхніми ви́ходами.

 12 І як входи кімна́т, що в напрямі пі́вдня, такий був вхід на поча́тку дороги, дороги перед відповідним муром у напрямі на схід, коли йти до них.

 13 І сказав він мені: Кімна́ти півні́чні і кімна́ти півде́нні, що на переді вільного місця, це кімна́ти свяще́нні, де їдять священики, що наближуються до Господа, найсвяті́ше, — там складають найсвятіше, і жертву хлі́бну, і жертву за гріх, і жертву за провину, бо це місце святе.

 14 Коли священики вві́йдуть, то не сміють вихо́дити зо святині до зо́внішнього подвір'я, і мають там складати свої ша́ти, в яких служать, бо вони свя́тощі. І зодягнуть вони інші шати, і тоді тільки можуть зближатися до того, що належить наро́дові“.

 15 І скінчи́в він вимі́рювання внутрішнього храму, і ви́провадив мене в напрямі брами, що пе́ред її в напрямі на схід, і зміряв те круго́м навко́ло.

 16 Він зміряв мірни́чою па́лицею схі́дній бік, — п'ять сотень палиць мірничою палицею навколо.

 17 Зміряв півні́чний бік, — п'ять сотень па́лиць мірни́чою па́лицею навколо.

 18 Зміряв півде́нний бік, — п'ять сотень палиць мірничою палицею.

 19 Обернувся до за́хіднього боку, — наміряв п'ять сотень палиць мірни́чою палицею.

 20 На чотири стороні відміряв те. Мало воно мур кругом навколо, завдо́вжки — п'ять сотень, і завши́ршки п'ять сотень, щоб відділити між святим та звичайним.

Слава Господня напо́внила храм

43 І попрова́див мене до брами, до брами, що зве́рнена в напрямі сходу.

 2 І ось слава Ізраїлевого Бога йшла в напрямі від сходу, а голос Його був, як шум великої води, а земля засвіти́лася від слави Його!

 3 І вид був такий же, як я бачив: як те ви́диво, що я бачив, коли я прихо́див руйнувати місто, і види були, як той вид, що я бачив при річці Кева́р. І впав я на обличчя своє!

 4 І слава Господня ввійшла в храм у напрямі брами, що пе́ред її в напрямі сходу!

 5 І підняв мене Дух, і впровадив мене до вну́трішнього подві́р'я, і ось слава Господня напо́внила храм!

Ізраїль більше не занечи́стить Ім'я́ Боже

 6 І почув я Промовля́ючого до мене з храму, а той муж стояв при мені.

 7 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, це місце престо́лу Мого, і місце стіп Моїх ніг, де Я буду перебува́ти навіки посеред Ізраїлевих синів, — не занечи́стять уже Ізраїлів дім святе Ім'я́ Моє, вони та їхні царі розпустою своєю та тру́пами їхніх царів при їхньому вмира́нні!

 8 Вони ставили свого порога при Моєму порозі, і свої одві́рки при одвірках Моїх, так що тільки стіна була між Мною та між ними, і вони занечи́стили святе Ім'я́ Моє своїми гидо́тами, яких нароби́ли, і Я вигубив їх у Своїм гніві...

 9 Тепер нехай вони віддаля́ть від Мене розпусту свою та трупи своїх царів, і Я буду пробува́ти між ними навіки.

 10 Ти, сину лю́дський, об'яви́ Ізраїлевому домові про цей храм, і вони посоро́мляться від своїх провин, і зміряють міру.

 11 А якщо вони засоро́мляться від усього, чого наробили, то ви́ясни їм ви́гляд храму, і план його, і ви́ходи його та його входи, і всі устави його, і всі на́черки його, і всі зако́ни його, і напиши це на оча́х їх, і нехай вони стережуть усякий на́черк його, і всі устави його, і нехай вони роблять їх!“

 12 Оце зако́н храму: на вершині гори вся границя його круго́м навко́ло має бути Святеє Святих. Ось це зако́н храму.

Же́ртівник

 13 А оце міри же́ртівника ліктями, лікоть — це лікоть та долоня. І основа же́ртівника — лікоть, і лікоть — завши́ршки, а його границя до його кра́ю навколо — одна п'ядь, і це задня сторона же́ртівника.

 14 А від основи на землі аж до до́лішнього о́бкладу же́ртівника — два лікті, а завши́ршки — один лікоть, а від малого ві́дступу же́ртівника аж до великого — чотири лікті, а завши́ршки — лікоть.

 15 А же́ртівник — чотири лікті високий, а від же́ртівника й вище — чотири роги.

 16 А о́гнище — дванадцять ліктів завдо́вжки на дванадцять завши́ршки, чотирику́тнє при чотирьох своїх бо́ках.

 17 А до́лішній о́бклад — чотирна́дцять ліктів завдо́вжки на чотирнадцять завши́ршки при чотирьох боках її, а границя навколо нього півліктя, а основа його — лікоть навколо, а сходи його зве́рнені на схід.

 18 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, так говорить Госпо́дь Бог: Оце устави же́ртівника на день, коли він буде зро́блений, щоб прино́сити на ньому цілопа́лення, і кропи́ти на нього кров.

 19 І даси священикам-Левитам, що вони з Садокового насіння, що набли́жуються до Мене, — говорить Господь Бог, — щоб служили Мені, молодого бика з великої худоби на жертву за гріх.

 20 І ві́зьмеш з його крови, і покропи на чотири його ро́ги й до чотирьох куті́в оправи та до границі навколо, — і очи́сти його та освяти його́.

 21 І ві́зьмеш бика тієї жертви за гріх, і спалять його на озна́ченому місці храму назо́вні святині.

 22 А другого дня принесе́ш у жертву козла безва́дного на жертву за гріх, і очистять же́ртівника, як очи́стили биком.

 23 А коли покінчи́ш очищати, принесеш у жертву молодого бика з великої худоби, безва́дного, і безвадного барана́ з отари.

 24 І приведи їх перед Господнє лице, і кинуть священики на них сіль, і принесу́ть їх цілопа́ленням для Господа.

 25 Сім день бу́деш приготовляти козла жертви за гріх на кожен день, і молодого бика з великої худоби, і барана з отари, безва́дних пригото́влять.

 26 Сім день будуть очищати того жертівника, і очи́стять його, і освятять його.

 27 І скінча́ться ті дні, і станеться, восьмого дня й далі пригото́влять священики на же́ртівнику ваші цілопа́лення та ваші жертви мирні, — і вподо́баю Собі вас, говорить Господь Бог!“

Священнослужи́телі в храмі

44 І вернув мене в напрямі брами зо́внішньої святині, що обе́рнена на схід, а вона за́мкнена.

 2 І сказав мені Господь: „Брама ця буде за́мкнена, не буде відчи́нена, і ніхто не вві́йде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде за́мкнена.

 3 Князь, сам князь буде сидіти в ній, щоб їсти хліб перед Господнім лицем; сі́ньми брами він уві́йде, і сі́ньми ви́йде“.

 4 І ви́провадив мене в напрямі півні́чної брами до пе́реду храму, і побачив я, аж ось слава Господня напо́внила Госпо́дній дім! І впав я на обличчя своє.

 5 І сказав мені Господь: „Сину лю́дський, зверни́ своє серце, і побач своїми очима, а своїми ву́хами послухай усе, що́ Я говоритиму з тобою щодо всіх постанов Господнього дому, і щодо всяких зако́нів його, і зве́рнеш своє серце до входу того храму в усіх ви́ходах святині.

 6 І скажеш до ворохо́бників, до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: До́сить вам усіх ваших гидот, Ізраїлів доме,

 7 що ви вво́дили чужи́нців, необрізаносе́рдих та необрізаноті́лих, щоб були в Моїй святині, щоб знева́жити його, Мій храм, коли прино́сили Мій хліб, лій та кров, і, крім усіх ваших гидот, зламали Мого заповіта.

 8 І ви не не́сли сторо́жі святощів Моїх, але поставили їх собі за сторожі́в Моєї ва́рти в Моїй святині.

 9 Так говорить Господь Бог: Кожен чужи́нець, необрізаносе́рдий та необрізанотілий, не вві́йде до Моєї святині; це і про всякого чужи́нця, що живе́ серед Ізраїлевих синів.

 10 І на́віть Левити, що були віддали́лися від Мене, коли блукав Ізраїль, що були зблудили від Мене за своїми божка́ми, і вони понесу́ть кару за свою вину, —

 11 і будуть вони в святині Моїй служити сторожа́ми при брамах храму, і обслуговувати храм, вони будуть прино́сити цілопа́лення й жертву наро́дові, і вони будуть ставати перед ними, щоб служити їм.

 12 За те, що вони служили їм перед їхніми бовва́нами, і стали для Ізраїлевого дому за спотика́ння на прови́ну, тому підняв Я Свою руку на них, — говорить Господь Бог, — і вони понесу́ть прови́ну свою!

 13 І вони не піді́йдуть до Мене, щоб бути священиками Мені, і щоб підхо́дити до всіх святощів Моїх, до Святого Святих, і будуть носити га́ньбу свою та гидо́ти свої, які наробили.

 14 І дам Я їх сторожами ва́рти храму щодо всієї його праці, і щодо всього, що робиться в ньому.

 15 А священики-Левити, Садокові сини, що несли сторо́жу Моєї святині, коли Ізраїлеві сини зблуди́ли були від Мене, вони набли́зяться до Мене на службу Мені, і будуть стояти перед Моїм лицем, щоб прино́сити Мені лій та кров, говорить Господь Бог.

 16 Вони вві́йдуть до Моєї святині, і вони набли́зяться до Мого сто́лу на службу Мені, і будуть нести Мої сторо́жі.

 17 I станеться, коли вони вхо́дитимуть до брами внутрішнього подві́р'я, то зодяга́тимуть льняну́ одіж, і не вві́йде на них вовна, коли вони служитимуть у брамах внутрішнього подві́р'я та назо́вні.

 18 Льняні́ заво́ї будуть на їхній голові, а льняна́ спідня одежа буде на їхніх сте́гнах; не будуть опері́зуватися тим, що виклика́є піт.

 19 А коли вони будуть вихо́дити до зовнішнього подві́р'я, до наро́ду, здійма́тимуть ша́ти свої, в яких служили, і поскладають їх у священних кімна́тах, і зодягнуть іншу одежу, щоб своїми священними ша́тами не торкатися наро́ду.

 20 А голови́ своєї вони не будуть голи́ти, і воло́сся не запу́стять, — конче будуть стри́гти волосся своє.

 21 І вина не будуть пити кожен із священиків, коли ма́ють вхо́дити до вну́трішнього подві́р'я.

 22 А вдів та ро́звідок не братимуть собі за жінок, а братимуть тільки дівчат із насіння Ізраїлевого дому, та вдову, що буде вдовою по священикові.

 23 А наро́д Мій будуть вони навчати розрізняти між святим та звичайним, і зроблять їх знаю́чими різницю між нечистим та чистим.

 24 А в супере́чці вони стануть, щоб судити, — правосу́ддям Моїм розсудять її, і будуть стерегти́ Зако́ни Мої, і устави Мої при всіх святах Моїх, і суботи Мої будуть святити!

 25 І до мертвої люди́ни не піді́йдуть, щоб не занечи́стити себе, а тільки ради батька й матері, і ради сина, і дочки́, і ради брата й сестри, що не належала чоловікові, занечи́стяться.

 26 А по його очи́щенні прирахують йому ще сім день.

 27 А того дня, коли він входить до святині, до вну́трішнього подвір'я, щоб служити в святині, він принесе свою жертву за гріх, говорить Госпо́дь Бог.

 28 І оце буде їм за спа́дщину: Я їхня спа́дщина, а володі́ння не дасте́ їм в Ізраїлі, — Я їхнє володі́ння!

 29 Жертву хлі́бну, і жертву за гріх, і жертву за провину, — оце будуть вони їсти, і все закляте в Ізраїлі буде їхнє.

 30 І перше з усяких первонаро́джених зо всього, і всякі прино́шення всього зо всіх ваших прино́шень буде священикам, і поча́ток ваших діж дасте священикові, щоб він поклав благослове́ння на вашому домі.

 31 Усякого па́дла та пошмато́ваного з птаства та скоти́ни священики не будуть їсти.

Розподіл святої землі

45 А коли ви бу́дете кидати жеребка́ про землю в спа́дщину, то дасте прино́шення Господе́ві, святе із землі, — двадцять і п'ять тисяч лі́ктів завдо́вжки, а десять тисяч завши́ршки йому. Це буде святе в усій його границі навко́ло.

 2[47] З того буде для святині чотирику́тне місце довко́ла, п'ять сотень на п'ять сотень, і п'ятдесят ліктів вигін йому навко́ло.

 3 А з цієї міри відміряєш двадцять і п'ять тисяч лі́ктів завдо́вж та десять тисяч завши́р, і в цьому буде святиня, Святеє Святи́х.

 4 Це святість із землі; вона буде для священиків, що служать святині, для тих, що набли́жуються, щоб служити Господе́ві, і буде їм місцем для домів і святим місцем.

 5 А двадцять і п'ять тисяч лі́ктів завдо́вж і десять тисяч завши́р буде для Левитів, що служать храмові, їм на володі́ння, міста на сидіння.

 6 А на володі́ння мі́сту дасте п'ять тисяч завши́р і двадцять і п'ять тисяч завдо́вж, навпроти святого прино́шення; воно буде для всього Ізраїлевого дому.

Частка кня́зя

 7 А для кня́зя буде з того й з того боку святого прино́шення й володіння мі́ста, навпроти святого прино́шення й на пе́реді володі́ння міста від за́хіднього кра́ю на захід, і від схі́днього кра́ю на схід, а завдо́вж відповідно одній частині племе́на від за́хідньої границі до границі схі́дньої

 8 землі; це буде йому за володі́ння в Ізраїлі, і Мої князі́ не будуть уже тиснути наро́ду Мого, а Край дадуть Ізраїлевому домові, їхнім племе́нам.

 9 Так говорить Госпо́дь Бог: До́сить вам, Ізраїлеві князі! Наси́льство та у́тиски відсуньте, а робіть правосу́ддя та правду, перестаньте випиха́ти наро́д Мій з його землі, говорить Господь Бог!

 10 Майте справедливу вагу́, і справедливу ефу́ та справедливого ба́та.

 11 Ефа́ й бат буде однакова міра, щоб бат вино́сив десяту частину хо́меру, а десята частина хомеру — ефа́; згідно з хомером буде міра його.

 12 А ше́кель — двадцять ґе́рів; двадцять шеклів, двадцять і п'ять шеклів, та п'ятнадцять шеклів буде вам мі́на.

Прино́шення для Господа

 13 Оце те прино́шення, що ви принесе́те: шоста частина ефи́ з хо́меру пшениці й шоста частина ефи з хомеру ячме́ню.

 14 А поста́нова про оливу з ба́та оли́ви: десята частина ба́та з ко́ру, десять батів — хо́мер, бо десять батів — хомер.

 15 І одна штука з отари з двохсот штук з доброго пасови́ська Ізраїлевого на жертву хлі́бну, і на цілопа́лення, і на жертви мирні, щоб очи́стити їх, говорить Господь Бог.

 16 Увесь наро́д цього Кра́ю повинен давати прино́шення для кня́зя в Ізраїлі.

 17 А на обов'я́зку кня́зя буде: цілопа́лення, і жертва хлі́бна та жертва лита в свята, і в новомі́сяччя та в суботи, в усі свята Ізраїлевого дому, — він приготу́є жертву за гріх, і жертву хлі́бну, і цілопа́лення, і жертви мирні на очи́щення за Ізраїлів дім.

 18 Так говорить Госпо́дь Бог: У першому місяці, першого дня місяця ві́зьмеш молодого бика́ з великої худо́би, безва́дного, й очистиш святиню.

 19 І ві́зьме священик з крови жертви за гріх, і покро́пить на одві́рок храму та на чотири ку́ти ві́дступу же́ртвіника, і на одві́рок брами вну́трішнього подвір'я.

 20 І так зро́биш сьомого дня першого місяця за кожного, хто прогріши́ться через по́милку або з глупо́ти, і очистите храма.

 21 У першому місяці, чотирна́дцятого дня місяця буде вам Па́сха, свято семиде́нне; будете їсти опрі́сноки.

 22 І приготу́є того дня князь за себе та за ввесь наро́д кра́ю бика на жертву за гріх.

 23 І сім день свята буде він пригото́влювати цілопа́лення для Господа, сім биків і сім барані́в безвадних на день, сім день, і жертву за гріх, — козла на день.

 24 І пригото́вить жертву хлі́бну, ефу́ на бика й ефу́ на барана́, а оливи — гін на ефу́.

 25 Сьомого місяця, п'ятнадцятого дня місяця в свято буде він пригото́влювати те саме, сім день, як жертву за гріх, як цілопа́лення, так і жертву хлі́бну, так і оли́ву.

Жертва кня́зя й наро́ду

46 Так говорить Господь Бог: Брама вну́трішнього подві́р'я, що зве́рнена на схід, буде за́мкнена шість день праці, а субо́тнього дня буде відчи́нена, і в день новомі́сяччя буде відчи́нена.

 2 І вві́йде князь ходом сіне́й брами ззо́вні, і стане при одві́рку брами, а священики приготу́ють його цілопа́лення та його мирну жертву, і він покло́ниться на порозі брами. А брама не буде за́мкнена аж до вечора.

 3 І буде вклоня́тися наро́д кра́ю при вході цієї брами в суботи та в новомі́сяччя перед Господнім лице́м.

 4 А те цілопа́лення, що князь принесе́ Господе́ві субо́тнього дня, це шість безва́дних овець та безва́дний баран.

 5 А жертва мучна́ — ефа́ на барана́, а на овець жертва хлі́бна, — скільки дасть рука ного, а оливи — гін на ефу́.

 6 А в день новомі́сяччя — молодий бик з великої худо́би, безва́дний, і ше́стеро овець та баран будуть безва́дні.

 7 І ефу на бика, і ефу на барана приготує він хлі́бну жертву, а на овець — як сягне́ рука його, а оливи — гін на ефу́.

 8 А коли прихо́дитиме князь, то він уві́йде ходом сіне́й брами, і тим же ходом своїм ви́йде.

 9 А коли наро́д краю буде прихо́дити перед Господнє лице в свята, то хто входить ходом півні́чної брами, щоб поклонитися, ви́йде ходом брами півде́нної, а хто входить ходом брами півде́нної, ви́йде ходом брами півні́чної, — не ве́рнеться ходом тієї брами, яким увійшов, але́ ви́йде протиле́глою йому́.

 10 А князь буде серед них: при вході їх вві́йде, і при ви́ході їх ви́йде.

 11 А в свята та в урочи́сті дні буде хлі́бна жертва, — ефа́ на бика й ефа́ на барана́, а на вівці — скільки дасть рука його, а оливи — гін на ефу́.

 12 А коли князь приготу́є доброві́льного дара, цілопа́лення або мирні жертви, дар для Господа, то відчинять йому браму, що звернена на схід, і приготує своє цілопа́лення та свої мирні жертви, як готує за суботи, і ви́йде, і замкну́ть браму по його ви́ході.

 13 А вівцю́ однорічну, безва́дну, пригото́виш на цілопа́лення кожен день для Господа, щора́нку пригото́виш його.

 14 А жертву хлі́бну пригото́виш до нього щора́нку, шосту частину ефи, а оливи — третину гіна, щоб покропи́ти пшеничну муку, — це хлі́бна жертва для Господа, постанови вічні наза́вжди.

 15 I приготують вівцю й жертву хлі́бну та оливу щора́нку на стале цілопа́лення.

 16 Так говорить Господь Бог: Коли князь дасть кому́ зо своїх синів да́ра зо спа́дку свого́, це буде належати його синам, як їхнє володі́ння в спа́дщині.

 17 А коли він дасть да́ра з свого спа́дку одно́му з своїх рабів, то це буде належати йому аж до року волі його, та й ве́рнеться кня́зеві, бо це його спа́док, тільки синам його він нале́жатиме.

 18 А князь не ві́зьме зо спа́дку наро́ду, витискаючи їх з їхнього володіння, — із свого володіння дасть своїм сина́м спа́док, щоб ніхто з наро́ду Мого не розпоро́шився зо свого володіння.

Місце, де ва́рять жертву

 19 І впрова́див мене входом, що при боці брами, до свяще́нних кімна́т для священиків, що звернені на пі́вніч; і ось там є місце на їхньому за́дньому боці на за́хід.

 20 І сказав він мені: Оце місце, де священики бу́дуть варити жертву за провину та жертву за гріх, де будуть пекти́ жертву хлі́бну, щоб не вино́сити до зо́внішнього подві́р'я, і не посвятити народа.

 21 І він вивів мене до зо́внішнього подві́р'я, і провів мене по чотирьо́х ро́гах подвір'я, — і ось ще подвір'я на кожному розі подвір'я.

 22 На чотирьо́х ро́гах подвір'я були малі подвір'я, — сорок ліктів завдовж і тридцять завши́р, міра одна для них чотирьо́х, простоку́тні.

 23 І був ряд каміння навко́ло них, навколо них чотирьо́х, і поро́блені ку́хні під горожею навколо.

 24 І сказав він мені: Оце дім кухарі́в, що там ва́рять слуги храму жертву наро́дові.

Храмове́ джерело́

47 І він вернув мене до двере́й храму, аж ось вихо́дить вода з-під порога храму на схід, бо пе́ред того храму на схід. А вода схо́дила здолу, з правого боку храму, з пі́вдня від же́ртівника.

 2 І він ви́провадив мене в напрямі брами на пі́вніч, і провів мене навко́ло зо́внішньою дорогою до зо́внішньої брами, дорогою, зве́рненою на схід; і ось вода випри́скувала з правого бо́ку.

 3 І вийшов цей чоловік на схід, а шнур був у його руці, і він відмі́ряв тисячу ліктів, і перепрова́див мене водою, водою по кістки.

 4 І відмі́ряв ще тисячу, і перепрова́див мене водою, водою по коліна; і відміряв ще тисячу, і перепрова́див мене водою по сте́гна.

 5 І відміряв він ще тисячу, і був поті́к, якого я не міг перейти́, бо стала великою та вода на пли́вання, поті́к, що був неперехідни́й.

 6 І сказав він мені: „Чи ти бачив це, сину лю́дський?“ І повів мене, і вернув мене на берег цього пото́ку.

 7 А коли я вернувся, то ось на бе́резі пото́ку дуже багато дере́в з цього й з того бо́ку.

 8 І сказав він до мене: „Ця вода виходить до схі́дньої округи, і схо́дить на степ, і схо́дить до моря, до води соло́ної, — і вздоро́виться вода.

 9 І станеться, всяка жива душа, що роїться скрізь, куди прихо́дить той поті́к, буде жити, і буде дуже багато риби, бо ввійшла́ туди та вода, і буде вздоро́влена, і буде жити все, куди про́йде той поті́к.

 10 І станеться, стануть при ньому рибаки від Ен-Ґеді й аж до Ен-Еґлаїму; вода буде місцем розтя́гнення не́воду, їхня риба буде за родом своїм, як риба Великого моря,[48] дуже числе́нна.

 11 Його ж ба́гна та калю́жі його не будуть уздоро́влені, — на сіль вони да́ні.

 12 А над пото́ком виросте на його бе́резі з цього й з того боку всяке де́рево їстивне́; не опаде́ його листя, і не переста́не плід його, — кожного місяця буде давати первопло́ди, бо вода його — вона зо святині вихо́дить, і буде плід його на ї́жу, а його листя на лік.

Земля для дванадцяти́ Ізраїлевих племе́н

 13 Так говорить Господь Бог: Оце грани́ця, що ви пося́дете собі цю землю для дванадцяти Ізраїлевих племе́н; Йо́сип матиме два у́діли.

 14 І пося́дете її як один, так і другий, бо, прирікаючи, підняв Я був руку Свою дати її вашим батька́м, і припаде́ цей край вам у спа́дщину.

 15 А оце границя кра́ю: на півні́чному кінці́ від Великого моря напряме́ць до Хетлону, як іти до Цедаду,

 16 Хамат, Берота, Сівраїм, що між границею Дамаску та між границею Хамату, середу́щий Хацар, що при границі Хавра́ну.

 17 І бу́де границя від моря: Хацар-Енон, границя Дамаску на пі́вніч, і границя Хамату. Це півні́чний кіне́ць.

 18 А схі́дній кінець, з-між Хавра́ну та з-між Дамаску, і з-між Ґілеаду та з-між Ізраїлевого кра́ю — Йорда́н; від границі аж до схі́днього моря відмі́ряєте. Це схі́дній кінець.

 19 А півде́нний кінець, на пі́вдень: від Тамару аж до води Мерівот-Кадешу, пото́ку, до Великого моря. Це півде́нний кінець, на пі́вдень.

 20 А за́хідній кінець — Велике море, від границі аж навпроти того, де йти на Хамат. Це за́хідній кінець.

 21 І поділите цю зе́млю собі, Ізра́їлевим племе́нам.

 22 І станеться, поділите її жеребко́м на спа́док собі та чужи́нцям, що ме́шкають серед вас, що породи́ли синів серед вас, і стануть вам, як тубі́льці між синами Ізраїлевими; з вами вони кинуть жеребка́ про спа́док серед Ізраїлевих племе́н.

 23 І станеться, у тому пле́мені, де ме́шкатиме з ним той чужи́нець, там дасте́ його спа́док, говорить Господь Бог.

Розпо́діл землі племена́м

48 А оце іме́на племе́н: Від півні́чного кінця по боці дороги до Хетлону, де йти до Хамату, Хацар-Енан, на границі Дамаску на пі́вніч, по боці Хамату, і будуть вони йому від схі́днього кінця аж до моря, — один уділ Да́нові.

 2 А при границі Дана від схі́днього кінця й аж до кінця за́хіднього, — один уділ Асси́рові.

 3 А при границі Асси́ра від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Нефтали́мові.

 4 А при границі Нефталима від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Манасі́ї.

 5 А при границі Манасії від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Єфре́мові.

 6 А при границі Єфрема від східнього кінця й аж до кінця західнього, — один уділ Руви́мові.

 7 А при границі Рувима від східнього кінця аж до кінця західнього, — один уділ Юді.

Діля́нка для храму

 8 А при границі Юди від схі́днього кінця аж до кінця західнього буде те прино́шення, що ви принесе́те, ділянка на двадцять і п'ять тисяч завши́р, а завдо́вж — як одна з частин племен зо схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, і буде в ній святиня.

 9 Те прино́шення, що принесе́те Господе́ві, ділянка буде завдо́вж двадцять і п'ять тисяч, а завши́р — двадцять тисяч.

Діля́нка священикам

 10 А святе прино́шення буде для оцих: діля́нка священикам на пі́вніч двадцять і п'ять тисяч, а на за́хід завши́р десять тисяч, а на схід завши́р десять тисяч, а на пі́вдень завдо́вж двадцять і п'ять тисяч, і Господня святиня буде серед того.

 11 Священикам, посвя́ченим із синів Садока, що виконували Мою сторожу, що не блукали блукани́ною Ізраїлевих синів, як блукали Левити,

 12 то буде їм прино́шення з прино́шення цієї землі, найсвятіша святість, при границі Левитів.

 13 А Левити відповідно границі священиків, ділянка їм на двадцять і п'ять тисяч завдо́вж, а завши́р — десят тисяч, уся довжина́ — двадцять і п'ять тисяч, а ширина́ — десять тисяч.

 14 І вони не продаду́ть із цього, і не виміняють, і первоплі́д землі ні до кого не пере́йде, бо це святість для Господа.

Діля́нка для міста

 15 А ділянка на п'ять тисяч завши́ршки й на двадцять і п'ять тисяч завдо́вжки призначається на оселення й на пасови́ська, а саме́ те місто буде всере́дині.

 16 А оце розміри його: півні́чний край — чотири тисячі й п'ять сотень, і півде́нний край — чотири тисячі й п'ять сотень, і від схі́днього кра́ю — чотири тисячі й п'ять сотень, а за́хідній край — чотири тисячі й п'ять сотень.

 17 І буде пасови́сько для міста, — на пі́вніч двісті й п'ятдесят, і на пі́вдень двісті й п'ятдесят, і на схід двісті й п'ятдесят, і на за́хід двісті й п'ятдесят.

 18 А позостале на довжину́ навпроти святого прино́шення — десять тисяч на схід і десят тисяч на захід, і бу́де воно навпроти святого прино́шення, і буде плід його на хліб робітника́м міста.

 19 А робітники́ міста — будуть обро́блювати його зо всіх Ізраїлевих племе́н.

 20 Усе прино́шення — ділянка на двадцять і п'ять тисяч завдо́вж і на двадцять і п'ять тисяч завши́р, чотирику́тнє, підне́сене святе прино́шення понад володі́ння міста.

Діля́нка для кня́зя

 21 А позостале — для кня́зя, з цього й з того боку святого прино́шення та володі́ння міста перед тими двадцятьма́ й п'ятьма́ тисячами прино́шення аж до границі на схід та на за́хід, навпроти тих двадцяти й п'яти тисяч аж до границі на за́хід, навпроти частин племе́н, — це кня́зеві, і буде святе прино́шення, а святиня дому — серед них.

 22 А з володі́ння Левитів і з володі́ння міста серед того, що бу́де кня́зеві, між границею Юди й між границею Веніямина, буде це кня́зеві.

Решта у́ділів для Ізраїлевих племе́н

 23 А решта племе́н від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один у́діл Веніями́нові.

 24 А при границі Веніями́на від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Симео́нові.

 25 А при границі Симеона від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Іссаха́рові.

 26 А при границі Іссахара від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Завуло́нові.

 27 А при границі Завулона від східнього кінця аж до кінця західнього, — один уділ Ґа́дові.

 28 А при границі Ґада до границі півде́нної, на пі́вдні, то буде границя від Тамару до води Меріват-Кадешу, пото́ку, до Великого моря.

 29 Оце Край, що поділите жеребко́м у спа́док Ізраїлевим племена́м, і це їхні у́діли, говорить Господь Бог.

Місто та його брами

 30 А оце ви́ходи міста: з півні́чного кінця — чотири тисячі й п'ять сотень міри.

 31 А міські́ брами — на імена́ Ізраїлевих племе́н, три брамі на пі́вніч: одна брама Руви́мова, одна брама Юдина, одна брама Леві́єва.

 32 А при схі́дньому кінці — чотири тисячі й п'ять сотень, а брам троє: одна брама Йо́сипова, одна брама Веніями́нова, одна брама Да́нова.

 33 І південний край — чотири тисячі й п'ять сотень міри, а брам троє: одна брама Симео́нова, одна брама Іссаха́рова, одна брама Завуло́нова.

 34 За́хідній кінець — чотири тисячі й п'ятьсот, три їхні брамі: одна брама Ґа́дова, одна брама Асси́рова, одна брама Нефтали́мова.

 35 Навко́ло — вісімнадцять тисяч. А ім'я́ міста з того дня: „Тут Госпо́дь“.[49]

  1. 1,0 1,1 Євр. golah — вигнання, а також полон.
  2. По-еврейському Jehezeke'l, це: „нехай буде міцний Бог“.
  3. 3,0 3,1 3,2 Rakia — склепіння, твердь, пор. 1 М. 1. 6.
  4. Ben adam — син людський, цебто той, хто служить народові, служачи тим Богові, пророк. Церковно-слов'янське: сынъ человѣческій.
  5. 5,0 5,1 Шекель — 327 грамів, гін — 1 літра.
  6. Цебто — пострижи́.
  7. Дорога — спосіб провадження життя, поступовання.
  8. Таммуз — вавилонський божок весни.
  9. Гебраїзм: дражняться, ображають.
  10. Ґалґал — вихор або коло.
  11. 11,0 11,1 11,2 Воно“ — місто.
  12. Дорога — поступовання людини, поведінка її, дорога життя.
  13. 13,0 13,1 Golah — вигнання або полоняни.
  14. 14,0 14,1 14,2 Michešol avonam — „спотикання провини своєї“, це: спокуса (поблазнь) через провину свою.
  15. В біблійній мові душа часто: життя, а навіть — тіло.
  16. Тахаш — шкура з гіпопотама.
  17. Віссон — тонке єгипетське полотно.
  18. 18,0 18,1 18,2 18,3 У єврейській мові Содом, як і всі назви міста, жіночого роду; на цьому місті вживаю форми Содома, хоч в українській літературній мові панує форма Содом.
  19. Рамено — сила.
  20. Цебто першого народженого, перворідного.
  21. Підіймати свою руку — урочисто обіцяти, присягати, пор. Єр. 50. 15, 2 М. 6. 8.
  22. Бама — висота, пагірок для жертов.
  23. Єврейське jaar hannegev — ліс півдня. Деякі переклади дають: Ізраїльська земля.
  24. Рамено — сила.
  25. Огола — намет, Оголива — намет мій у ній.
  26. Ашшур — Асирія, асиріяни.
  27. 27,0 27,1 27,2 Келіх чи чаша — гебраїзм: доля.
  28. 28,0 28,1 28,2 Lev jammim, „серце морів“ — середина моря.
  29. 29,0 29,1 Серце в Біблії звичайно центр розумової діяльности людини, розум.
  30. Серце морів — середина морів.
  31. Ріг — сила, оборонна сила, як у рогатої скотини.
  32. Куш — Етіопія, Пут — Лівія, Луд — Лідія.
  33. Ноф — Мемфіс.
  34. 34,0 34,1 34,2 Шеол — місце перебування померлих, той світ, грецьке: ад.
  35. Євр. Kattannim — це: крокодил.
  36. Євр. galutah — вигнання, переселення, полон.
  37. Едом — Ідумея.
  38. На кінчик язика, al-sefat lašon — на поговір, на гострий язичок.
  39. 39,0 39,1 Плоть, Basar, — м'ясо, тіло.
  40. Ходити часто визначає жити, пор. Пс. 1.1.
  41. Грецький текст дає „в них“.
  42. Парас — Персія, Куш — Етіонія, Пут — Лівія.
  43. В ориґіналі al tabbur: на пупку землі.
  44. Цебто, сильно запалиться гнів мій.
  45. Гамона — многолюддя, натовп.
  46. Kodeš hakkodašim, Святеє Святих, цебто Найсвятіша Святиня.
  47. Вірші 2, 3 і 4 мали б бути віршами 4, 2 і 3.
  48. Велике море — Середземне море.
  49. Єврейське: Jehovah šammah.