Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Перше соборне послання св. апостола Петра

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біблія, Новий Заповіт , переклад — Іван Огієнко
Перше соборне послання св. апостола Петра
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Перше соборне послання св. апостола
Петра
Привіт

1 Петро, апо́стол Ісуса Христа, захожа́нам Розпоро́шення: По́нту, Гала́тії, Каппадокі́ї, Азії й Віфі́нії, ви́браним

 2 із передба́чення Бога Отця, посвя́ченням Духа, на покору й окро́плення кров'ю Ісуса Христа: нехай примно́житься вам благодать та мир!

Тіштеся з віри

 3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскре́сення з мертвих Ісуса Христа,

 4 на спа́дщину нетлінну й непорочну та нев'яну́чу, заховану в небі для вас,

 5 що ви бережені силою Божою через віру на спасі́ння, яке готове з'явитися останнього ча́су.

 6 Тіштеся з того, засмучені тро́хи тепер, якщо треба, всілякими випробо́вуваннями,

 7 щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробо́вується, на похвалу́, і честь, і славу при з'я́вленні Ісуса Христа.

 8 Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимо́вною й славною радістю,

 9 бо досяга́єте мети́ віри вашої — спасі́ння ду́шам.

 10 Про це спасі́ння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благода́ть, призначену вам.

 11 Вони досліджували, на котри́й чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові стражда́ння та славу, що при́йдуть по них.

 12 Їм відкрито було́, що вони не для себе сами́х, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благові́сників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися анголи.

Маймо надію на благодать Христову

 13 Тому́ то, підперезавши сте́гна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благода́ть, що прино́ситься вам в з'я́вленні Ісуса Христа.

 14 Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливо́стей вашого неві́дання,

 15 але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім пово́дженні,

 16 бо написано: „Будьте святі, — Я бо святий“!

 17 І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху́ провадьте час вашого тимчасового заме́шкання.

 18 I знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марно́го вашого життя, що передане вам від батьків,

 19 але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти,

 20 що призначений був іще перед закла́динами світу, але був з'явлений вам за останнього ча́су.

 21 Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.

 22 По́слухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один о́дного,

 23 бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, — Словом Божим живим та тривалим.

 24 Бо „кожне тіло — немов та трава, і всяка слава люди́ни — як цвіт трав'яни́й: засохне трава — то й цвіт опаде,

 25 а Слово Господнє повік пробуває“! А це те Слово, яке звіщене вам у Єва́нгелії.

Вироста́ймо на спасі́ння

2 Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,

 2 і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,

 3 якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.

 4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.

 5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.

 6 Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!

 7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,

 8 і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.

 9 Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,

 10 колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!

Коріться лю́дському заря́дженню ради Господа

 11 Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.

 12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.

 13 Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,

 14 чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.

 15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —

 16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.

 17 Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

 18 Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

 19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.

 20 Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

 21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.

 22 „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“

 23 Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

 24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.

 25 Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

Дружи́ни й чоловіки

3 Так само дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не ко́риться слову, були приєднані без слова пово́дженням дружи́н,

 2 як побачать ваше пово́дження чисте в страху́.

 3 А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — запліта́ння волосся та наві́шання золота або вбира́ння одеж,

 4 але захо́вана люди́на серця[1] в нетлінні ла́гідного й мовчазно́го духа, що дорогоцінне перед Богом.

 5 Бо так само колись прикраша́ли себе й святі ті жінки́, що клали надію на Бога й кори́лись своїм чоловікам.

 6 Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жа́дного стра́ху.

 7 Чоловіки, — так само живіть ра́зом із дружи́нами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоє́миці благода́ті життя, щоб не спинялися ваші моли́тви.

Блажен, хто за правду страждає!

 8 Наре́шті ж, будьте всі одноду́мні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.

 9 Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, — благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкува́ли благослове́ння.

 10 „Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика́ від лихого та у́ста свої від гово́рення пі́дступу.

 11 Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!

 12 Бо очі Господні — до праведних, а ву́ха Його — до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!“

 13 І хто заподі́є вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?

 14 А коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! „А їхнього стра́ху не бійтеся, і не тривожтеся!“

 15 А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і за́вжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із ла́гідністю та зо стра́хом.

 16 Майте добре сумління, щоб тим, за що́ вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихосло́вники вашого пово́дження в Христі.

 17 Бо ліпше страждати за добрі діла, — коли хоче того Божа воля, — аніж за лихі.

 18 Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб приве́сти нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч уме́ртвлений тілом, але Духом ожи́влений,

 19 Яким Він і ду́хам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;

 20 вони колись непокі́рливі були́, як їх Боже довготерпіння чекало за Но́євих днів, коли будувався ковче́г, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.

 21 Того образ, хрищення — не тілесної нечистости позбуття́, але обі́тниця Богові доброго сумління, — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа,

 22 що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися анголи, влади та сили.

Живімо по-Божому

4 Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити,

 2 щоб решту ча́су в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі.

 3 Бо до́сить минулого ча́су, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у пияцтві, у гу́лянках, у пия́тиках, у беззако́нних ідолослужбах.

 4 Вони з того дивуються, що ви ра́зом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають.

 5 Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих!

 6 Бо на те й мертвим зві́щувано Єва́нгелію, щоб вони прийняли́ суд по-лю́дському тілом, але жили́ по-Бо́жому духом.

Любов покриває багато гріхів

 7 Кінець же всьому набли́зився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!

 8 Найперше майте щиру любов один до о́дного, бо любов покриває багато гріхів!

 9 Будьте гостинні один до о́дного без не́хоті!

 10 Служіть один о́дному, кожен тим даром, якого отримав, як доморя́дники всілякої Божої благода́ті.

 11 Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та вла́да на віки вічні, амі́нь.

Християнське стражда́ння

 12 Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробо́вування, немов би чужому випа́дку для вас.

 13 Але через те, що берете ви участь у Христових стражда́ннях, то тіштеся, щоб і в з'я́вленні слави Його раділи ви й звеселялись.

 14 Коли ж вас ганьбля́ть за Христове Ім'я́, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий.

 15 Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохо́бник,

 16 а коли — як християни́н, то нехай не соро́миться він, але хай прославляє Бога за те.

 17 Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Єва́нгелії?

 18 А коли „праведний ле́две спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись?“

 19 Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному.

Пресвітери, — будьте за взір!

5 Тож благаю між вами пресві́терів, співпресві́тер та свідок Христових стражда́нь, співучасник слави, що повинна з'явитись:

 2 пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,

 3 не пануйте над спа́дком Божим, але будьте для стада за взір.

 4 А коли Архипа́стир з'я́виться, то одержите ви нев'яну́чого вінка́ слави.

 5 Також молоді, — коріться ста́ршим! А всі майте покору один до о́дного, бо „Бог проти́виться гордим, а смиренним дає благода́ть!“

Покладімо на Бога журбу

 6 Тож покоріться під міцну́ Божу руку, щоб Він вас Свого ча́су пови́щив.

 7 Покладіть на Нього всю вашу журбу́, бо Він опікується вами!

 8 Будьте твере́зі, пильнуйте! Ваш супроти́вник — диявол — ходить, ричучи́, як лев, що шукає пожерти кого́.

 9 Противтесь йому́, тверді в вірі, знавши, що ті самі му́ки трапляються й вашому братству по світу.

 10 А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удоскона́лить вас, хто трохи поте́рпів, хай упе́внить, зміцни́ть, уґрунтує.

 11 Йому слава та вла́да на вічні віки, амі́нь.

Закінчення

 12 Я коротко вам написав через Силуя́на, як гада́ю — вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благода́ть правдива, що ви в ній стоїте́.

 13 Вітає вас ра́зом ви́брана Церква в Вавилоні, і Ма́рко, мій син.

 14 Вітайте один о́дного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.

  1. В євангельській мові „серце“ — це й розум.