Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Послання св. апостола Павла до галатів

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біблія, Новий Заповіт , переклад — Іван Огієнко
Послання св. апостола Павла до галатів
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Послання св. апостола Павла до
галатів
Привітання галатам

1 Апо́стол Павло́, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але́ від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

 2 і присутня зо мною вся браття, до Церко́в галаті́йських:

 3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

 4 що за наші гріхи дав Само́го Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, —

 5 Йому слава на віки́ вічні, амі́нь!

Єва́нгелія — не від людей

 6 Дивуюся я, що ви так скоро відхи́люєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Єва́нгелю,

 7 що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Єва́нгелію.

 8 Але якби й ми або а́нгол із неба зачав благовісти́ти вам не те, що ми вам благовісти́ли, — нехай буде прокля́тий!

 9 Як ми перше казали, і тепер знов кажу́: коли хто вам не те благовісти́ть, що ви прийняли́, — нехай буде прокля́тий!

 10 Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим.

 11 Звіщаю ж вам, браття, що Єва́нгелія, яку я благовісти́в, — вона не від людей.

 12 Бо я не прийняв, ні навчився її від люди́ни, але об'явленням Ісуса Христа.

Початкова Павлова праця

 13 Чули бо ви про моє поступо́вання перше в юдействі, що Божу Церкву жорсто́ко я переслідував та руйнував її.

 14 І я перевищував в юдействі багатьох своїх рове́сників роду мого, бувши запе́клим прихильником моїх отці́вських переда́нь.

 15 Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав

 16 виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, — я не радився зараз із тілом та кров'ю,

 17 і не відправився в Єрусалим до апо́столів, що передо мною були, а пішов я в Ара́бію, і зно́ву вернувся в Дама́ск.

 18 По трьох ро́ках пото́му пішов я в Єрусалим побачити Ки́фу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.

 19 А іншого з апо́столів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

 20 А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю!

 21 Пото́му пішов я до си́рських та кілікі́йських країн.

 22 Церква́м же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, -

 23 тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовісти́ть тепер віру, що колись руйнував був її.

 24 І сла́вили Бога вони через мене!

Заява Павла на Єрусалимському Соборі: йому припоручена Єва́нгелія для поган, а Петрові — для обрізаних

2 Пото́му, по чотирнадцяти́ роках, я зно́ву ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

 2 А пішов я за об'явленням. І подав їм Єва́нгелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма́ змагаюся я чи змагався.

 3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрі́зання змушений.

 4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підгляда́ти нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас понево́лити,

 5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддали́ся були, щоб тривала в вас правда Єва́нгелії.

 6 Щождо тих, що за що́сь уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чо́му різниці для мене нема, — не дивиться Бог на осо́бу люди́ни! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали́,

 7 але навпаки́, — побачивши, що мені припору́чена Єва́нгелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, -

 8 бо Той, хто помагав Петрові в апо́стольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, -

 9 і, пізнавши ту благода́ть, що да́на мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпа́ми вважаються, подали мені та Варна́ві прави́ці спільно́ти, щоб ми для поган працювали, вони ж — для обрізаних,

 10 тільки щоб ми пам'ята́ли про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

Павло виступає проти Петра

 11 Коли ж Ки́фа прийшов був до Антіохі́ї, то відкрито я виступив супроти нього, — заслуго́вував бо він на о́суд.

 12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули́, став ховатися та відлучатися, боячи́ся обрі́заних.

 13 А з ним лицемі́рили й інші юдеї, так що навіть Варна́ва пристав був до їхнього лицемірства.

 14 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за єва́нгельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: „Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то на́що поган ти примушуєш жити по-юдейському“?

 15 Ми юдеї природою, а не грішники з поган...

Жодна людина ділами Закону не буде виправдана!

 16 А коли ми дізнались, що люди́на не може бути виправдана ділами Зако́ну, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Зако́ну. Бо жодна люди́на ділами Зако́ну не буде випра́вдана!

 17 Коли ж, шукаючи виправда́ння в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!

 18 Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю́ злочинцем.

 19 Бо Зако́ном я вмер для Зако́ну, щоб жити для Бога. Я розп'я́тий з Христом.

 20 І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Само́го Себе.

 21 Божої благода́ті я не відкидаю. Бо коли набувається праведність Зако́ном, то Христос нада́рмо умер!

Праведний житиме вірою

3 О, ви нерозумні гала́ти! Хто вас звів не кори́тися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакре́слений був, як ніби між вами розп'я́тий?

 2 Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли́ Духа ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?

 3 Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите́ тепер тілом?

 4 Чи ви так багато терпіли нада́рмо? Коли б тільки надармо!

 5 Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, — чи чинить ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?

 6 Так як Авраа́м „був увірував в Бога, — і це залічено за праведність йому“.

 7 Тож знайте, що ті, хто від віри, — то сини Авраа́мові.

 8 І Писа́ння, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовісти́ло Авраамові: „Благосло́вляться в тобі всі наро́ди!“

 9 Тому́ ті, хто від віри, бу́дуть поблагосло́влені з вірним Авраамом.

 10 А всі ті, хто на діла Зако́ну покладається, — вони під прокля́ттям. Бо написано:, Прокля́тий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Зако́ну, щоб чинити оте!“

 11 А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“.

 12 А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“.

 13 Христос відкупив нас від прокля́ття Зако́ну, ставши прокля́ттям за нас, бо написано: „Прокля́тий усякий, хто ви́сить на дереві“,

 14 щоб Авраамове благослове́ння в Ісусі Христі поши́рилося на поган, щоб обі́тницю Духа прийняти нам вірою.

 15 Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.

 16 А обі́тниці да́ні були Авраамові й насінню його. Не говориться: „і насінням“, як про багатьох, але як про одно́го: „і Насінню твоєму“, яке є Христос.

 17 А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував.

 18 Бо коли від Зако́ну спадщина, то вже не з обі́тниці; Авраамові ж Бог дарував із обі́тниці.

Зако́н — провідник до Христа

 19 Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника.

 20 Але посере́дник не є для одно́го, Бог же один.

 21 Отож, чи ж Зако́н проти Божих обі́тниць? Зо́всім ні! Якби бо був да́ний Зако́н, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Зако́ну!

 22 Та все зачинило Писа́ння під гріх, щоб віруючим була да́на обі́тниця з віри в Ісуса Христа.

 23 Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись.

 24 Тому то Зако́н вихо́вником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.

 25 А як віра прийшла, то вже ми не під вихо́вником.

 26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!

 27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягну́лися!

 28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!

 29 А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці.

Ми сини, не раби

4 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,

 2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.

 3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.

 4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,

 5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.

 6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“

 7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.

Пильнуйте про добре постійно!

 8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.

 9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?

 10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.

 11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?..

 12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!

 13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,

 14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!

 15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!

 16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?

 17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.

 18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.

 19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!

 20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.

Ми сини вільної!

 21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?

 22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.

 23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.

 24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.

 25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.

 26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!

 27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“

 28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!

 29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.

 30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.

 31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!

Любов'ю служіть один одному!

5 Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся зно́ву в ярмо ра́бства!

 2 Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної ко́ристи від Христа.

 3 І свідкую я зно́ву всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він ви́конати ввесь Зако́н.

 4 Ви, що Зако́ном виправдуєтесь, — полишилися без Христа, відпали від благодаті!

 5 Бо ми в Дусі з віри чекаємо надії пра́ведности.

 6 Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрі́зання, ані необрі́зання, — але віра, що чинна любов'ю.

 7 Бігли ви добре. Хто заборонив вам кори́тися правді?

 8 Таке переко́нання не від Того, Хто вас покликав.

 9 Трохи ро́зчини квасить усе тісто!

 10 Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого ду́мати не будете ви. А хто вас непоко́їть, осуджений буде, хоч би він хто був!

 11 Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрі́зання ще проповідую? Тоді споку́са хреста в ніщо оберта́ється!

 12 О, коли б були навіть відсі́чені ті, хто підбурює вас!

 13 Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала при́водом догоджати тілу, а любов'ю служи́ти один о́дному!

 14 Бо ввесь Зако́н в однім слові місти́ться: „Люби свого ближнього, як само́го себе!“

 15 Коли ж ви гризете́ та їсте один о́дного, то глядіть, щоб не знищили ви один о́дного!

 16 І кажу́: ходіть у Дусі, — і не вчи́ните пожадливости тіла,

 17 бо тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один о́дному, щоб ви чинили не те, чого хочете.

 18 Коли ж Дух вас провадить, то ви не під Зако́ном.

 19 Учинки тіла явні, то є: пере́люб, нечистість, розпу́ста,

 20 ідолослу́ження, ча́ри, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,

 21 за́видки, п'я́нство, гу́лянки й подібне до цього. Я про це попере́джую вас, як і попереджа́в був, що хто чинить таке, не вспадку́ють вони Царства Божого!

 22 А плід Духа: любов, радість мир, довготерпіння, ла́гідність, до́брість, вірність,

 23 тихість, здержливість: — Зако́ну нема на таких!

 24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли́ вони тіло з пожадли́востями та з по́хотями.

 25 Коли Духом живемо, то й Духом ході́мо!

 26 Не будьмо чванли́ві, не дражнімо один о́дного, не зави́дуймо один о́дному!

Всім робімо добро!

6 Браття, як люди́на й упаде́ в якій про́гріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом ла́гідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!

 2 Носіть тягарі́ один о́дного, і так виконаєте зако́на Христового.

 3 Коли бо хто ду́має, що він що́сь, бувши ніщо́, сам себе той обманює.

 4 Нехай кожен досліджує ді́ло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу́, а не в іншому!

 5 Бо кожен не́стиме свій власний тяга́р!

 6 А хто сло́ва навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.

 7 Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що тільки люди́на посіє, те саме й пожне!

 8 Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне.

 9 А роблячи добре, не зну́джуймося, бо ча́су свого пожнемо́, коли не ослабнемо.

 10 Тож тому́, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!

Остерігайтеся недобрих учителів

 11 Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!

 12 Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового.

 13 Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Зако́на, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.

 14 А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'я́тий світ для мене, а я для світу.

 15 Бо сили немає ані обрі́зання, ані необрізання, а створі́ння нове́.

 16 А всі ті, хто пі́де за цим пра́вилом, — мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!

 17 Зре́штою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу́ я Ісусові рани на тілі своїм!

 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амі́нь.