бірувати

бірувати

Бірува́ти, ру́ю, єш, гл. Мочь, быть в состоянии. Вх. Лем. 392. *Доки люлька смакує, доти сила бірує. Черемш. «Верх.».

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бірува́ти, ру́ю, єш, гл. Мочь, быть в состоянии. Вх. Лем. 392.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бірува́ти, ру́ю, єш, гл. Мочь, быть въ состояніи. Вх. Лем. 392.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924