вайло

вайло

Ва́йло, меж. Увы! горе! Желех.

Вайло́, ла́, с. Увалень, вахлак, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152). Ув. Вайлю́ка. Аф. 311.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Ва́йло, меж. Увы! горе! Желех.

Вайло́, ла́, с. Увалень, вахлак, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (Брань). МВ. (КС. 1902. X. 152). Ув. Вайлю́ка. Аф. 311.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Ва́йло, меж. Увы! горе! Желех.

Вайло́, ла́, с. Увалень, вахлакъ, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152). Ув. Вайлю́ка. Аф. 311.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924