Венеричні хвороби та як від них уберегтися

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венеричні хвороби та як від них уберегтися
Ф. П. Єрухимович
Харків: Державне видавництво України, 1930
Обкладинка
Ф. П. ЄРУХИМОВИЧ
 
ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ
ТА
ЯК ВІД НИХ УБЕРЕГТИСЯ
 

Науково-Методологічний Комітет Наркомосвіти
УСРР по секції політосвіти ухвалив до вжитку по
бібліотеках для малописьменних

 
Державне видавництво УСРР лого (1928).jpg
ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ
Харків — 1930 — Київ

Бібліографічний опис цього видання вміщено в „Літопису Українського Друку“, „Картковому репертуарі“ та інших покажчиках Української Книжкової Палати

 
Венеричні хвороби та як від них уберегтися. Логотип. 1930.png
Зам. №649.
 
Укрголовліт № 1338 (754). Тираж 50.000 1¾ др. арк. Ост. 364. Б-6

Тисячі років минули, мільйони людей загинули, заким людина влаштувала своє життя так, як вона тепер живе. Протягом цього часу люди навчилися шити собі одяг, будувати житла, добувати вогонь, сіяти. Люди почали жити громадами, комунами — утворилися села, виселки, міста з електрикою. школами, театрами тощо. Люди вийшли переможцями — вони перемогли звірів і природу й почали користатися з них для поліпшення свого життя. Найважче людині було змагатися з заразливими або чіпкими хворобами, що переходять з одної людини на другу, і поширені на цілу земну кулю. Чимало лиха заподіяли людям оці заразливі хвороби; деякі з них, як от тифи, холера, різачка, віспа, шкарлятина вбивали протягом короткого часу сотні тисяч людей, винищували родини, села, міста; наче буря налітають вони, накоять лиха й пронесуться; інші, такі, як от сухоти, сифіліс (пранці), трипер помалу рік-у-рік залазять і охоплюють наші міста, села, охоплюють цілі родини й коять більше лиха, ніж найстрашніша буря. Людина була безпорадна, вона не знала, з чого виникають смертельні хвороби, і не розуміла, як можна боротися проти цих жахливих ворогів людського життя.

I лише останніми 60 роками вчені викрили справжню причину заразливих хвороб і винайшли способи боротися проти деяких з них. Виявилося, що до цих хвороб спричиняється те, що до людського організму, або як кажуть — тіла, потрапляють дуже маленькі живі створіння, що звуться мікробами. Вони такі маленькі, що бачити їх простим оком не можна, роздивитись їх можна лише через особливий прилад, що має побільшувальні скла; прилад цей зветься мікроскопом, він побільшує предмети в кілька сот разів.

Є сила різних заразливих, хвороб і до всіх їх спричиняються різні заразливі мікроби. До людського організму усі мікроби потрапляють так само різними шляхами; одні з них потрапляють із водою, через їжу, забруднену нами, наприклад, холера, черевний тиф, різачка; інші потрапляють до людини через повітря, як, напр., сухоти, кір, шкарлятина, дифтерія; напр., плюне на підлогу хворий на сухоти, в харкотинні такого хворого є сила сухотних мікробів, харкотиння висохне, залишаться на підлозі заразливі мікроби. Тільки но почати мести, як оці мікроби, разом із порохом, підіймуться у повітря. Людина, що живе в цій кімнаті, почне вдихати разом із повітрям і сухотну заразу, отак до легенів здорової людини потрапляють сухотні мікроби, починають розплоджуватись там і руйнувати легені і тоді людина захворює на сухоти. Деякі мікроби потрапляють через комах: вкусить хору людину комаха — вош, блошиця, комар. нап'ється її крови, що має в собі заразливі мікроби, а потім укусить здорову людину й залишить у її крові заразу. У крові заразливі мікроби починають розмножуватися й людина захворює на висипний, зворотний тиф, або на малярію, залежно від того, яка зараза потрапила. Є заразливі хвороби, що переходять до людини з тварин, як от сибірка, собачий сказ, сап. І, нарешті, є такі заразливі хвороби, на які захворюють здорові люди лише тоді, коли стикаються з хворими, тобто тоді, коли кров, гній, слина хворого, що має в собі заразливих мікробів, потрапляє на здорового; такі хвороби венеричні, що їх є три — сифіліс (пранці), трипер і м'який шанкер.

Отож ми бачимо, що людину з усіх боків оточують вороги її — мікроби заразливих хвороб, вони тільки й ждуть, щоб людина схибилась, щоб можна було залізти в її тіло й викликати ту чи іншу заразливу хворобу. І от на нещастя оці маленькі заразливі створіння. що їх навіть простим оком не видко, виходять переможцями, вражають сотні тисяч людей тому, що народні маси й досі не знають, з чого яка хвороба трапляється, як її пристерегти, як вона переходить до людини і як од неї уберегтися. Завдання цієї книжки — розповісти читачеві все про заразливі венеричні хвороби.

Що таке венерична хвороба.

Венеричними або статевими хворобами звуть їх тому, що ними заражуються дуже часто під час злягання з людьми, хворими на ту чи іншу венеричну хворобу. Я кажу — дуже часто, а не завжди, тому, що часто-густо можна заразитися й без злягання, а так званим позастатевим шляхом, тобто, коли венерична зараза, що є в крові, гної, слині хворого, передається здоровому через поцілунок, рукостискання, через предмети, якщо хворий на них залишає свою слину, гній, кров, що має в собі заразливі мікроби. Про все це докладніш говоритиметься далі, коли розглядатимемо кожну венеричну хворобу окремо.

Як уже говорено, венеричних хвороб є три: сифіліс (пранці), трипер і м'який шанкер. Найсерйозніша й найнебезпечніша з них — сифіліс. Отож з нього й почнемо.

Що таке сифіліс і які наслідки він дає.

Багато лиха чинить ця хвороба тому, хто на неї захворює, а надто тоді, як на неї не зважити від самого початку. На ділі воно саме так і виходить. Заразиться людина сифілісом, — не зрозуміє цього, а інший і зрозуміє, та не дуже турбується, бо виразки спочатку йому не болять, працювати не заваджають.

Не знаючи, який небезпечний є сифіліс і які жахливі наслідки його, той, хто захворів, довгий час не звертається до лікаря, думаючи: а, може, воно й само пройде. Але минає час, хвороба задавнюється, заглиблюється, на тілі висипає і нівечиться обличчя, починає боліти скрізь до ломоти, навіть уночі нема спокою, людина худне, знесилюється. Буває, що важко ворушити руками й ногами, коли різні виразки й хвороби суглобів, до яких спричиняється сифіліс, заваджають людині навіть ходити. А часами й таке трапляється, що відіймається рука й нога або обидві ноги разом (паралічі), і тоді стан хворого справді жахливий; людина, що мусіла працювати, щоб прогодувати себе й родину, лежить розбита паралічем, мучить себе й інших, і не може поворухнути ні рукою ні ногою.

Ось чим загрожує сифіліс тому, хто на нього захворів. Але це ще не все, мало, що він небезпечний для самого хворого, але також і для тих, хто оточує його, наприклад, родина або артіль. Вони так само легко можуть заразитися цією жахливою хворобою, якщо, наприклад, їстимуть і питимуть з одного посуду з хворим, матимуть один із ним рушник, люльку, або які інші речі.

На селі часто трапляється, що чоловік, діставши сифіліса десь на роботі, в місті, приносить цю хворобу додому, заражує жінку; вона через поцілунки або посуд передає хворобу дітям, од дітей через цяцьки й поцілунки заражуються діти інших родині — і отак зараза. що її заніс один, поширюється на селі, заражаючи іноді геть чисто всю людність його.

Вагітні жінки, захворівши на цю хворобу, часто скидають дитину, часами доношують, але діти народжуються хворі, кволі; отож хвороба перейшла на них. Трапляється й таке, що дитина, яка народилася від батьків, хворих на сифіліс, першими роками свого життя видає цілком здоровою, а починає хворіти років так із 12—13. Почнуться в неї виразки на тілі, почнуть боліти й гнити кістки, ніс провалюється, і ось дивишся років у 17 — 18 так її знівечить ця хвороба, що й дивитись на неї страшно.

Ось яка жахлива ця хвороба. Отож погано робить той, хто, захворівши на цю хворобу, не звертає на неї уваги й не лікується на самім початку.

Як заражуються сифілісом.

Щоб заразитись, треба, щоб до тіла здорової людини, чи то при зляганні, або без нього, потрапила зараза, що

а в гної, крові, слизоті, слині хворого на сифіліс. Ця зараза є мікроб, що має форму ґвинта або трибушона. Цей мікроб зветься в медицині — бліда спірохета, бачити його можна тільки через мікроскоп, що побільшує в кілька сот разів. Крізь здорову шкіру спірохета потрапити до тіла не може, але як на шкірі є хоч найменша, непомітна оком виразка, то спірохета, дуже манюсінька, потрапляє до шкіри, а звідти закрадається й до інших органів людського організму.

Найлегше заразитися сифілісом при зляганні, коли сифілітична зараза потрапляє з статевих органів хворого на виразку або ранку здорового.

Заразитися сифілисом можна й без злягання, — або просто від хворого, дотикаючись до нього через поцілунок, або ж од речей, що на них разом із слиною, гноем, або кров'ю хворого потрапили мікроби сифілітичні, що не встигли ще висохнути. Оцей, так званий позастатевий сифіліс, по містах трапляється не дуже часто, але по селах і слободах — то важка кара, що вражає мало не цілу людність.

Подекуди, наприклад, на кожні сто чоловіка, що захворюють на сифіліс, 90 заражується ним позастатевим шляхом.

Найяскравіш це виявлялося за старих умов життя на селі. Головною причиною поширення позастатевого сифілісу є темнота людности, є те, що вона не знає, як поширюється сифілітична зараза.

Живуть люди в тісноті, хворі їдять, п'ють із спільного з здоровими посуду, і через тарілки, ложки, виделки, чашки, полумиски передають сифілітичну заразу.

Часто жінки пригодовують груддю чужих дітей, заражуючи здорових дітей сифілісом, якщо ці жінки хворі, а коли здорові — то самі заражуються від хворих дітей.

Часто матері тикають своїм дітям смочки чужих дітей і разом із смочкою частенько вносять до дитячого рота заразу від дитини, хворої на сифіліс.

На великдень мільйони людей христосуються, не замислюючись..над тим, що між ними є десятки тисяч сифілітиків, що разом із своїми поцілунками передають заразу сифілісом. Чимало людей заражуються щороку сифілісом, коли піп тою самою ложкою причащає десятки, а то й сотні людей одного по однім, або коли хворі й здорові один по одному цілують хреста.

Сотні людей беруть у рот недокурені чужі цигарки, що на них може лишитися слина сифілітиків з сифілітичними мікробами. На вокзалах коло баку з водою висить на ланцюжку один кухоль і з нього п'ють усі — і хорі й здорові.

У швацькій майстерні швець бере в рот цвяхи й ті, що залишаються в роті невикористані, складе назад до скриньки. Якщо швець хворий на сифіліс, то на цвяхах залишиться сифілітична зараза, і її легко може перенести до себе в рот інший швець, що почне брати з тої ж скриньки цвяхи в рот.

А ось но селах різні баби-шептухи вилизують сміттячко, що потрапило до ока, i частенько цим прищеплюють сифіліс цілком здоровій людині.

Трапляється, що заразу переносить з хати до хати пастух, що по черзі годується в усіх хатах.

Заразиться пастух сифілісом в якійсь хворій родині, не зрозуміє цього і тоді Вже сам заражує інших, переходячи з хати до хати. Одне слово, є сила способів до зараження й поширення сифілісу; отож, кожен, що живе або працює серед незнайомих або малознайомих людей, повинен пильно берегтися, щоб не заразитися цією дуже небезпечною хворобою.

Як перебігає сифіліс.

По двох-трьох тижнях, як людина заразиться, на тому місці, куди потрапила сифілітична отрута, виникає невеличка виразка, з горошину завбільшки, або трохи більша; часами ж вона буває така маленька, що її й непомітно. Виразва, з якої починається сифіліс, трохи ятриться, але не болить. Коли її чисто держати й правильно лікувати, як наказує лікар, то виразка звичайно загоюється досить швидко, дуже мало непокоїть людину, яка її має. Але не те буде, коли на таку виразку не звернути увагу своєчасно й задавнити її. Тоді виразка може дуже розболітися, і загоїти її вже буде важко; сильно задавнені виразки вже не можна лікувати, коли людина ходить, а доводиться лягати до лікарні. Гній з цієї сифілітичної виразки дуже заразливий, і людина, що має таку виразку на статевих органах, аж ніяк не повинна злягатися з здоровими, щоб не заразити їх.

Оця первісна сифілітична виразка, або твердий шанкер, може бути будь-де на людськім тілі. Якщо зараження сифілісом трапилося через злягання з хворим, то виразка буде на статевих органах. Коли ж зараза перейшла через посуд, з якого користався хворий, то первісна виразка буде на губах, на язиці або на горлі. Коли жінка заражується, годуючи пригрудну дитину, хвору на сифіліс (напр., в яслах), то первісна виразка буде в неї на груді, біля пипки або на самій пипці.

Ця виразка може бути на новіках, коли хворий на цю хоробу вилизуватиме в здорового сміттячко з ока, або коли здоровий витиратиме. очі хвартухом або рушником, де лишився гній од хворого. Кілька днів по тому, як виникне виразка, розпухають залозки, надто ті, що найближчі до виразки. Наприклад, коли виразка є на статевих органах, то більше напухають залозки внизу живота — в пахвах; коли виразка в роті або в горлі, то понапухають залозки попід нижньою щелепою, іноді дуже сильно.

Первісна виразка, як її правильно лікувати, може загоїтись іноді за кілька день. Але на цьому діло не закінчується. Тижнів через 6—8 після зараження (іноді й більше) виникають нові ознаки сифілісу, різні висипки на тілі, у вигляді плям або прищів, болячки в роті, у горлі, на статевих місцях, біля заднього проходу, ніж пальцями ніг. Ці болячки мокріють і з них тече заразливий гній. Голос робиться хрипливий, вилазить волосся з голови, лазять брови й повіки, часами болять очі.

На той час зараза є в слині, в крові, й в усіх виділеннях людини, як, наприклад, сеча, молоко хворої, і така людина

Венеричні хвороби та як від них уберегтися. Сифілітична висипка на обличчі. 1930.png
Сифілітична висипка на обличчі.

повинна дуже берегтися, щоб не заразити цією жахливою хворобою інших.

Якщо хворий, не гаючи часу, звернеться до лікаря й почне лікуватися, то він може цілком одужати. Але завжди треба пам'ятати, що хвороба одразу не пройде, а приховавшись на деякий час, місяців через 2-3 (а то й більше) може відновитися, найбільше у вигляді різних висипок на тілі. Тому людина, що раз захворіла на сифіліс, повинна довго перебувати під доглядом лікаря й періодично лікуватися.

Коли людина, хвора на сифіліс, пильно лікуватиметься, то хвороба, нарешті, неодмінно облишить його і назавжди. Коли ж задавнити хворобу й не намагатися знищити її тоді, коли вона ще тільки виявляється у вигляді висипок на тілі, то можна набути собі страшного лиха. Тоді прояви хвороби що раз важчі. Висипки, що раніш іноді зникали самі собою, тепер уже не зникають, а перетворюються на виразки. На тілі виступають червонуваті чиряки та гулі, що прориваються, й на їхнім місці створюються виразки. Виникає гостець; кістки напухають, виходять шматками. З'являється сильний, смердючий нежить, починає боліти ніс, спочатку робиться дірка у носовій перетинці, а потім з носа виходять кістки і, нарешті, ніс провалюється, руйнується піднебіння, і замість колишньої чистої вимови —

Венеричні хвороби та як від них уберегтися. Виразка носа в занедбаному третинному періоді сифілісу. 1930.png
Виразка носа в занедбаному третинному періоді сифілісу.
людина починає гунявити, а то й зовсім пошепки говорити. На цей час хворий терпить уже й сильні болі в кістках, а надто ночами, і не має він спокою навіть уночі, коли все відпочиває.

Але на цьому не кінчається діло й у надто важких випадках доходить до того, що одні сліпнуть з цієї хвороби, інші дістають параліч або божеволіють. Часто також захворюють і нутрощі: шлунок, печінка, нирки, серце та інші; такі хворі висихають, худнуть і, нарешті у великих муках умирають. Отак одбувається сифіліс, починаючись у першій стадії маленьких вузликом, виразочкою-шанкром і доходячи поступовно до зруйнування усіх важливих людських органів, якщо хворобу своєчасно не виявлено, якщо хворий не лікувався. Увесь цей жах, що його може заподіяти сифіліс, загрожує лише тим, хто не досить лікував його, або зовсім не лікував.

Що таке трипер і як захворюють на нього.
Друга венерична хвороба, що дає важкі наслідки, як самому хворому, так і його родині — трипер, або, як ще звуть його, збуриця, гонорея.

Трипер, як і інші заразливі хвороби, спричиняють маленькі живі створіння, що їх теж можна бачити лише через мікроскоп. Мікроби ці звуться гонококи.

Заражуються трипером найбільше при зляганні з людиною, хворою на трипер. При трипері з статевих органів виділяється гній, що містить у собі триперні мікроби. Цей гній при зляганні хворого із здоровим потрапляє до статевих органів здорового й заражує його. Дуже часто трипером, як і сифілісом, заражуються й позастатевим шляхом. Гній з статевих органів хворого на трипер може потрапити на білизну й на простирадло хворого, на віхтик, що ним хворий миється, на рушник, яким він втирається. Якщо цими речами після хворого на трипер користуватиметься й здоровий, то може занести гній, а разом і триперну заразу на свої статеві органи. Цього досить, щоб захворіти на трипер. Таким позастатевим шляхом найчастіш заражуються жінки й дівчатка, бо так влаштовано їхні статеві органи.

Як перебігає трипер у чоловіків.

В чоловіка, що заразився трипером, хвороба дає за себе знати на 3-й або на 4-й день по зараженні. Хворий почуває свербіння в сечівнику й легкий біль під час сечотечі. Незабаром з сечівника починає витікати зеленкувато-жовтий гній. В цьому гної є триперна зараза — мікроб гонокок.

Спочатку зараза є лише в передній частині сечівника. Якщо хворий не лікується, то біль під час сечотечі робиться сильніший і гною витікає більше. Часами прутень так сильно розцухає, що мочитися майже не можна.

Потім триперова зараза починає заглиблюватися в сечівнику. Хворий кожні 15-30 хвилин почуває потяг до сечотечі. під час якої, а надто на кінець її, хворий терпить сильні болі. Іноді він може пустити лише скілька крапелин сечі. Всередині в сечівнику часами з'являються невеликі підпухлості, і коли їх не лікувати, вони можуть перетворитися на пруги. Оці пруги можуть спричинитися до такого звуження сечівника, що через нього сеча може виходити з великими труднощами.

Робиться безсеччя. А тому, що сеча містить у собі шкідливі для нашого організму речовини, безсеччя-річ дуже небезпечна й може закінчитися смертю. Триперна зараза може перейти на одне або на обидва шулята й викликати запалення їх. Таке запалення шулят чинить сильний біль, викликає в хворого гарячку, позбавляє його змоги працювати й навіть ходити й примушує його лягти в ліжко. Того мало, дуже часто чоловіки, що хворіли на триперне запалення обох щулят, коли одужують, робляться неплідні. Трапляється це тому, що після запалення шулят часто заростають ті трубки, що ними

проходить сім'я, яке утворюється в шулятах, до сечівника, а звідти під час злягання потрапляє до жіночого уразу.

Триперне запалення може перейти й на інші важливі частини статевих чоловічих органів. Ці запалення чинять хворому сильні муки, викликають часами гарячку й часто роблять його на деякий час непрацездатним.

Ось до чого призводить нелікований трипер у чоловіка.

Як перебігає трипер у жінок.

У жінок триперне захворювання статеви хорганів (уразу, яєчників та інш.) викликає ще гірші й серйозніші муки, що позначаються не лише на матірних здібностях жінки, але й на загальнім стані її. Відомо, що так звані, „жіночі хвороби“, мало не половина яких триперного характеру, є справжня кара, джерело мук і страждань: постійні абоперіодичні тягучі болі, виділення із статевих органів (так звані „білі“). Зараження трипером жінок здебільшого трапляється через злягання з чоловіком, хворим на цю хворобу; зараза потрапляє до піхви, а звідти до уразової шийки. Коли жінка заразилася, в неї починає текти з статевих органів зеленувато-жовтий гній і починають іти білі. Ці білі почасти роз'їдають зовнішні статеоргани, викликаючи тут роздратування й почервоніння. Часами ж слизоти буває дуже мало, так що хвора навіть і не помічає їх. Звичайно, незабаром трипер переходить і на сечівник, отвір якого лежить дуже близько до отвору піхви. Тоді в жінок починається свербіння, паління й біль під час сечотечі. З сечівника теж починає йти гній. Може заразитися трипером також і кутниця біля заднепрохідного отвору.

Але триперна зараза може заглибибитися й вище: крізь уразову дуплину хвороба може перейти на труби й яєчники. Отут уже жінка тяжко захворює.

Через запалення труб, яєчників, уразу — часто жінка робиться неплідна. З'являються шарпливі болі з одного, або з обох боків унизу живота. Починається гарячка, хвору морозить, і жінка втрачає працездатність. Як вона навіть і одужає, то через деякий час, під час сильного напруження, після менструацій, пологів або після викидня, стан її гіршає. Менструації робляться неправильні, відбуваються вони хворобливо.

Але не самі тільки статеві органи терплять од трипера, як у чоловіків так і в жінок.

Трипер може викликати важкі захворювання сечевого міхура й нирок. Трипер викликає часами небезпечне захворювання серця й важкі болі в суглобах, що зветься гонорейним ревматизмом.

Чимало лиха коїть триперна зараза, коли вона потрапляє в очі.

Вона викликає тяжке гнійне запалення очей, що часто спричиняє сліпоту. Понад половину усіх, хто осліп у дитинстві в нас в СРСР, втратили зір через триперне запалення очей. Найчастіш на триперне запалення очей хворіють новонароджені діти хворих на трипер жінок. Їм час пологів, коли вони проходять крізь родові шляхи, потрапляє до очей гній із статевих органів матері. Хворіють на триперне запалення очей і дорослі, якщо вони брудними пальцями або рушником заносять до ока триперну заразу. В дорослих триперне запаленяя очей проходить дуже важко й призводить часто до сліпоти, хоч його й лікують.

Отакі важкі наслідки триперу. І тут треба ще раз сказати те, що вже говорилося за сифіліс: усі ці важкі наслідки бувають тоді, коли хворобу задавнено, погано або зовсім не вилікувано. Навпаки, там, де лікувати почали своєчасно, жодних наслідків звичайно не буває.

Що таке м'який шанкер.

Коли порівняти з сифілісом і трипером, третя венерична хороба м'який шанкер — хвороба легша; поширюється вона єдино через злягання з людиною, хворою на цю хворобу. Як і інші заразливі хвороби м'який шанкер передається певним мікробом. Позастатеве зараження трапляється дуже рідко. Звичайно хвороба відбувається так: на другий — четвертий день по зляганні на статевих органах, через те, що на їхню шкіру, де були невеличкі виразки, потрапив мікроб м'якого шанкра, з'являється один або кілька гнояночок, які незабаром лопаються. Утворюється одна або кілька виразок. Ці виразки на полап м'які, дуже болючі, часто зливаються в одну велику виразку. Коли виразки містяться в середині прутневої передньої шкірки, то вона може напухнути, закрити голівку прутня і тоді утворюється так звана незалупа. Частенько м'який шанкер викликає запалення пахових залоз — так звані „бубони“. Залози напухають, робляться болючі й часами нагноюються. Тоді хвороба затягується на кілька місяців, заким „бубон“ не прорве й виразка на цім місці не заросте. Коли м'який шанкер не лікувати, то він може затягтися надовго; коли ж правильно лікувати, то виразки за 3-4 тижні загоюються, не залишаючи по собі жодних слідів.

В народі є думка, що м'який шанкер часто переходить у твердий шанкер, тобто, сифіліс, — це неправдиво. М'який шанкер ніколи не переходить у сифіліс. М'який шанкер — місцева хвороба, що не переходить у кров і не може викликати захворювання цілого організму, тим часом як твердий шанкер є початково проявлення загального захворювання — сифілісу, що поширюється на цілий організм. Та й спричинюють ці хвороби, як ми вже говорили, різні мікроби.

Хворий може під час злягання заразитися одночасно м'яким шанкером і сифілісом, але перша хвороба в нього з'являється на другий-четвертий день, а друга — на двадцятий-тридцятий день по зляганні. Тому що ці виразки дуже подібні одна до одної й розрізнити їх важко, то треба завжди, як тільки по з'явиться підозріла виразка, звернутися до лікаря: що скорше хворий почне лікувати свою хворобу, то швидше він її вилікує.

Венеричні хвороби — то велике лихо.

З наведеного опису венеричних хвороб видко, яку величезну шкоду чинять ці хвороби самому хворому, його родині й державі. Насамперед велика кількість венеричних хворих потребує лікування. Державі доводиться витрачати десятки мільйонів карбованців на влаштування закладів, де можна лікувати венеричні хвороби; потім, в усіх інвалідних будинках є багато інвалідів, що поробилися ними в наслідок невилікуваного сифілісу або триперу, що остаточно втратили працездатність — то паралітики, сліпі, божевільні, ідіоти. Далі, сифіліс і трипер сильно збільшують смертність людности, призводять неплідности, а державі вигідно, щоб людність її збільшувалася.
Головне джерело поширення венеричних хвороб.

До ж головне джерело поширення венеричних хвороб? Це джерело є проституція.

Один з дослідників проституції пише: „Візьміть перший — ліпший випадок захворювання на венеричну хворобу, що на перший погляд нічого спільного з проституцією не має, і доведіть його через ряд осіб, а часами навіть і поколінь, до первісного джерела і ви завжди, зрештою, знайдете повію, від якої, наче від центру, на всі боки розповсюджується хвороба“...

Проституція була завжди й ще нині є карою людства, ганьбою для чоловічої й жіночої половини роду людського. Жінка продає своє тіло тому чоловікові, що їй платить за це. Капіталізм створив міста з численною людністю, фабрики, заводи, але заразом сильно поширив і проституцію, бо спричиняються до неї безробіття, злидні, низький заробіток. Це видно з того, що більшість повій виходить з пролетарських та селянських шарів (домашні робітниці, швачки тощо).

Проституція — серйозна небезпека для здоров'я суспільства. Раніш чи пізніш усі повії заражуються венеричними хворобами. Здорових повій із „стажем“ в три роки немає. Дістаючи хворобу від свого „клієнта“, повія передає її iншим.

Тут таки треба зазначити, що провідником до повії, — а, виходить, і до венеричних хвороб дуже часто буває горілка. П'янка частенько закінчується відвідуванням повій. Опитування хворих показують, що більшість заражень венеричними хворобами трапляється, коли людина п'яна.

Венеричне лихо велике. Пияцтво й проституція всіляко допомагають йому. Боротьба проти проституції, боротьба проти пияцтва, боротьба проти венеричних хвороб — це все одне питання, одна справа. На боротьбу проти цього лиха повинні вступити усі чисто.

Як треба боротися проти венеричних хвороб.

Тому, що основною причиною поширення венеричних хвороб є темнота нашого народу, то й боротьбу треба провадити B двох напрямах: поперше боротьба з неуцтвом, щоб цим запобігати новим захворюванням серед здорових; боротьба з нездоровими звичками й навичками, як то — алькоголь, безладне статеве життя, користування чужими речами, що вже були у вжитку; боротьба за змінення соціяльно-економічних умов праці й побуту, ненормальний стан яких створює проституцію; подруге — лікування венеричних хворих, щоб зробити їх здоровими й безпечними для оточення.

Що треба знати, щоб уберегти себе від венеричних хвороб.

Треба добре запам'ятати, як можна заразитися венеричною хворобою і всіляко уникати всього, що може спричинитися до зараження. Не треба брати в рот чужі недокурки, не треба користатися з чужого посуду, не обмивши гарячою водою, не треба витиратися спільним рушником, не можна спати в чужому ліжку, користатися з чужого віхтика. Коли доводиться користатися спільними убиральнями, наприкл., у поїздах, на залізничних станціях, треба бути дуже обережним: не сідати на сидіння, не підклавши на нього папір. Треба добре мити руки після того, як був в убиральні, і взагалі призвичаїти себе не доторкатися до очей руками, попереду не помивши їх. Не треба давати свою дитину підгодовувати жінці, коли ти непевний того, що ця жінка здорова, не треба годувати й чужих дітей, воли не знаєш напевно, що вони здорові; не до- зволяти дітям брати в рот цяцьки чужих дітей, не треба цілувати чужих дітей і дозволяти чужим людям цілувати своїх дітей, і т. д. Отже, треба пам'ятати, що навколо нас багато хворих на венеричні хвороби й що коли їхній гній, слина або кров потраплять на нас, то легко можна заразитися венеричною хворобою.

Щоб уберегти себе від зараження статевим шляхом, єдино вірне буде — не мати злягання з повіями й взагалі з жінками, що легко сходяться з різними чоловіками.

Коли ж проти сподівання, хто й захворіє на венеричну хворобу, то треба добре пам'ятати, что коли хвороба тільки но почалася, незадавнена, то всі вони вилікуються, не лишаючи по собі жодних наслідків, при чому, що раніш почати її лікувати, то вірніше буде вилікувано.

Лише лікар, не знахар і не баба-шептуха, може правильно виявити хворобу, лікувати її й вилікувати. —