Веселымъ людямъ на втиху!/А въ мисяци сентябри та впала пороша…

Матеріал з Вікіджерел
Веселымъ людямъ на втиху!
А. Е. Пивень
Весели писни
А въ мисяци сентябри та впала пороша…
• Цей текст написаний ярижкою.
• Інші версії цієї роботи див. А в місяці сентябрі та впала пороша
Москва: Типографія товариства І. Д. Сытина, 1906
***

А въ мисяци сентябри та впала пороша,
Тымъ дидъ бабу полюбывъ, що дуже хороша!
Нема зубивъ, ни очей, ни рукы правои, —
Прыпадае дидъ до бабы, якъ до молодои!
Взявшы бабу за рученьку, повивъ у садочокъ:
— Охъ, ты моя люба-мыла, дорогый цвиточокъ!
Взявшы бабу за рученьку, повивъ у свитлыцю:
Поважае дидъ бабусю, мовъ ту молодыцю!
Посадывшы на прыпичку, ставъ пыльно дывытьця.
Колы-жъ тая вража баба зовсимъ не годытьця!
И сычыть, и бурчыть, проты дида не мовчыть!
Дидъ способу прыбирае, якъ ту бабу по-побыть,
Цилувавъ, мылувавъ и по щокамъ ляскавъ,
И самъ дидокъ утомывся, покы бабу вкоскавъ!
Ой, не знаю, де подиты, чы въ хату, чы въ сины,
Чы покынуть стару бабу, щобъ свыни иззилы!
Дидъ видъ серця одійшовъ, та й до бабы пидійшовъ:
— Пиды бабо, вмыйся, гарненько вберыся;
Убырайся, стара бабо, у всякее билля,
Хочу тебе повесты хочъ разъ на весилля!
Подывывся дидъ на бабу, на хорошу вроду

Повивъ йійи на мистокъ, та й упхнувъ у воду!
— Оттутечкы, стара бабо, оттутечкы кайся,
Тутъ водыця холодненька, тутъ и покупайся!
Ой, тутъ баба крыкнула: рятуй мене друже,
Нащо мене сюда ты пхнувъ, тутъ холодно дуже!
А що баба вырыне, тутъ дидъ кіемъ и двыне,
Поты баба булькотала, покы и пропала.
Иде дидокъ вулыцею, та въ долони плеще, —
— Ой, колы здоровъ я буду, оженюся ище!