Категорія:Роботи ярижкою

• у Вікіпедії: Ярижка

Ярижка, або єрижка — використання для запису української мови російської абетки. Будь-яке використання неадаптованої російської абетки для написання текстів укрїанською мовою. Ярижка була теоретично необов'язковою з 1798 по 1876 роки. Починаючи з 1876 року, коли в Російській імперії увели Емський указ, який узаконив повну заборону на використання української мови, включно з українським правописом і відповідно українською абеткою, у будь-яких сферах, ярижка стала обов'язковою. Емський указ був чинний до 1905 року.

Історія[ред.]

Традиційно довгий час для запису української мови використовувалась церковнослов'янська кирилиця. З часом на його основі почав народжуватись український правопис на базі церковнослов'янської кирилиці, проте запровадження т. зв. гражданського шрифту (1708) та заборона друку в Києві книжок, окрім старих церковних (1720), зупинили цей поступ.

В 1818 році в Російській імперії вийшла написана двадцятьма роками раніше «Грамматика малороссійскаго нарѣчія» Олексія Павловського, що запровадила літеру і, в 1837 в Австрії відмову від ы підтримала «Русалка Днѣстровая», з сер. 19 ст. великого поширення зазнала кулішівка. Ярижка повинна була вийти з ужитку, проте в 1876 році український правопис був заборонений в Російській імперії і ярижка залишилась не лише офіційним, але й єдиним дозволеним аж до 1905 року.

З використанням того ж правопису з сер. 19 ст. писали свої роботи язичієм галицькі москвофіли, які згодом перейшли на літературну російську мову.

Особливості[ред.]

Тексти ярижкою легко ідентифікувати завдяки використанню літери ы для позначення українського звуку и, що уникають робити більшість українських правописів, проте варто пам'ятати, що в деяких західноукраїнських говірках розрізняються окремі звуки і, и, ы тому ы можна зустріти, наприклад, в текстах максимовичівкою.

Категорія[ред.]

• Будь ласка, не додавайте роботи в цю категорію і її підкатегорії напряму, використовуйте спеціальний параметр шаблона Заголовок.