Перейти до вмісту

Веселымъ людямъ на втиху!/Старынна писня про пана Лебеденка

Матеріал з Вікіджерел
Веселымъ людямъ на втиху!
А. Е. Пивень
Старынна писня про пана Лебеденка
• Цей текст написаний ярижкою.
• Інші версії цієї роботи див. Старовинна пісня про пана Лебеденка
Москва: Типографія товариства І. Д. Сытина, 1906
26. Старынна писня про пана Лебеденка.

Ой, якъ пойихавъ панъ Лебеденко та у млынъ за мукою,
Зостричають його гайдамакы за Дунаемъ рикою:
„Ой, здоровъ, здоровъ, пане Лебеденку, та превражый сыну!
Черезъ тебе, пане Лебеденку, мы тры ничкы не спалы,
Та все тебе, пане Лебеденку, сюда дожыдалы.
Ой, выпряжъ, выпряжъ, пане Лебеденку, та коня вороного!“
— „Не выпряжу, вражи гайдамакы, хочъ васъ тутъ и много!“
— Выпряжъ, выпряжъ, пане Лебеденку, хочъ булану кобылу!
„Не выпряжу, вражи гайдамакы, хочъ и самъ тутъ загыну!“
Ой, якъ пиднялы пана Лебеденка на тры спысы вгору,
Та й ударылы пана Лебеденка та у мистъ головою.
„Ой, було-бъ же тоби, пане Лебеденку, та у Сичи пануваты,
Та було-бъ-же тоби, пане Лебеденку, та насъ не займаты!

Оце-жъ тоби, пане Лебеденку, за твою хорошу вроду,
Щобъ не топывъ насъ гайдамакивъ у холодну воду“.
Ой, у лузи, въ лузы пры берези, въ закрытымъ шыночку,
Знялы, знялы съ пана Лебеденка сапьянци й сорочку.
Ой, якъ прылетила сывая зозуля, та й сила на хати;
Сила на хати сывая зозуля, та й стала куваты:
„Ой, иды, иды, стара Лебедыхо, свого сына ховаты!“
Охъ, якъ прыснывся старій Лебедыси ноччу сонъ важкенькый,
Пишла вона, пани Лебедыха, та до сусидокъ блызенькыхъ.
„Охъ, сусидонькы, мои голубонькы, якый мени сонъ прыснывся:
Будьто мій сынъ, панъ Лебеденко, та сю ничь оженывся;
Ой, узявъ соби паняночку — въ чыстимъ поли земляночку,
А туды витеръ не завіе, а винъ марно въ земли пріе“.