вибавити
| вибавити |
|
|
Ви́бавити, ся. См. Вибавля́ти, ся.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Ви́бавити, ся. См. Вибавляти, ся.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Ви́бавити, ся. См. Вибавляти, ся.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924