ГРІШНИК
В далекій стороні, — якій, проте, не знаю,
Мабуть в Німеччині, а може і в Китаї,
Хтось разом оженивсь на трьох жінках.
Загомонів народ, почувши гріх великий,
Жінки голосять так, що страх:
«Глянь, що це коять чоловіки!
Як їм по три нас можна брать,
Так хай позволять нам держать їх хоч по п'ять».
Гвалтують, сказано, навспряжки цокотухи,
Ось цяя вісточка і до царя дійшла,
А цар був, мабуть, не макуха,
Розлютувався він і злість його взяла.
«О! почекайте лиш, не буде в вас охоти
За живота чортам служить!»
Цар грізно загукав і люльку став палить,
І в люльку пхав огонь, і люлька гасла в роті,
А далі схаменувсь, за радою послав.
Як слідує в праздничному наряді,
Пред очі царськії совіт вельможний став,
Цар двічі кашлянув, рукою ус розгладив,
І річ таку премудрую сказав:
«Пребеззаконія на світі завелися,
А гірше, що в моїй землі!
Мені до вуст сьогодні донесли,
Один паливода (і цар перехрестився)
На трьох жінках женився.
Щоб царству цілому за його не терпіть
Біди од праведного неба,
Його вам осудити треба,
І смерть страшну йому зробить.
Хай царству усьому в науку,
Він витерпить такую муку,
Щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх.
Крий боже, щоб над ним хтось з вас змилосердився!
Щоб луснув я, щоб я до вечора сказився,
Коли не поведу на шибеницю всіх!»
Як річ таку суддя дослухав,
Низенько поклонивсь, потилицю почухав,
І ну з підсудками про діло мизковать.
Над ним морочились трохи не тиждень цілий,
І тільки що пили, а мало, кажуть, їли
І так між себе присудили,
Щоб Грішнику тому всіх трьох жінок віддать.
Народ сміявсь, і всі були в заботах,
Що раду перевіша цар,
Аж завтра дивляться, а та погана твар,
Той грішник сам себе повісив на воротях.
|
