НАДПИС ДО РИСУНКУ К. С. А. Г-НОЇ
Заквітчалася, дівчина; стала край вікна,
Дав бог празник. Людям празник, а вона одна,
Із маленьким братом Йвасем, прибрана, в квітках,
Дивиться, моя небога, на широкий шлях.
Батько вмер давно у неї, матері нема,
Тільки в хаті брат маленький да вона сама,
Більш ні племени, ні роду — все чужі кругом,
Тільки не об тим сумує дівка під вікном:
Тута, край вікна, прощався, цілувався він,
Чорнобривий козаченько, як їхав на Дін,
Обіщався вернутися — вже півроку є,
Як сумує дівчинонька, серденько моє!..
«Де мій милий? Що він робить? де він забаривсь?
Може з іншою якою уже одруживсь!»
Дума дівка; серцю важко, сльози на очах,
І пустий простягсь далеко перед нею шлях…
1844
