ХЛОПЦІ
Учора я дививсь, як хлопці
Гуляли на толоці:
Здається, крам там продавав один,
Другі в опуки тощо грали,
То в дучку булку заганяли,
А далі здумали скакати через тин,
Хлоп'ята там були і прості, і письменні,
І кожний з них по-своєму скакав:
Один летів, як навіжений,
Знай визвіривсь на тин та біля його й став;
А інший, голову, мов той москаль, задравши,
Пряменько витягнувсь та й скочив через тин,
Та як же вдарився об землю, вражий син,
Холошу розідравши.
А виборного хлопченя
Так скаче високо, так здорово літає!
Воно мале зовсім, од чого ж так скакає?
Собі подумав я,
Та й придивляться став: аж цеє бісеня
Як хоче скочить, то аж в землю присідає,
Та й присне разом відтіля!
Як ні крути, а правди нігде діти;
Коли б, як виборного діти,
І другі вміли присідать,
То може б і вони зуміли так скакать.
1840
|
