Перейти до вмісту

вид

Матеріал з Вікіджерел
вид

Вид, ду, м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. I. 63. 2) Зрение. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. Ум. Видо́чок.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Вид, ду, м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. I. 63. 2) Зрение. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. Ум. Видо́к, видо́чок.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937


Вид, ду, м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. I. 63. 2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. Ум. Видо́к, видо́чок.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924