випліскувати

випліскувати

Виплі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́плескати, каю, єш, одн. в. ви́плеснути, ну, неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?… Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Г. Барв. 540. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. Г. Барв. 39. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Виплі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́плескати, каю, єш, одн. в. ви́плеснути, ну, неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?… Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Г. Барв. 540. Галька допила і ще виплеснула на стелю. Г. Барв. 39. 2) Только сов. и несов. в. О хлебе: делать, сделать из теста ковригу хлеба, перебрасывая ее в руках и хлопая по тесту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28