вичитувати
|
|
Вичи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́читати, таю, єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. I. 92). І ще багацько… звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. I. 289. 2) Произносить, произнести при чтении. Як його вичитувать треба? О. 1862. I. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Вичи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́читати, таю, єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. I. 92). І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. I. 289. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? О. 1862. I. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Вичи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́читати, таю, єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. I. 92). І ще багацько… звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. I. 289. 2) Произносить, произнести при чтении. Як його вичитувать треба? О. 1862. I. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що якби їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937