Володар/Про міністрів володаря, що має їх при собі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володар (1976
Про міністрів володаря, що має їх при собі (Ніккольо Макіявеллі), переклад — Михайло Островерха
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
XXII.
ПРО МІНІСТРІВ ВОЛОДАРЯ, ЩО МАЄ ЇХ ПРИ СОБІ

Не є для володаря річчю малої ваги — вибір міністрів, які є добрі або ні, залежно від розуму володаря. Перший погляд, який створюється про пана і про його розум, коли бачимо людей із його оточення. Коли вони є здібні і вірні, тоді завсіди можна мати його за мудрого, бо, значиться, умів пізнати в них цю здібність і втримати їх вірними собі. Коли ж вони є противних прикмет, тоді про нього завсіди можна скласти недобрий осуд: бо найбільшу похибку, яку робить володар — це кепський вибір. Кожен із тих, хто знав месера Антонія да Венафро, міністра Пандольфа Петруччія, володаря Сієни, був думки, що Пандольфо це дуже розумний чоловік саме тому, що взяв собі того міністра. А є три роди мозків: одні розуміють самі з себе, другі те, що інші їм вкажуть, а треті ні самі себе, ні те, що інші вкажуть. Перші є найзнаменитші, другі знамениті, треті нездари. Ото, в данім випадку, хоч Пандольфо не належав до розумів першого степеня, то належав до другого. Бо кожен раз, коли хтось уміє розріжнити добро від зла, яке хтось робить і говорить, то хоч сам із себе й нічого не придумає, проте, пізнає лихі й добрі вчинки міністра, одні похваляє, другі направляє. Тоді, міністер, який не сподіється що одурить володаря, залишається добрий. Як саме володар може пізнати міністра, то на це є такий нехибний спосіб: коли ти спостерігаєш, що міністер більше думає про себе, ніж про тебе й у всіх учинках старається знайти користь для себе, такого покрою людина ніколи не буде добрим міністром, ніколи ти не зможеш довіряти йому. Бо той, хто кермує державою, ніколи не сміє думати про себе, але про володаря, і про ніщо інше не сміє думати, як тільки про те, що відноситься до володаря. З другого боку, володар, щоби втримати міністра добрим, повинен думати про нього, надаючи йому почести й багатства, зобовязуючи його до себе, давати йому відзначення й уряди. На те, щоб багато почестей, великі багатства, які йому дано, стримали його від бажання мати їх більше, а багато достоїнств змусили його боятися змін. Тоді він зрозуміє, що не обійтися йому без володаря. Отож, коли володарі і міністри є такі, тоді можуть один одному довіряти. Коли ж вони інакші, тоді завсіди буде поганий кінець одного і другого.

Шаблон:PD-US-no notice