Володар/Як треба оцінювати сили всіх володарств

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володар (1976
Як треба оцінювати сили всіх володарств (Ніккольо Макіявеллі), переклад — Михайло Островерха
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
X.
ЯК ТРЕБА ОЦІНЮВАТИ СИЛИ ВСІХ ВОЛОДАРСТВ
Беручи під розгляд якість цих володарств, треба ще мати на увазі: чи володар має таку сильну державу, що, на випадок потреби, зуміє сам оборонитися, чи завсіди мусить шукати помочі в інших. Для кращого вияснення скажу, що тільки ті можуть удержатися власними силами, що мають досить людей або гроша, щоб виставити добре військо і звести в полі бій із кожним, хто на них нападає. І навпаки, завсіди шукають помочі в інших ті, що не можуть вийти проти ворога у поле, але мусять ховатися й боронитися за мурами та їх сторожити. Про перший випадок я уже говорив, а далі скажу ще те, що буде треба. Про другий випадок не можна нічого іншого сказати, як порадити таким володарям, щоб вони забезпечували і фортифікували свої резиденції, не журячися про край: бо хто б це не був, як його столиця буде добре уфортифікована, а підданих привяже до себе засобами, про які я сказав уже й нижче скажу це, то на такого ніколи не нападають без великої надуми: бо люди є завсіди ворожі до підприємств, у яких натрапляють на труднощі: не здається легким нападати на володаря, який добре укріпив свого столицю і якого свій народ не ненавидить. Міста Німеччини є дуже вільні, мають невелику територію, а цісаря слухають тільки тоді, коли їм хочеться, й не бояться ні його, ні іншого потужного сусіда. Бо ці міста так укріплені, що кожному видається їх здобуття річчю важкою і марудною. Усі ті міста обкопані ровами, обведені відповідними мурами, мають досить артилєрії і завсіди держать у громадських льохах на цілий рік запаси їдження, пиття й огрівання. Крім цього, щоби прохарчувати бідні верстви, без витрати громадського гроша, мають завсіди у громаді приготовану для них працю на один рік і то в тих ремеслах, які є живчиком і життям того міста і з яких ті верстви живуть. Далі, вони високо ставлять військові справи і видають багато розпорядків, щоб їх удержати на височині. Отож, на володаря, що панує в укріпленім місті і який не є зненавиджений, не легко напасти. Коли б хтось і захотів, то напасник відійшов би з соромом. Бо у світі бувають такі часті зміни, що майже неможливо, щоб хтось увесь рік міг ледащіти з військом у полі, облягаючи місто. Хтось міг би сказати: коли обложене населення, що має посілості поза мурами, побачить, що вони горять, тоді втратить терпеливість; а довга облога і власний інтерес примусять його забути про володаря. На це відповім, що сильний і відважний володар ті труднощі завсіди переможе, то додаючи підданим надії, що лихо не потриває довго, то викликаючи в них жах перед жорстокостями ворога, то зручно забезпечуючися перед тими, які видаються йому надто сміливими. Крім цього, як звичайно ворог негайно по сьому приході мусить палити й руйнувати їх край і то ще в той час, коли люди тримаються ще завзято й готові боронитися. Тому тим менше володар потребує лякатися того, бо після кількох днів, коли розгарячені уми холонуть, шкоди вже заподіяні, лихо вже зазнане, а ради на нього уже немає. От, тоді піддані ще тісніше гуртуються біля володаря, бо здаватиметься їм, що він іще більше супроти них зобовязаний, коли їх хати згоріли, їх землі поруйновані в його ж обороні. А вже така вдача людей: радше бути зобовязаними за ті добродійства, які вони роблять, ніж за ті, які отримують. Отож, уважно розглянувши все те, побачимо, що не є важко розумному володареві підтримувати дух співгромадян перед і по облозі, коли не бракує йому засобів до виживлення й до оборони.

Шаблон:PD-US-no notice