Воля (часопис)/1920/2/5/Україна в політичній рівновазі Сходу
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Воля, Т. 2, Ч. 5 під ред. Віктор Піснячевський Україна в політичній рівновазі Сходу (Федір Слюсаренко) |
Між двома силами ▶ |
|
Ф. Слюсаренко.
Політична рівновага Европи, утворена Віденським конґресом 1815. року, була компромісом між великими державами. Можна твердити, що Віденський Конґрес не в однаковій мірі детально розвязав питання заходу Европи, з одного боку, центра, півдня і сходу (Балкани, Росія), з другого. Увесь XIX. вік одбувалися часткові корективи до конфіґурації, утвореної Віденським Конгресом: зєдинення Італії, Німеччини, утворення Ґреції і балканських славянських держав були корективами в центральній, південній Европі і близькому сході: польські повстання в Росії мали бути корективами до становища, зафіксованого Віденським Конґресом на сході.
Коли далі розважити історію Европи за XIX. вік під кутом установлення політичної рівноваги, то можливо прийти і до такого твердження: політична рівноваґа, являючись компромісом поміж великими державами, утворилась на рахунок найбільше слабих політично-державних орґанізмів. Таким слабим державним орґанізмом в XVIII. столітті була Польща, і по її живому національному тілі були проведені границі, обусловлені великими державами, як запорука більш менш сталої рівноваги. Віденський Конґрес не вніс змін в справу Польщі і тільки закріпив status quo.
Про Україну за цей період говорити не приходиться: її просто не брали в рахунок і не згадували, як слабий навіть національно орґанізм.
Катастрофа XX. століття була наслідком з одного боку слабо урівноважених Віденським Конґресом відносин на сході, з другого — нових інтенцій, скристалізованих протягом XIX. століття у великих держав. Катастрофа закінчилася розбиттям центральних держав (Німеччина, Австро-Угорщина), сходу Европи, власне Евразіи і передньої Азії (Туреччина, Болгарія і Росія) і закінчується відновленням або утворенням нових держав (Польща, Чехословакія, Югославія, Фінляндія, Латвія, Естонія, Литва, Білорусь, Україна, Кубань, Північний Кавказ, Азербайджан і т. д.).
Парижська Мирова Конференція чи конференція в Сан-Ремо опреділює нову політичну конфіґурацію Европи. Можна наперед сказати, що постанови цієї конференції будуть також потребувати корективів, які утворить історичне життя найближчих десятиліть.
Як-же з окрема має унормуватись політична рівновага на сході?Ми маємо цілий ряд нових, відновлених і старих зменшених держав на сході. Серед них найбільш впливовими політичними орґанізмами єсть Польща і нова Росія (большевицька, чи монархична або демократична — все одно).
Україна — великий національний орґанізм, рішучий чинник політичної рівноваги на сході, колиб була мова про остаточне і стійне установлення цієї рівноваги. Нині Україна, не зважаючи на свої великі потенціяльні сили — всеж слабий і дуже слабий державний орґанізм.
Але ми не мусимо сподіватись, що границі, необхідні для запоруки хвилевої рівноваги, можуть перейти по живому національному орґанізмі України анальоґічно тому, як перейшли вони по національному орґанізмі Польщі в XVIII. століттю.
Україна винесла протягом трьох останніх років велитеньську боротьбу з наїздниками за свою самостійність і ввійшла в політичну гру як державний чинник. З другого боку, без України, яко державного чинника, немислиме істнування і цілого ряду держав, утворених на території бувшої Росії і уже визнаних великими державами: Україна була на чолі визвольного і державного руху цих нових держав; зєдинення українських земель під Росією під умовою хочби часткового зречення суверенитету (єдність військова і економічна — і досить!), остількиб усилило нову Росію, що дальнійшим льоґічним наслідком булоби прилучення до Росії і всіх инших нових держав сходу.
Отже розваживши аспірації Польщі на части української території а також аспірації совітської Росії[1] (оскільки вони виявились в мирових переговорах большевиків з гетьманським урядом в літку 1918. року), ми прийдемо до висновку: лінії політичної рівноваги на сході пройдуть по живому тілу України, яко слабого державного орґанізму, так, що поза частинами території, на які мають аспірації сусіди, зафіксується міжнародньою санкцією значна по своїм розмірам самостійна і суверенна Українська Народня Республика.
Ця самостійна і суверенна Україна буде запорукою: 1. льояльного відношення до українських територій в Польщі і в Росії, які необхідно поставити і під міжнародню ґарантію; 2. істнування ряда держав між Балтійським морем і Чорним, факт самостійного істнування яких не дозволить розвинутися імперіялістичним аспіраціям Польщі і Москви таким, як то було в історичні часи. Цим самим установлена буде політична рівновага на сході.
Факт визнання самостійности і незалежностиУкраїни, яко рівноправної держави з всіма иншими державами світа, дасть можливість перейти до внутрішньої орґанізаційної державної роботи. Планомірно і доцільно орґанізована держава утворить міцну підвалину для осягнення усіх національних ідеалів не тільки шляхом повстань і війн, а й шляхом консеквентної, розрахованої на довший час мирної політики.
___________
- ↑ Утворення окремої незалежної совітської України — факт дуже сумнівний що до цієї незалежности.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах.
|