Воля (часопис)/1920/4/Листи з Угорщини
| ◀ Епіграми X. 23 | Воля. Том 4 Листи з Угорщини I. Поет Міклош Бард (Ядор Стрипський) |
З письменства і мистецтва ▶ |
|
|
Ядор Стрипський. |
Цілий світ знає тепер про гористі пасма Карпатів, одмежовуючі східну Европу од західньої, де споконвіку живе найзахіднійша галузка нашого народа. Але були часи — і то довгі — коли навіть з самої Европи ніхто не найшовся, крім одного мадярського поета, який побачив би тяжкі муки отсих карпатських Русинів, їх физичну та духовну руїну.
Року 1896. одсвятковано по цілій Угорщині ювілей тисячелітнього її істновання. Частина ж цих урочистостей відбувалась якраз на обширі, заселенім Русинами, в околицях Веречанського провалля, вводючого Мадярів Арпада в Паннонію. В святощах участвовали всі круги та верстви Угорщини; церковні, військові та адміністраційні кола — ціла урядова й неурядова Угорщина. Тоді то було одкрито й позабутих, долею й злиднями прибитих, Русинів, майже незнаних і неоцінених доти перед урядовими колами. Співчуття людське та й розум заворушились одноразово супроти страшно варварського, некультурного стану й трактовання цеї горстки гірняків: ґазети мадярські загомоніли про це, і майже три роки лунало імя „Русин“ в пресі й серед громадянства. Наслідком цього уряд, в одплату за постійну вірність Русинів до держави, орґанізував широку допомогу для поліпшення їх долі. Акція звязана з двома світлими іменами мадярськими: Едварда Еґан'а та Міклоша Барда. Оба дали й літературно незвичайно цікаві твори, особливо Бард, який в книжці, написаній майстерним белєтристичним способом і незвичайно-аґітаторським тоном — „В хозарсько-жидівській землі“ — змалював Русинів так гуманно-прихильно й траґічно-вірно, що коли б хто схотів докладно ознайомитись з відносинами на Угорській Русі — не міг би цього зробити без тої книжки. Шкода велика, що її й доси ще не переложено для позаугорської громади на иншу мову.
Тим часом доля карпатських Русинів спонукала до уродження студій не тілько цих двох мадярських письменників, але витворила й зовсім нового, великого поета. Там жив поміж Русинами в Турянських Реметах, близько Ужгороду, одставний гусарський ротмістр, Ференц Козма, директором державного заводу табунів. Ознайомившись з життям-бутям Русинів, коренний Мадяр з Подунавя, так приголубив до серця чужих йому по язику наших земляків, що під впливом ювилейних срят, та особистого знання всіх рисів руснацького життя-горя, в настрою хвилюючих тоді в мадярськім громадянстві гуманітарних ідей, став й сам поетом: написав перш свій вірш — „Карпатський Русин“. Чоловік, який до сорокового року свого віку не писав ані одного рядка поезії, — натхнений до неї окружаючими його Русинами — виступив на поле письменства якраз отсим віршом 1897-го року під прибраним прозвищем Міклош Бард. Budapesti Hirlap, одна з найкращих ґазет мадярських, обнародовлюючи його вперше, не могла нахвалитися красотами творів нового поета. Од цеї пори сипалися, і сиплються й тепер чарівним водоспадом з души поета найкращі перлини мадярської поезії, а невідомий доти гусар став найвидатнійшим поетом свого народа, давши йому вже три грубі томи віршів. Тепер нема більшого поета над Барда в Угорщині, який вирушив на свою славну дорогу з поміж закурених стріх руснацьких, оспіванням журби-горя Русинів.
Мистецтво Бардового творчества лежить головно в тім, що його твори показуються на перший погляд дуже простими, навіть примітивними; але прочитавши його вірш вдруге, одкриваються зовсім нові неспостережені доти стійности в ньому, іменно: богатство думок. Бард має свій зовсім осібний куток, під котрим він дивиться на світ; кожда дрібничка в його поезіях пересякла любов'ю до народньої нужди. Невимовне горе селянське, несприяючий клімат, тяжка праця коло скупої землі, безгранична дитяча наївність Русина, балакаючого просто з Богом в щирій, нецерковній молитві; велика побожність Русинів, страшна відсталість культурна, ізза якої народ цей живе ще до нині своїм дитячим віком, піячество Русина, раба коршмарів, випливаюча якраз із тої некультурности — всі ці нещастя в глубочезній сімпатії поета-мадяра перетворюються в бріліантовий спів. З теплим серцем обіймає, не осуджує він найменшу братію руснацьку. Вірш його повний і мелодійностію й барвами. Так що хоть музику можеш до него підставити, або пемзльом образ змалювати. Ціла історія та траґедія карпатських Русинів відбилась в вірші Барда.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|