відрубний

відрубний

Відру́бний, а, е. 1) Отдельный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.

*Відрубни́й, а́, е́. Отрубной.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Відру́бний, а, е. 1) Отдельный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Відру́бний, а, е. 1) Отдѣльный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924