візник

візник

Візни́к, ка́, м. 1) Возница, кучер. Гол. I. 50. Кучеревий візниче, поганяй воли швидче! Грин. III. 491. *2) Извозчик. Сл. Нік. Ум. Візни́ченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. III. 548.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Візни́к, ка́, м. Возница, кучер. Гол. I. 50. Кучерявий візниче, поганяй воли швидше! Грин. III. 491. Ум. Візни́ченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. III. 548.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Візни́к, ка́, м. Возница, кучеръ. Гол. I. 50. Кучеревий візниче, поганяй воли швидче! Грин. III. 491. Ум. Візни́ченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. III. 548.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924