Олександр Шеллер-Михайлов
Доля. (Львів, 1897)
Хай люди бють ся між собою, А ростич з нуждою ростуть, — Засьвітить сонце над тобою, Любов і брацтво розцьвітуть. Так тїшуть змучену людину… Слова… самісїнькі слова… Бо справдї бачиш різанину, Від слїз дуріє голова.
