Марія Конопницька
Доля. (Львів, 1897)
Вподовж луки, вподовж поля Пройшла доля і недоля, І з приполів довгих свити Засївали всякі квіти.
Чорні зерна в землю пали Слїз рясними крапельками, Сьвітлі з вітром розлетїлись, Закружили мотилями. А на весну з того сїву Будяками земля вкрилась; Тільки де-де кущик ягід, Де-де квітка притулилась.