Вікіджерела:Поезія сьогодні/12 липня

Доля. (Львів, 1897)

Збудував собі храм я в пустинї,
Повиводив на всхід вівтарі,
Зготував жертву божій сьвятинї,
Ставники запалив на зорі.
Я молив ся, щоб пишне сьвітило
Оживило простори пусті,
Храм промінням своїм озарило,
Розігнало геть хмари густі.
По черзї днї минають за днями,
Погасають мої ставники,
Течуть лїта, а тьма все над нами, —
Ясний ранок не йде здалека.