Збудував собі храм я в пустинї,
Повиводив на всхід вівтарі,
Зготував жертву божій сьвятинї, Ставники запалив на зорі. Я молив ся, щоб пишне сьвітило Оживило простори пусті, Храм промінням своїм озарило, Розігнало геть хмари густі.
По черзї днї минають за днями,
Погасають мої ставники,
Течуть лїта, а тьма все над нами, —
Ясний ранок не йде здалека.
