Вікіджерела:Поезія сьогодні/1 листопада

Дніпрова Чайка

Струни. Том II. (Берлін, 1922)

ЩЕРБАТА.

Сказав ти, мій друже, колись-то,
Що ллється із чарки вино
Тоді лиш, коли аж до вінців,
Доповна налите воно.

А я тобі, друже, одмовлю,
А ти розміркуй, розгадай:
З щербатої чарки ще швидче
Поллється вино через край.

З щасливого серця багато
Лунає пісень голосних,
А горе, а доля щербата
Ще більше виспівують їх.

Як в чарці, налитій до краю,
Вже місця для краплі нема, —
Душа, переповнена щастям,
Частенько буває німа.

А доля, сліпенька бабуся,
Щербату все хоче сповнить;
Гірка не сповняється, й з неї
За піснею пісня біжить.

 

---