Вікіджерела:Поезія сьогодні/22 січня

Джордж Гордон Байрон

З чужого поля. (Київ, 1985)

Вона іде, її краса
Горить, мов зоря серед ночі;
І млу, і світлі небеса
Враз відбивають ясні очі;
Всю тихий блескіт осіня,
Якого шкода в сяйві дня.

Багато б з чарами тими
Чудовній вроді бракувало,
Коли б додати трохи тьми,
Коли б проміння не ставало
До тих живих, принадних рис,
Що дишуть з рамки чорних кіс.

Палає чоло та цвіте,
Усмішка вабить до кохання;
Усе засвідчує про те,
Що мук не зна її зітхання,
Що не ворушить серця дна
Ніяка думонька страмна.