Вікіджерела:Поезія сьогодні/31 жовтня

Доля. (Львів, 1897)

Твердо стіймо за рідну країну,
Все віддаймо їй, милі брати,
Бо хотять і шукають загину
Її люті, нелюдські кати!
Чи помрем, чи зостанемось жити,
Добрим словом потомок згада.
Гидкий зрадник не буде смердїти
Серед нас: хай як пес пропада!
Що для нього країна кохана?
Він її як той циган продасть;
Рабський ляк, легкодухість погана
Узяли над ними силу і власть.
Слугам пекла нема у нас місця,
Нам країна дорожча всього…
Вони встигнуть, де смачно їм їсть ся,
Як свиня до корита свого!